Як кредит у 2,6 млрд грн можна перетворити на особистий торгівельний центр? Для цього потрібен проблемний банк, контрольований аукціон, десятки афілійованих компаній і люди, які роками вибудовували цю схему. Саме так виглядає історія ТРЦ «Республіка» — одного з найдорожчих комерційних об’єктів України.

У центрі схеми опинилися колишній депутат Дніпропетровської облради, голова ради директорів Dnipro Agro Group Василь Астіон, екснародний депутат Віталій Хомутиннік та проросійський олігарх Дмитро Фірташ.

Усе почалося 2012 року, коли банк «Надра» видав 2,59 млрд грн кредитів на будівництво ТРЦ «Республіка». Під заставу передали понад 15 га землі та майнові права на майбутній об’єкт. З цієї суми 780 млн грн отримало ТОВ «ЄВРО БІЛД», ще 1,2 млрд грн пройшло через АТ «ДІЛІДЖЕНС», а близько 250 млн грн розчинилися в мережі підконтрольних фірм. За два роки банк визнали неплатоспроможним, а мільярдний актив залишився без реального власника.

Далі право вимоги за кредитами на 2,59 млрд грн виставили на «голландський» аукціон. Замість мільярдів держава отримала лише 777 млн грн. Переможцем стало ТОВ «СОЛТЕКС КАПІТАЛ» — фірма, створена незадовго до торгів і не мала ні активів, ні коштів для такої покупки. За рік Антимонопольний комітет визнав торги змовою, а Верховний Суд це підтвердив.

Після аукціону майновий комплекс ТРЦ «Республіка» вартістю понад 2,1 млрд грн разом із землею перейшов до АТ «ДІЛІДЖЕНС». У фінансовій звітності компанії при цьому не зафіксовано витрат, які пояснювали б придбання такого дорогого активу. Саме ця структура почала керувати торгівельним центром, а орендні площі оформили на окрему фірму — ТОВ «ТРЦ «РЕСПУБЛІКА». Така модель дозволяє виводити десятки й сотні мільйонів гривень через внутрішні операції.

Схема не обмежилася лише перерозподілом активів. Податковий аналіз виявив ознаки ухилення від сплати податків на понад 215 млн грн, а також штучне завищення орендних витрат приблизно на 154 млн грн. Одні компанії купували права вимоги, інші приймали нерухомість, треті керували грошовими потоками — усі ключові етапи відбувалися між пов’язаними структурами.

За фактами протиправної діяльності Астіона та Хомутинніка було подано 10 заяв про кримінальні правопорушення та 11 скарг, що охопили понад 500 адресатів. Через суди вдалося домогтися відкриття 17 кримінальних проваджень, однак досудове розслідування фактично не проводиться, оскільки обидва фігуранти мають вплив на правоохоронні органи та «вирішують питання» неформально.

У цій історії вражає не лише масштаб сум, а й те, наскільки послідовно й продумано було побудовано весь механізм: від мільярдного кредиту до банкрутства банку, від продажу застави за заниженою ціною до оформлення одного з найбільших ТРЦ України на підконтрольні структури. Усі епізоди разом складаються в єдину схему, де кожен крок був необхідний для отримання контролю над активом вартістю в мільярди гривень.