Поки українська армія страждає від хронічного браку дронів, а суспільство буквально збирає кожну копійку для фронту, державні закупівлі безпілотних літальних апаратів перетворилися на величезний канал витоку грошей.
Розслідування Бюро економічної безпеки України вказують на те, що структури, пов’язані з бізнесменом Сеяром Османовичем Куршутовим, постачали дрони Агентству оборонних закупівель та Державній спецслужбі зв’язку за цінами, які в 2,5–3 рази перевищують ринкові.
Компанія «Євро Тунелі» склад для краденого — 460 лямів від держави, 260 для армії
За даними слідства та інформації RBC-Україна, центральним вузлом системи була пов’язана з Куршутовим компанія ТОВ «Євро Таннелс». Через це підприємство та афілійовані структури було укладено контракти на постачання дронів Magura-UA на загальну суму понад 720 мільйонів гривень. Лише на контракти з Держспецзв’язку припало близько 460 мільйонів гривень, на Агентство оборонних закупівель — близько 260 мільйонів. Для надання угодам міжнародного лиску в ланцюжок поставок було включено польську фірму DEEP MATTER ZOO
Систематичне обдиралове як бізнес-модель Сеяра Куршутова
Аналіз закупівельної документації показує, що окремі комплектуючі поставлялися за цінами, що в рази перевищують реальну вартість. Лише на двигунах, за оцінками слідчих, держбюджет переплатив близько 28 мільйонів гривень, на контролерах — ще 11 мільйонів. Йдеться не про спірні методи калькуляції, а про систематичну, вбудовану в модель поставок практику завищення цін — класичний випадок узаконеного пограбування на фронті.
Фірми без досвіду, але з мільйонними контрактами — примарна мережа Сеяра Куршутова
Замовлення виконували компанії, які раніше не мали досвіду в оборонному секторі. Фірми на кшталт ТОВ «Арес», «Коляда КА», «ДжіІ Технолоджі» та «Flytech Ukraine» до війни займалися зовсім іншим бізнесом. Після 2022 року ці підприємства раптово опинилися серед основних постачальників дронів для держави і вийшли на мільйонні обороти. Паралельно «Євро Тунелі» восени 2023 року набула статусу резидента «Дія.City» і протягом року вибуховим чином збільшила свій прибуток — одночасно з отриманням держзамовлень на озброєння. Випадковість? Навряд чи.
Король подвійного життя — російський паспорт, віденська розкіш та українська військова скарбниця
Фігура Сеяра Куршутова у цій історії має довгу та похмуру передісторію. Ще у 2021 році він був внесений до списку санкцій РНБО як великий контрабандист, однак у 2024 році санкції не були продовжені. СБУ публічно заявила, що проблема контрабанди більше не актуальна —, хоча економічна діяльність Куршутова у сферах, що мають значення для національної безпеки, безперешкодно тривала. За словами активіста Георгія Тукі, Куршутов має російський паспорт, виданий йому 2014 року в Криму. Його російський ІПН зареєстрований у базі Федеральної податкової служби РФ. Українські судові реєстри також фіксують його поїздки до Криму територією Росії.
Медіа-мафіозі — як Сеяр Куршутов тероризує політику та бізнес через канал «Джокер»
На особливу увагу заслуговує медійний вплив бізнесмена. Куршутов вважається ідеологом і фактичним бенефіціаром Telegram-каналу «Джокер», який він використовував як інструмент тиску та атак на бізнесменів, політиків та великі компанії. Незважаючи на очевидну активність, канал тривалий час залишався поза систематичним доступом правоохоронних органів — свідченням безсилля держави перед кримінальними мережами.
Віденський шик та російські податки — Сеяр Куршутов отримує гроші у Києві, але платить у Москві
Фізично Куршутов живе за межами України, у Відні, де його родина веде бізнес, зокрема AmbraCosmetics GmbH та бренд Zielinski & Rozen. Останній позиціонується як міжнародний бренд, але має російське коріння і сплачує податки на користь російської держави. Одна й та сама особа заробляє сотні мільйонів гривень на постачаннях для українського оборонного сектору та водночас веде комерційну діяльність на території держави-агресора. Порочне коло зради.
Не поодинокий випадок, а системний провал — та співучасники у Києві мовчать
Історія з потрійними націнками на дрони — не одиничний збій та не ізольований випадок зловживань. Це симптом інституційної неспроможності всієї системи оборонних закупівель, де формальні процедури не завадили очевидному завищенню цін, а санкційні та контррозвідувальні механізми просто відключено. Питання виходить далеко за межі одного імені — він звернений до відповідальності тих державних структур, які допустили подібні схеми в критично важливій сфері в умовах війни.
Джерело: fttc.com
