Державна посада, газовий бізнес і дозволи на надра. У той час, коли Микола Злочевський очолював Міністерство екології та природних ресурсів, компанія «Еско-Північ» отримала дозвіл на розробку Ракитнянського родовища на Харківщині, а «Парі» — на Семигинівське родовище на Львівщині. Пізніший звіт ІПВГ пов’язує ці компанії зі Злочевським, однак питання реального контролю над ними саме на момент видачі дозволів потребує перевірки за архівними документами.
Потрібно з’ясувати:
Хто саме підписував рішення про надання дозволів, на яких підставах бізнес отримував права на видобуток і хто врешті став кінцевим вигодонабувачем. Проаналізуємо дозвільні документи, історію власності компаній та дії посадовців. Плануємо звернутися до НАБУ та САП із конкретними документами й запитаннями, а не з загальними заявами.
Окрема тема — чому держава втратила можливість розглянути свої претензії по суті. У справі Семигинівського родовища позов прокуратури не було прийнято через пропуск строку звернення до суду, тому законність видачі дозволу так і не була встановлена.
Перевірятимемо не лише отримувачів дозволів, а й тих посадовців, які мали своєчасно захищати державний інтерес. Далі будуть конкретні родовища, дати, рішення та питання для документальної перевірки походження активів і відповідальності посадових осіб.
Микола Злочевський за часів Януковича очолював природоохоронне міністерство у 2010–2012 роках, а після звільнення з посади міністра у квітні 2012 став заступником секретаря РНБО; цю посаду він залишив у лютому 2014 року.
Саме з цими періодами збігаються дати видачі дозволів компаніям, корпоративні зв’язки яких потребують перевірки не за поточним реєстром, а на момент кожного рішення.
Питання цього розслідування просте: чи працювала державна дозвільна система в інтересах держави, чи окремий бізнес отримував переваги завдяки доступу до влади? Відповідь має бути в документах: дозвільних справах, рішеннях, підписах, корпоративних архівах і платежах.
Не загальні підозри, а конкретні дозволи
Харківщина
- Дозвіл №5360 на Ракитнянське родовище для «Еско-Північ», датований 13 січня 2011 року;
- Дозвіл №4096 на Деркачівсько-Войтенківську площу, датований 16 лютого 2012 року.
Львівщина
- Спеціальний дозвіл №5398 для ТОВ «Парі» на Семигинівське родовище видано 25 жовтня 2011 року на підставі наказу від 15 вересня 2011 року №69. Обставини його видачі стали предметом пізнішого адміністративного спору, який завершився для прокуратури процесуальною невдачею через пропуск строку звернення до суду.
- Дозвіл №4212 на Водянівське родовище для «Системойлінженерінг», датований 27 серпня 2012 року.
Звіт ІПВГ містить відомості про бенефіціарні зв’язки «Еско-Північ» і «Парі» зі Злочевським станом на пізніший корпоративний зріз 2016 року. Це важливий доказ для побудови історії власності, але не заміна документів про контроль у 2011–2012 роках.
Потрібно встановити, хто подав заяву, хто перевірив підстави, хто погодив рішення, хто підписав наказ і хто фактично отримав економічну вигоду.
У справі Семигинівського родовища Верховний Суд 13 травня 2025 року залишив у силі процесуальні рішення, які перешкодили розгляду позову прокуратури через пропуск строку. Судова оцінка по суті заявлених претензій не відбулася. Суд звернув увагу на можливість прокурора отримати відповідну інформацію щонайменше з березня 2021 року та на звернення із запитом лише 7 серпня 2024 року.
Тут виникає окрема лінія відповідальності. Якщо держава вважала дозвіл незаконним, чому її представники не забезпечили своєчасного розгляду претензій? Хто контролював строки, хто ухвалював рішення і чи проводилася перевірка після процесуальної поразки?
НАБУ та САП мають перевірити обставини видачі дозволів у період державної служби Злочевського. Окремий запит до ДБР стосуватиметься обставин можливого неналежного виконання службових обов’язків у прокурорському реагуванні; остаточна підслідність залежатиме від установлених фактів, суб’єкта та кваліфікації.
Предмет перевірки має бути конкретним:
- Дозвільні рішення: повні справи, підстави видачі, застосування аукціонної чи іншої процедури, погодження і підписанти.
- Історичний контроль: власники, бенефіціари, представники та фінансування заявників на дату отримання прав.
- Економічна вигода: вартість отриманих прав, платежі державі, подальші доходи та операції з корпоративними правами.
- Процесуальні рішення: хто розслідував відповідні обставини, що перевірив, чому завершив провадження або не звернувся до суду вчасно.
Питання «звідки гроші?» не знімається посиланням на наявність успішного газового бізнесу. Воно вимагає дослідити, як виник сам актив, хто профінансував його придбання і чи не було службове становище інструментом отримання переваги.
Кримінальна кваліфікація потребує доказів конкретного складу: для зловживання владою недостатньо лише збігу посадових дат, для легалізації коштів необхідно встановити їх злочинне походження, а податкові претензії потребують власної доказової основи. Застосовувати слід закон із належним урахуванням часу вчинення діяння, зворотної дії більш м’якого закону та правил давності.
