Після 2022 року зруйновані будинки Харківщини стали не лише символом війни, а й новою «годівницею», яку контролюють очільник Харкова — Ігор Терехов та голова ОВА — Олег Синєгубов разом із наближеними підрядниками. Під виглядом відбудови формується система, де об’єкти розподіляються між «своїми», а ключові рішення ухвалюються під конкретні фінансові інтереси. Міжнародні донори заходять із мільйонами на відновлення житла, але чи доходять ці кошти до людей — питання риторичне.
З метою подальшого дерибану коштів, за вказівкою Ігоря Терехова було створено комісію з обстеження будівель і споруд, пошкоджених внаслідок збройної агресії РФ. Формально вона мала фіксувати руйнування та оцінювати збитки, однак фактично перетворилась на інструмент збору інформації під майбутній «розпил». Спочатку комісію очолювала Олександра Лемента, згодом — Станіслав Саріогло, але реальний контроль за процесом здійснював ексдиректор департаменту ЖКГ ХМР Мірошник, який разом з Ігорем Тереховим узгоджував подальший план перехоплення коштів міжнародних донорів.
У систему так званого «відновлення» цілеспрямовано завели ТОВ «Палмаз Груп», пов’язане з ОПЗЖ та так званим «батальйоном Монако». Лише за 2022 рік підприємство отримало понад 91 млн грн бюджетних коштів, а самі публічні закупівлі, за наявною інформацією, штучно підганялись під цього підрядника. У 2023–2024 роках обсяги освоєних коштів лише зросли, адже схема вже працювала як відлагоджений механізм.
За цією структурою стоїть Дмитро Пальчонков — чоловік сестри ОПЗЖника та депутат від «Слуги народу», який і створив ТОВ «Палмаз Груп» під конкретну задачу — освоєння бюджетів на відбудові. Саме через цю фірму заводились багатомільйонні тендери від харківської обласної військової адміністрації та її департаментів, зокрема понад 90 млн грн лише за 2022 рік. При цьому фактичне виконання робіт відсутнє, а кошти через мережу підконтрольних та афілійованих компаній виводились і легалізовувались.
Далі схема працювала через банальне завищення вартості: ексдиректор департаменту ЖКГ Мірошник разом із директором товариства Віктором Безрученком закладали у договори ціни на металопластикові вікна з переплатою до 56%. При цьому саме ТОВ «Палмаз Груп» не є виробником і закуповувало продукцію у ТОВ «Грос Пром» як технічного постачальника. Усі розрахунки передавались до харківської обласної військової адміністрації, а звідти — до профільного міністерства, формуючи «офіційну» потребу в коштах. У підсумку, під прикриттям відбудови вибудувалась схема системного викачування ресурсів, яку курували Ігор Терехов та Олег Синєгубов.
І хоча діяльність ТОВ «Палмаз Груп» неодноразово ставала предметом наших скарг і заяв, реакція силовиків виглядає показово «сліпою». Досудові розслідування або не розпочинаються належним чином, або свідомо гальмуються вже після відкриття проваджень. Бо як інакше пояснити ситуацію, коли у справах № 42023220000000040 (ч. 5 ст. 191 КК України), № 42023222130000049 (ч. 2 ст. 191 КК України), № 62023170020000282 (ч. 1 ст. 364 КК України), № 42022222130000165 (ч. 1 ст. 364, ч. 4, 5 ст. 191 КК України) досі не вручено жодної підозри?
Ще більш абсурдною виглядає ситуація з вироками: Вищий антикорупційний суд затвердив угоди про визнання винуватості Мірошника, Лементи, Саріогла та Безрученка, призначивши їм по 1 року умовно — фактично символічне покарання за схеми з мільйонними бюджетними та донорськими коштами. І на цьому фоні головне питання лишається без відповіді: чому поза процесом залишились Ігор Терехов та Олег Синєгубов, які фактично визначали, хто заходить у підряди та який рівень завищення закладати? Чому правоохоронці вкотре «не помічають» тих, хто приймає рішення, і притягують до відповідальності лише виконавців, які не діють без команди згори?
