В країні четвертий рік війни, але для Міністерства оборони це не стало стопом для старих схем. Поки фронт потребує швидких і ефективних рішень, закупівлі місяцями зливаються в одну логіку — купити дорожче, бо «свій» постачальник має отримати контракт. Дрони, які можна брати дешевше і масово, заходять по завищених цінах, а різниця осідає там, де вже все давно погоджено. Війна — це аргумент, але гроші все одно розподіляються за правилами, які до фронту не мають жодного відношення.

Паралельно адвокатуру просто дотиснули до стану контрольованої системи. Ізовітова роками тримається за НААУ, прикриваючись воєнним станом і ігноруючи будь-які обмеження. Незгідних вибивають дисциплінаркою, лояльних залишають у системі. Тут уже немає ні самоврядування, ні незалежності — є чітке правило: або приймаєш рішення, які спускають зверху, або тебе витискають з професії. І поки в країні війна, ці дві історії працюють однаково — під шумом подій закривають питання в Шевченківському райсуду міста Києва, бо там можна «порішати» все за певну суму грошей.

Детально про кожну справу далі

FPV-дрони «Генерал Черешня»: як Міноборони віддає мільярди своїм постачальникам

Бренд «Генерал Черешня» з’явився на ринку не як інженерне рішення, а як медійний продукт — із масштабною підтримкою, фронтовими відео та пулом лояльних спікерів. Ключова фігура — Гришин, юрист, пов’язаний із оборонними структурами, який раніше представляв інтереси Міністерство оборони України та Державний оператор тилу. Після цього відбувається показовий кадровий перехід: представники державної системи опиняються у приватній компанії-виробнику. У підсумку формується зв’язка, де ті, хто впливають на рішення, прямо або опосередковано пов’язані з тими, хто отримує контракти.

FPV-дрон кодифікують лише у 2025 році, коли ринок уже насичений десятками дешевших і ефективніших аналогів. Попри це, саме «Черешня» отримує пріоритет у закупівлях через Агенція оборонних закупівель. При цьому військові в межах програми «Армія дронів» обирають інші моделі — більш дешеві та перевірені. Тобто попит фронту і рішення закупівельної системи розходяться. Це свідчить не про конкуренцію, а про ручне визначення постачальника.

Після зміни керівництва в АОЗ компанія, пов’язана з Гришиним, отримує контракт на 4,5 млрд грн, а обсяги продажів зростають у рази. Ціна однієї одиниці — від 17 900 до 39 000 грн, тоді як ринок дає аналогічні рішення в межах 10 000–18 000 грн. Жодних технологічних переваг, які б виправдовували таку різницю, немає: це стандартний FPV-дрон на китайських комплектуючих із типовими обмеженнями. Фактично бюджетні кошти концентруються на продукті без унікальної цінності.

На цьому фоні відсутність реакції з боку Служба безпеки України виглядає системною. За наявності всіх ознак — завищені ціни, кадрові зв’язки, концентрація контрактів — жодних публічних процесуальних кроків не відбувається. Це створює замкнуту модель, у якій закупівлі, виконавець і контроль фактично перебувають в одному колі, а мільярдні оборонні потоки розподіляються без реальної конкуренції.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського райсуду міста Києва — Мартинова Є.О. по справі № 761/7461/26 відмовлено у зобов’язанні Служби безпеки України розпочати досудове розслідування за вказаними фактами

За роки роботи Євген Мартинов сформував неформальний статус «рішали» у Шевченківському райсуді Києва — судді, через якого можна «погасити» кримінальне провадження або сформувати вигідну позицію для правоохоронців.

Його прізвище неодноразово з’являлось у скаргах до Вища рада правосуддя, але жодна з них не завершилась навіть відкриттям провадження. Результат — стабільна безкарність, яка лише закріплює його вплив у судовій системі.

Історія з ДТП за участю самого судді — концентрований приклад того, як працює цей механізм. Інцидент зафіксували бодікамери співробітників Патрульна поліція Києва у складі Національна поліція України, але далі записи фактично «зникли». Матеріали не дійшли до Державне бюро розслідувань, а відомості не внесли до ЄРДР. Без цього будь-яке розслідування просто неможливе — справа розсипається ще на старті.

Та сама логіка простежується і в його рішеннях. Мартинов був серед тих, хто фактично допоміг уникнути відповідальності судді Майдану Оксана Царевич, а також системно ухвалює рішення, які грають на користь організованих груп. Це не окремі епізоди, а повторюваний сценарій: відмова, відсутність мотивування, блокування будь-якого руху справи.

НААУ на «абонплаті»: як Лідія Ізовітова замкнула адвокатуру на платежах і дисциплінарці

Адвокатське самоврядування, яке мало гарантувати незалежність професії, за роки керівництва Лідія Ізовітова фактично втратило цю функцію. Більше ніж десятиліття без зміни керівництва, ігнорування обмежень строків і використання воєнного стану як зручного пояснення — у результаті адвокати опинились поза впливом на власну інституцію. Національна асоціація адвокатів України перетворилась на вертикаль, де рішення приймаються в обмеженому колі, а будь-яка незгода швидко отримує реакцію через дисциплінарні інструменти.

Основний важіль — система «підвищення кваліфікації», яка де-факто стала обов’язковою платною моделлю. Щороку адвокат змушений набирати бали, інакше — ризик дисциплінарного переслідування. Але доступ до цих балів фактично монополізовано через Вища школа адвокатури: реєстрація, облік і підтвердження зосереджені в одному місці. Без входу в цю систему адвокат автоматично опиняється в зоні порушення, що створює пряму залежність від платних заходів.

Фінансовий аспект виглядає не менш показово. Мінімальна вартість одного бала формує стабільний потік коштів, який у масштабах професії перетворюється на мільйонні обороти щороку. При цьому сама Вища школа адвокатури не має ліцензії на освітню діяльність, а публічної звітності про використання коштів немає. Далі ці фінанси проходять через пов’язані структури — ТОВ «АМАН», ТОВ «ХОФФМАНН СОЛЮШЕН ДЕВЕЛОПМЕНТ», АФ «ІНАУДИТ ВІ.АЙ.ДЖІ.» — що створює замкнуту модель розподілу ресурсів у межах одного кола.

Щоб ця система залишалась керованою, використовується дисциплінарний тиск. Масові скарги за «відсутність балів», які подає керівництво ВША, стають інструментом примусу, хоча окремих рішень, що надають такі повноваження, Національна асоціація адвокатів України не ухвалювала. У підсумку адвокат опиняється перед вибором без альтернативи: працювати в нав’язаній системі або ризикувати дисциплінарним переслідуванням. І поки ця модель функціонує, будь-які спроби змін залишаються поза реальним впливом на процес.

На жаль, й представники Феміди ігноруючи норми КПК України, фактично блокують початок досудового розслідування. Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва – Міхєєвої І.М. у справі № 761/14673/26 відмовлено у зобов’язанні Служби безпеки України розпочати досудове розслідування.

Суддя Шевченківського районного суду Києва – Міхєєва І.М. залишається на посаді, попри стійкий шлейф питань до її репутації. Її ім’я пов’язують із так званим переліком осіб, наближених до Андрія Портнова, що автоматично ставить під сумнів здатність діяти поза політичними впливами. У такій конфігурації кожне рішення виглядає не лише як акт правосуддя, а як потенційний елемент більшої системи зв’язків, де незалежність суду вже не є очевидною.

Фінансова сторона лише підсилює ці сумніви. За декларацією, чоловік судді задекларував відносно скромний річний дохід, однак саме на нього оформлено значний обсяг нерухомості та інше майно. Така невідповідність між офіційними доходами і реальними активами виглядає неприродною навіть за найоптимістичніших пояснень.