Василь Астіон разом із братом Євгеном та кумом Андрієм Смирновим, ексзаступником керівника Офісу Президента, вибудували модель, у якій державні гроші заходять під виглядом агрокредитів і осідають у підконтрольних структурах.

Про це пише ГО “Нон-Стоп Україна”.

Тут мова не про врожай чи розвиток бізнесу, а про контроль над рішеннями. У період, коли НБУ очолював Кирило Шевченко, а «Укргазбанк» — Денис Чернишов, проходять рішення про видачу сотень мільйонів гривень таким компаніям. Коли всі ключові ланки контролюються, механізм працює без збоїв. Результат — гроші виходять із державного банку і губляться в мережі афілійованих компаній.

11.04.2022 АБ «Укргазбанк» укладає Генеральний кредитний договір №111/2022/ДнОД-КБ-ГКД із лімітом 450 млн грн. Позичальниками виступають ТОВ «Агрофірма «Схід Агро» та ТОВ «Перемога». Обидві компанії пов’язані між собою та входять у периметр групи Астіона. Попри це, банк погоджує фінансування без належної перевірки ризиків і пов’язаності сторін. Кредит оформлюється як стандартний, але фактично таким не є.

Забезпеченням виступає зерно, яке нібито зберігається на елеваторі ТОВ «Синельникове-Агро». Під це оформлено п’ять договорів застави товару в обороті. На папері — тисячі тонн пшениці та соняшника і десятки мільйонів гривень вартості. Документи виглядають переконливо, створюючи ілюзію ліквідного забезпечення. Але ключове питання — чи існував цей ресурс реально.

ТОВ «Перемога» передає в заставу 2727,89 тонни пшениці на понад 6,2 млн грн. ТОВ «АПК «Дніпроагро» декларує 8000 тонн соняшника на понад 102 млн грн. «Відродження» — 2042,62 тонни пшениці, «Дніпроагроальянс» — 2035,88 тонни, а «Схід Агро» — 3193,60 тонн. Сукупно це виглядає як достатній обсяг для покриття кредиту. Але лише за умови фактичної наявності зерна.

Є підстави вважати, що це зерно було відсутнє як на момент оформлення застави, так і зараз. Тобто забезпечення могло бути фіктивним, а документи — недостовірними. Жодної належної перевірки елеватора чи інспекції місця зберігання проведено не було. Банк фактично видав сотні мільйонів гривень без реального покриття. І це вже питання не лише до позичальників, а й до посадових осіб банку, які фактично дали Астіону можливість кинути державу на 450 млн.

Усі компанії-заставодавці пов’язані між собою через АТ «ЗНВКІФ «Генезис Капітал», кінцевим бенефіціаром якого є Василь Астіон. Це означає, що позичальники та заставодавці діяли як єдина група. Фактично створено замкнуту систему, де забезпечення формується «всередині» підконтрольних структур. Така модель прямо суперечить вимогам НБУ щодо управління кредитним ризиком.

У результаті 450 млн грн були перераховані на рахунки підконтрольних компаній і далі виведені через афілійовані структури. Кредит не обслуговується, заборгованість не погашається, а відсутність застави унеможливлює повернення коштів. При цьому чинний голова НБУ Андрій Пишний не забезпечив належної реакції: перевірки правомірності видачі кредиту не ініційовано, заходи щодо стягнення заборгованості не вживаються.