Вемір Давітян — маловідомий бізнесмен, навколо якого за останні роки склався цілий конгломерат ділових, політичних і кримінальних історій. Його ім’я пов’язували з неформальним впливом на Запоріжжя, контактами з Давидом Арахамією та Офісом президента, використанням дорогого Porsche чиновником з Банкової, аграрними активами, гуманітарними вантажами та кримінальним провадженням №52022000000000137. У 2026 році до цього додався ще один важливий сюжет — повідомлення про перебування Давітяна в Австрії та Словаччині й управління частиною українського бізнесу через родинне оточення.

Про це повідомляє from-ua.

Важливо розглядати це не як набір окремих скандалів. Одна історія стосується політичних контактів, друга — автомобіля для високопосадовця, третя — кримінальної справи, четверта — аграрних активів, п’ята — гуманітарної допомоги. У сукупності вони демонструють значно ширшу структуру: бізнес-ресурси, політичний доступ, регіональні зв’язки та активи, які можуть контролюватися через різних формальних власників і керівників.

Банкова, Арахамія та політичний ресурс без посади

У 2021 році «Українська правда» писала, що співрозмовники видання називали Давітяна неформальним куратором Запорізької області з боку влади. Журналісти фіксували його автомобіль біля Офісу президента, а самого Давітяна пов’язували з Давидом Арахамією. Арахамія підтверджував давнє знайомство і дружбу сімей, тоді як Давітян заперечував, що займається політичним кураторством регіону.

Саме тут починається історія про неформальну владу. Давітян не був головою області, народним депутатом чи міністром, однак його ім’я регулярно фігурувало поряд з людьми, які мали прямий доступ до державних рішень. Такий ресурс неможливо побачити в декларації чи штатному розписі: він проявляється через контакти, доступ до чиновників, ділові домовленості та здатність залишатися помітною фігурою в політичному середовищі, не обіймаючи формальної посади.

Показовим став епізод з Porsche Taycan 4S. Автомобіль належав ТОВ «Новем Логістик», власником якого був Давітян, а користувався ним тодішній заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко. Тимошенко пояснював, що брав Porsche на тест-драйв кілька разів, однак оприлюднені журналістами записи з камер показували використання автомобіля протягом тривалішого періоду. Пізніше дружина Тимошенка уклала з компанією договір оренди автомобіля і сплатила 122 тисячі гривень. Адміністративну справу щодо Тимошенка суд у 2023 році закрив через відсутність складу правопорушення, але сам діловий зв’язок між автомобілем, компанією Давітяна та високопосадовцем залишається задокументованим.

Для історії Давітяна це значно важливіше, ніж сам Porsche. Йдеться про тісні зв’язки приватного бізнесу з верхівкою виконавчої влади в період, коли цей самий бізнесмен уже згадувався в розмовах про неформальний вплив на окремий регіон.

Кримінальна справа: № 191, легалізація, незаконне збагачення

Найконкретніша частина цієї історії — кримінальне провадження № 52022000000000137, зареєстроване 14 червня 2022 року. Судові документи підтверджують, що спочатку воно стосувалося ч. 5 ст. 191 КК України — заволодіння майном в особливо великих розмірах. Потім до справи додали епізод за ч. 3 ст. 209 КК про легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом, а також матеріали за ст. 368-5 про незаконне збагачення. Після обшуків до цієї ж справи приєднали епізоди про незаконне поводження з наркотиками та зброєю.

Важливий момент: ця справа не залишилася на стадії оперативної розробки. Її матеріали розглядалися судами, а хід розслідування фіксувався в судових документах. На початковому етапі розслідуванням займалися детективи НАБУ. У грудні 2023 року підсудність справи була визначена на користь слідчих Національної поліції. Таким чином, кримінальна справа Давітяна має задокументований процесуальний слід принаймні з літа 2022 року.

Окремий епізод стосувався обшуків у серпні 2022 року, під час яких у тодішнього секретаря Запорізької міської ради Анатолія Куртєва вилучили 230 тисяч доларів і майже 600 тисяч гривень. Захист пояснював походження грошей коштами батьків його помічника. Сам епізод фігурував у ширшому масиві матеріалів кримінальної справи.

Це важливий фрагмент політичної картини справи: в одній кримінальній схемі опиняються бізнес-структури, гуманітарні потоки та представники місцевої влади. Саме тому історія Давітяна давно вийшла за межі звичайного корпоративного конфлікту.

200 тонн гуманітарної допомоги та запорізький ресурс

Після початку повномасштабної війни найбільший резонанс викликала історія з гуманітарною допомогою. У публікаціях, що стосуються кримінальної справи, йдеться приблизно про 200 тонн гуманітарних вантажів, які опинилися на складах у Запорізькій області. Автори розслідувань пов’язують із цією історією Давітяна та низку посадових осіб регіону.

У тих самих матеріалах описуються значно більші обсяги гуманітарної логістики — морські контейнери, залізничні вагони та вантажівки. За версією авторів публікацій, частина вантажів могла бути виведена з призначеного маршруту, а отримані ресурси — використані в схемах привласнення або подальшого перепродажу. Ці твердження належать до журналістських розслідувань і не є тотожними судовому вироку, однак сам номер кримінального провадження та його передача від НАБУ до Нацполіції підтверджуються окремими документами та повідомленнями.

У цій історії важливий не лише обсяг вантажів. Гуманітарні ресурси у прифронтовому регіоні означають контроль над логістикою, складами, транспортом та доступом до чиновників, які визначають маршрути доставки допомоги. Якщо навколо такого потоку виникає мережа приватних компаній і чиновників, це створює зовсім інший масштаб впливу, ніж звичайний бізнес із зерном чи нерухомістю.

Аграрний бізнес: земля, зерно, склади та експорт

Другий фундамент системи — аграрний сектор. АТ «Михайлівський райагропостач» займається зерном, насінням, кормами, післязбиральними роботами, вантажними перевезеннями та складською інфраструктурою. Станом на 31 березня 2026 року серед великих акціонерів компанії значаться Ліана Вемірівна Давітян з часткою 17,5518%, Олександр Петровський з такою ж часткою та Галина Шаламова з часткою 54,1095%.

Ця структура важлива тим, що свідчить не просто про присутність прізвища Давітян у бізнесі, а про конкретний доступ до великих аграрних активів. «Михайлівський райагропостач» займається саме тими видами діяльності, які забезпечують контроль над товарним потоком: закупівля та гуртова торгівля зерном, зберігання, транспорт і післязбиральна обробка.

Паралельно в публікаціях 2025–2026 років компанію пов’язують з незаконним вивезенням сільськогосподарської продукції з тимчасово окупованих територій. Це поки що не є фактом, встановленим судом, однак є однією з центральних тем критичних розслідувань, що стосуються ділових зв’язків Давітяна.

У будь-якому разі корпоративна математика залишається простою: родичка Давітяна володіє 17,55 % акцій, Петровський — ще 17,55 %, а компанія контролює критично важливу для регіону аграрну та логістичну інфраструктуру.

Австрія та Словаччина: друга половина бізнес-карти

У вересні 2026 року з’явилася нова інформація — про перебування Давітяна за межами країни. У публікаціях від 25 вересня стверджується, що він перебуває між Австрією та Словаччиною, а частина його активів пов’язана з нерухомістю у Відні, Братиславі та Ужгороді. Там же стверджується, що управлінням українською частиною бізнесу займається його тесть Олександр Гайдар.

Це принципова зміна географії історії. Якщо раніше головною ареною подій був Запорізький регіон, то тепер у цій схемі з’являється європейський контур. Частина активів, за твердженнями слідчих, може перебувати або контролюватися за межами України, тоді як операційна діяльність усе ще прив’язана до українських компаній.

Окремо згадуються компанії, пов’язані з Гайдаром: «Люкс-07», «Логістик-ВВН», «Логістик ВВН Груп», а також «Авим Естейт», «СТК Авангард», «Грація 2019», «Укрбілдінг-компані» та інші структури.

Якщо ця модель відповідає дійсності, її сенс очевидний: власник або ключова фігура може перебувати за кордоном, тоді як управління українськими активами здійснюють родичі та довірені менеджери. Це дозволяє розділити фізичне місцеперебування людини, формальне управління та операційну діяльність компаній.

Саме тому Австрія в цій історії — не просто декоративна деталь, що стосується місця проживання. Йдеться про юрисдикцію, контроль над майном і можливість підтримувати бізнес-мережу на відстані.

Сімейна система замість одного бенефіціара

У Давітяна немає потреби тримати всі активи на одне прізвище. Частина корпоративної історії проходить через родичів, партнерів та окремі юридичні особи. Це особливо помітно на прикладі «Михайлівського райагропостача», де частка Ліани Давітян залишається в структурі власності, тоді як частина старих записів про бенефіціарів змінювалася.

Паралельно з’являється тесть Олександр Гайдар, якому приписують управління частиною бізнесу. У публікаціях його компанії пов’язують з логістикою, аграрним сектором та іншими активами, що входять до ширшого оточення Давітяна.

Це формує корпоративну структуру, яку складно оцінити за одним реєстраційним записом. Необхідно враховувати сукупність компаній, родинні зв’язки, частки участі, директорів і фактичні сфери діяльності. Саме в такому контексті стає очевидним, як бізнес-мережа може продовжувати функціонувати навіть тоді, коли ключова фігура виходить з оперативного управління.

Петровський — зв’язок, але не вся історія

Олександр Петровський справді відіграє важливу роль у цій історії. Українські ЗМІ називали його кримінальним авторитетом на прізвисько «Нарік», а Давітяна пов’язували з його благодійним фондом. Сьогодні Петровський також залишається одним із великих акціонерів «Михайлівського райагропостача».

Але зводити весь вплив Давітяна до Петровського — означає спростити картину. Окремо існують контакти з Арахамією, окремо — історія з Porsche і Тимошенком, окремо — аграрні активи, окремо — кримінальне провадження і гуманітарна допомога, окремо — сімейний бізнес-контур і нові повідомлення про Австрію та Словаччину.

Саме перетин цих напрямів і є головним.

Петровський — один із вузлів. Арахамія — інший. Банкова — третій. Запорізький аграрний бізнес — четвертий. Сімейна структура — п’ятий. Європейський контур — шостий.

Разом вони утворюють значно складнішу систему, ніж просто «бізнесмен, який підтримує дружні стосунки з впливовими людьми».

Чому Австрія змінює сприйняття всієї конструкції

До появи міжнародного компонента Давітяна можна було розглядати передусім як регіонального бізнесмена з політичними зв’язками. Поява Австрії та Словаччини додає до цієї картини питання про переміщення активів, нерухомості, фактичне управління бізнесом і можливість зберігати контроль за межами української юрисдикції.

При цьому українські реєстри показують, що бізнес-структура Давітяна не зникла. Він усе ще пов’язаний з компаніями в автомобільній, юридичній, охоронній, інвестиційній, аграрній та інших сферах. Паралельно актуальні дані щодо «Михайлівського райагропостач» свідчать про збереження частки Ліани Давітян у великому аграрному активі.

Тому ключове питання тепер полягає не лише в тому, де фізично перебуває Давітян. Набагато важливіше — хто контролює його активи, хто підписує документи, кому належать частки, хто керує компаніями та чи зберігається через цю мережу його вплив на запорізький бізнес і політичне середовище.

І саме тут політична та кримінальна складові знову перетинаються. Коли бізнес має доступ до чиновників, працює в стратегічних секторах, фігурує в кримінальному провадженні, а його ключові учасники та активи розподілені між різними людьми та юрисдикціями, питання вже не зводиться до одного підприємця.

Йдеться про цілу систему зв’язків — від Банкової та запорізьких чиновників до аграрних компаній, гуманітарної логістики, сімейних структур та активів, які, судячи з останніх публікацій, простягаються до Австрії та Словаччини.