За останній місяць повноваження отримали троє суддів, яких пов’язують із резонансними рішеннями часів Революції Гідності, — Тарас Заєць, Марина Лозинська та Олена Ізовітова-Вакім.
Усі троє тривалий час залишалися без повноважень через закінчення п’ятирічного строку призначення. Крім того, щодо них були негативні висновки Громадської ради доброчесності.
Що відомо про суддів
Марина Лозинська із Солом’янського районного суду Києва під час Революції Гідності обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для побитого активіста з черепно-мозковою травмою. Пізніше, як зазначається в матеріалах щодо її діяльності, вона не вказала цю інформацію у своїх деклараціях. Також Лозинська після 2014 року їздила до Москви та окупованого Криму.
Новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів визнав Лозинську такою, що не відповідає займаній посаді. Однак після того, як Верховний Суд скасував це рішення, її не направили на повторний розгляд пленарного складу ВККС. Натомість суддю призначили безстроково за старою рекомендацією.
Схожа ситуація, за наведеними даними, склалася і щодо Олени Ізовітової-Вакім із Харківського окружного адміністративного суду. За часів Євромайдану вона заборонила проведення мирних зібрань у Харкові.
Йдеться, зокрема, про рішення від листопада 2013 року, яким було заборонено проведення акції «Євротиждень у Харкові», а також безстрокової акції біля лікарні «Укрзалізниці» №5.
Новий склад ВККС також визнав Ізовітову-Вакім такою, що не відповідає займаній посаді. Після скасування цього рішення Верховним Судом суддю, як і Лозинську, не відправили на повторне проходження пленарного розгляду. Замість цього її призначили безстроково на підставі старої рекомендації.
При цьому, як зазначається, щодо Ізовітової-Вакім указ про призначення президента з’явився в той час, коли відповідна справа ще розглядається Великою Палатою Верховного Суду.
Третій суддя — Тарас Заєць зі Святошинського районного суду Києва. У лютому 2014 року він відправив під варту учасника Майдану, а згодом, за даними матеріалів щодо його діяльності, приховував це рішення у деклараціях.
До Зайця також виникали питання щодо майна. Зокрема, йдеться про придбання Audi Q7 за близько $90 тисяч при задекларованому доході у 277 тисяч гривень за 10 років, активи на батьків та низку судових рішень, винесених під час його перебування на навчанні чи за кордоном.
Заєць не пройшов обов’язкову пленарну співбесіду ВККС у межах кваліфікаційного оцінювання. Після цього він провалив конкурс до апеляційного адміністративного суду та оскаржив його результати. Поки тривали судові процеси, він отримав довічне призначення на посаду судді першої інстанції.
Призначення на тлі справи Ірини Мудрої
Поява старих подань на безстрокове призначення цих суддів привернула увагу на тлі кримінального провадження НАБУ та САП, у якому фігурує колишня заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра.
Під час засідання ВАКС у межах цієї справи стороною обвинувачення озвучувалися матеріали негласних слідчих дій, у яких ішлося про можливу торгівлю суддівськими посадами за принципом особистої лояльності. Зокрема, у розмовах фігурувала фраза: «Хто до неї добіг, того вона випустила, а хто не добіг — того тримає далі». Також згадувався нібито сформований «пул» приблизно з 30 суддів.
Ці твердження є частиною матеріалів кримінального провадження та позиції сторони обвинувачення і не означають, що відповідні обставини вже встановлені судом.
Судовий напрямок в Офісі президента раніше курирувала Ірина Мудра. На цьому тлі автори матеріалу ставлять питання, чому саме зараз були реалізовані старі рекомендації щодо суддів, які раніше мали негативні висновки та рішення ВККС про невідповідність посаді.
Окреме питання стосується процедури: після скасування Верховним Судом висновків ВККС щодо Лозинської та Ізовітової-Вакім їх не направили на повторний розгляд пленарного складу комісії, а призначили безстроково за старими рекомендаціями.
Таким чином, призначення трьох суддів відбулося попри попередні питання до їхньої доброчесності та професійної відповідності. На тлі розслідування НАБУ і САП щодо можливого впливу на судову систему це породжує додаткові питання щодо того, чому саме старі подання були реалізовані зараз і наскільки така процедура відповідає заявленій меті очищення та оновлення судової влади.
