Вартість продуктів в Україні вже перевищує межу доступності для значної частини населення. Базовий продуктовий набір стрімко дорожчає, витісняючи навіть найпростіші позиції з щоденного споживання. Свинина для багатьох фактично стала розкішшю, залишивши курятину останнім більш-менш доступним варіантом. Але саме цей сегмент зараз опиняється під ударом через жорсткий переділ ринку за участі МХП Косюка, Хомутинніка та Астіона.

Історія «Комплексу Агромарс» — це вже не про бізнес, а про системне витіснення гравця з ринку. Йдеться про актив вартістю 450–500 млн доларів, який не купують, а поступово перехоплюють через борги та суди. Компанія забезпечує до 20% курятини в Україні, тому її доля напряму впливає на ціни. Зникнення «Гаврилівських курчат» означатиме менший вибір і відчутно дорожчий продукт для споживача.

Суть процесу — прибрати конкурента з часткою в 15–20% і звільнити ринок під домінування одного виробника. Це одразу б’є по споживачу: дорожче, менше варіантів і залежність від одного постачальника. У схемі використовуються фінансові інструменти, афілійовані структури та процедурні рішення. Окрему роль відіграють суди та механізми Мін’юсту, які фактично фіксують зміну контролю.

Все починається у 2021 році з кредитного навантаження близько 750 млн грн, що у 20–25 разів менше за вартість активів. Критичної загрози для бізнесу це не створює, але з’являється технічна прострочка по відсотках — близько 10 млн грн за місяць. Саме вона стає формальним приводом для вимоги дострокового погашення. Далі процес різко виходить за межі звичайної банківської логіки.

Банки діють нетипово швидко: менш ніж за два тижні права вимоги передаються структурам, пов’язаним із Астіоном. Борг фактично виводиться з класичної фінансової системи і переходить у «потрібні руки». З цього моменту мова вже не про повернення коштів, а про контроль над активом. Сам механізм боргу перетворюється на інструмент захоплення.

Контроль над зобов’язаннями акумулюється через мережу фінансових компаній, включно з ФК «Інвестохіллс Веста». До процесу підключаються «Інтер Вей Капітал», ФК «Олімп Фінанс», ФК «Вінстар», «Октант» і ЗНВКІФ «Генезис Капітал». Вони концентрують борг і закривають можливість для альтернативних рішень. Після цього сценарій стає фактично визначеним наперед.

Наступний крок — банкрутство із заведенням підконтрольних арбітражних керуючих. У процес заходять Марина Сердюк та Денис Ткаченко, що забезпечує повний контроль над процедурою. Власник втрачає можливість управляти активом і впливати на його долю. Навіть варіанти з погашенням боргу чи продажем майна вже не працюють.

У фіналі реалізується класична схема: борг у «своїх» структурах, судові рішення як легалізація і банкрутство як завершення. Це не відновлення бізнесу, а його перерозподіл під нового контролера. Наслідок — посилення монополії на ринку курятини. І як прямий ефект для людей — ціни, які можуть зрости в рази.

Рейдерські захоплення бізнесу, тиск через Мін’юст і фіктивне доведення до банкрутства — основа діяльності ОЗУ, пов’язаної з Василем Астіоном. За цими фактами вже подано 6 скарг і 5 заяв про вчинення кримінальних правопорушень. Хоч органи прокуратури та Нацполіції відкрили низку кримінальних проваджень — №42024000000000916 за ч. 3 ст. 206-2 КК України, №12024100000000722 зв ч. 2 ст. 364 КК України, №120250400000000089 за ч. 1 ст. 366 КК України — до реального притягнення до відповідальності справа не доходить, бо кум Астіона — Андрій Смирнов — вже давно «домовився» з усіма.

Історія з “Агромарсом” — це не про «чийсь бізнес», а про те, що завтра може зникнути з полиць звичайна курятина і подорожчати продукти для кожного. Коли через борги, суди і рішення Мін’юсту можна переписати власників і керівництво великого виробника, ринок просто «зачищають» під одного гравця. Менше конкуренції — вищі ціни і менший вибір для людей. І якщо сьогодні так забирають підприємство, яке годує країну, то завтра ця схема може дійти до будь-якої галузі.