Керівник «Запоріжжяобленерго» Андрій Стасевський замість роботи в Запоріжжі роз’їжджає Європою.
Цьогоріч Третій апеляційний адміністративний суд підтримав позицію Дніпровського районного суду Запоріжжя та залишив без задоволення апеляційну скаргу Міністерства юстиції. Постановою від 22.01.2026 у справі № 334/5880/25 скасовано постанову про накладення штрафу на в.о. генерального директора АТ «Запоріжжяобленерго» Андрія Стасевського.
Суть спору полягала в тому, що заступник директора департаменту — начальник відділу примусового виконання рішень ДДВС Мін’юсту Нещадим І.С. 10 липня 2025 року виніс постанову, якою притягнув Стасевського до відповідальності за ст. 188-13 КУпАП (невиконання законних вимог державного виконавця, зокрема неявка без поважних причин за викликом).
Підставою для штрафу стала нібито систематична неявка керівника боржника у зведеному виконавчому провадженні № 77419144, в якому з ПАТ «Запоріжжяобленерго» стягують кошти на користь НЕК «Укренерго» за кількома рішеннями Господарського суду Запорізької області.
Стасевський через представника оскаржив постанову, стверджуючи, що в усі спірні дати він перебував у службових відрядженнях (зокрема до Мілана для участі в конференції «Розумні мережі» та зустрічей з GE Vernova, а також до Харкова та Львова).
Компанія своєчасно надсилала державному виконавцю копії наказів про відрядження, накази про покладення обов’язків на інших осіб, бухгалтерські довідки та підтвердження перебування за кордоном.
Суд першої інстанції (суддя Турбіна Т.Ф.) 1 вересня 2025 повністю задовольнив позов: визнав постанову протиправною, скасував її та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення через відсутність складу правопорушення.
Міністерство юстиції подало апеляцію, вважаючи, що самих лише наказів про відрядження, підписаних позивачем, без додаткових доказів (відміток про перетин кордону, проїзних документів тощо) недостатньо для підтвердження поважності причин неявки.
Апеляційний суд не погодився з доводами Мін’юсту. Колегія встановила, що:
– Позивач завчасно повідомляв державного виконавця про відрядження та надавав відповідні документи.
– Державний виконавець не мав нормативних підстав вимагати від керівника підприємства додаткові документи;
– У протоколі про адміністративне правопорушення не було чітко вказано конкретну дату вчинення правопорушення, а також містилися фактичні невідповідності (зокрема щодо повідомлення про причини неявки 10 червня 2025 року)
