«Подзвонили якісь люди з міністерства і запропонували». Саме так керівник благодійного фонду «Пісні, народжені в АТО» Юрій Шуліка пояснив, чому очолювана ним музична організація раптом виступила замовником типового проєкту ветеранського простору. Попри відсутність досвіду у сфері будівництва, фонд «Пісні, народжені в АТО» за 55 днів до ухвалення відповідної урядової постанови розробив документацію, яка згодом стала основою державної програми вартістю у мільярди гривень.
Проєктант Юрій Ерделі каже, що отримав за роботу символічну 1 гривню. «Бо це для ветеранів». А потім передав проєкт фонду «Пісні, народжені в АТО», а той — міністерству. Чому саме цей фонд? Хто дзвонив? Юрій Шуліка не знає, не може сказати, не пам’ятає. Ідеальна схема: всі щасливі, всі мовчать, а держава отримує «безплатний» проєкт, який потім коштуватиме платникам податків мільярди.
Благодійний фонд «Пісні, народжені в АТО» став проєктантом державної програми за 1 гривню
Як «Велике будівництво 2.0» переїхало у ветеранську сферу
Благодійний фонд «Пісні, народжені в АТО» заснував Володимир Юрченко — колишній заступник голови Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка. Того самого Резніченка, якого НАБУ підозрює в розкраданні 392 млн грн. Того самого Резніченка, під керівництвом якого розгорталося скандальне «Велике будівництво». А тепер його люди — Віктор Байдачний та Володимир Юрченко — опинилися в Міністерстві ветеранів. Віктор Байдачний, ще до офіційного старту програми, їздив громадами, домовлявся про будівництво. Саме він, Байдачний, підписував дозволи на використання проєкту фонду «Пісні, народжені в АТО» і розподіляв субвенції. Схема прозора, як сльоза, якщо не знати, хто є хто. Але ми знаємо.
Ветеранський простір за десять днів — як Юрій Голик та Віктор Байдачний заганяють громади в нереальні терміни
Договір на будівництво в Кременчуці підписали 10 листопада, а здати об’єкт мали 20 листопада. Десять днів на зведення будівлі майже 1500 квадратних метрів. У Луцьку календарний план передбачав чотири місяці — з серпня по листопад. Але договір підписали аж 15 жовтня, а завершити треба було 20 листопада. Поспіх пояснюється просто: громади мали освоїти бюджетні гроші до кінця року. Керівник управління капбудівництва Луцька Василь Ліщук зізнався: терміни нереальні, але «керівництво країни бачить по-іншому». Хто це керівництво? Ті самі люди, які продавили проєкт. І за спиною в них, як завжди, маячить постать неформального куратора Юрія Голика. Того самого Голика, у якого проводили обшуки, який виїжджав за кордон через «Шлях» як волонтер фонду «Пісні, народжені в АТО». І який зараз каже, що «нічого не знає» про ветеранські простори. Не знає — але його люди керують процесом.
Юрій Голик — неформальний куратор «Великого будівництва», Валентин Резніченко — ексголова Дніпропетровської ОДА з підозрою в розкраданні
Сім об’єктів, жоден не здано: мільярди освоєно, а відкриття — колись
У липні 2025 року уряд виділив 446 млн грн на перші сім ветеранських просторів. Ввести їх в експлуатацію планували до 1 грудня 2025 року. Пройшло пів року — жоден не відкрито. У Луцьку об’єкт перенесли на червень, а хто буде його утримувати — невідомо. «Ми відповідальні за будівництво, міністерство вирішує, хто буде далі експлуатувати», — каже Ліщук. Тобто міністерство Віктора Байдачного та його куратора Юрія Голика будує, а потім — «далі хоч трава не рости». А тим часом уряд у лютому 2026 року затвердив наступний етап — ще 1,1 млрд грн для 15 громад. Попри те, що перші сім не здані, попри завищені кошториси (в Ужгороді — на 7 млн грн, у Кривому Розі — на 2,6 млн), попри підрядників-фантомів без досвіду. Для Юрія Голика, Валентина Резніченка та Віктора Байдачного це не програма підтримки ветеранів. Це «Велике будівництво 2.0» — чергова діжка бюджетних грошей з тими ж людьми, тими ж схемами та таким самим результатом: мільярди освоєно, а ветеранські простори пусті.
Національне меморіальне кладовище як третій мільярд для Юрія Голика та Віктора Байдачного
Але ветеранські простори — це ще не все. Національне військове меморіальне кладовище — ще один великий проєкт Міністерства ветеранів. Журналісти Bihus.Info встановили: на тендер першої черги на 1,75 млрд грн прийшов лише один учасник — концерн, створений наступного дня після оголошення торгів. За ним стоїть Юрій Голик. Головний архітектор меморіалу співпрацював з Голиком ще за часів «Великого будівництва». За будівництво від імені міністерства звітує Віктор Байдачний. Той самий Байдачний, який відмовився коментувати розслідування. Юрій Голик заперечив причетність, назвавши це «чиїмись фантазіями та домислами». Але чому тоді його ім’я спливає вже вдруге — поряд з багатомільярдним будівництвом, яке курує його давній соратник Віктор Байдачний, а фінансує держава, за яку Валентин Резніченко вже має справу в суді? Мабуть, збіг. Так само як і таємничий дзвінок «якихось людей», після якого музичний фестиваль став проєктувальником державної програми. І поки Юрій Голик заперечує, Валентин Резніченко судиться, а Віктор Байдачний мовчить, ветерани чекають на свої простори. І чекатимуть ще дуже довго. А гроші вже освоєно.
