Попри постійні заяви про нейтралітет та статус миротворця, дії КНР викликають жорстку критику з боку України та Заходу.
Наприкінці червня 2026 року на міжнародній арені розгорнулася нова хвиля дипломатичної активності навколо російсько-української війни. Офіційний Пекін вустами свого представника в ООН несподівано різко закликав Москву та Київ до негайних переговорів. Ці заяви пролунали на тлі складних кулуарних маневрів Олександра Лукашенка та підготовки України до ключових рішень від західних партнерів.
“Наполегливий” заклик Китаю в ООН
На засіданні Ради Безпеки ООН постійний представник КНР Сунь Лей озвучив нову офіційну позицію Пекіна. Риторика китайського дипломата стала помітно жорсткішою — він неодноразово використав слово «наполегливо».
Головні тези виступу представника Китаю:
- Негайне припинення вогню: Пекін закликає покласти край конфлікту якомога швидше та вийти на остаточне, реальне та обов’язкове припинення вогню.
- Повернення до Статуту ООН: Сунь Лей наголосив на необхідності викорінити першопричини конфлікту через повне й беззастережне дотримання принципів Статуту ООН.
- Захист цивільних: Китай окремо підкреслив, що війна «перетікає в цивільний простір», через що страждають невинні люди, і закликав утриматися від атак на цивільну інфраструктуру.
Попри ці заклики, Сунь Лей вкотре заявив, що Китай зберігає «неупереджену позицію щодо української кризи» і готовий працювати з обома сторонами для досягнення миру.
Тіньова дипломатія
Заява китайського постпреда в ООН виглядає не просто як чергова декларація, якщо поглянути на хронологію подій, що їй передували. Голосному заклику Пекіна передувала справжня човникова дипломатія за участю білоруського диктатора Олександра Лукашенка.
Спочатку Лукашенко провів перемовини у форматі неформального спілкування з Владіміром Путіним. А потім відвідав Пекін. Хоча Кремль офіційно підтвердив, що тема України обговорювалася, там категорично заперечують роль Лукашенка як неформального посередника. Проте синхронність його візиту до КНР та різкої заяви Китаю в ООН свідчить про спробу сформувати новий переговорний трек, де Пекін намагається перехопити ініціативу.
Реальна роль Китаю у війні
Попри постійні заяви про нейтралітет та статус миротворця, дії КНР викликають жорстку критику з боку України та Заходу. Роль Китаю у цій війні є подвійною, і факти вказують на пряму підтримку російської військової машини.
- Економічний рятувальний круг: Союзники Києва переконані, що економіка РФ не змогла б так довго витримувати тягар війни без тісної співпраці з Пекіном. Китай відмовляється приєднуватися до санкцій та продовжує постачати Росії товари подвійного призначення, необхідні для ВПК.
- Військова співпраця: У середині червня 2026 року верховний представник ЄС із закордонних справ Кая Каллас відкрито звинуватила Китай у підготовці російських солдатів до бойових дій в Україні. Цьому передувало розслідування агентства Reuters, згідно з яким близько 200 російських військових таємно пройшли навчання на території КНР. Хоча Пекін категорично відкидає ці звинувачення, довіра до його «нейтралітету» на Заході остаточно підірвана.
Ставка на партнерів
На тлі китайських дипломатичних ігор Україна готує власні кроки. Президент Володимир Зеленський анонсував активізацію роботи на міжнародній арені саме на червень і липень, які мають стати результативними для гарантування безпеки.
“Цього тижня і наступними тижнями ми будемо працювати з партнерами — є речі, які варто зробити заради наближення миру”, — підкреслив Глава держави.
Київ робить ставку не на кулуарні переговори через сумнівних посередників, а на консолідацію західної підтримки. Найближчими тижнями Україна очікує на позитивні та конкретні рішення від країн Групи семи (G7), а також від учасників Коаліції охочих.
Китайська дипломатична активність демонструє, що Пекін намагається заморозити конфлікт на вигідних для РФ умовах, прикриваючись риторикою про мир. Україна ж, усвідомлюючи ці ризики, форсує отримання реальних безпекових гарантій від Заходу, щоб сідати за стіл переговорів виключно з позиції сили.
