Навколо Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині розгортається справжня детективна історія. Почалася вона давно, ще за Януковича, коли пов’язана з тодішнім міністром екології Миколою Злочевським компанія отримала ліцензію на його розробку. Згодом ліцензію відкликали й, за логікою, права на видобуток мали виставити на аукціон.
Власне, до того йшло, але після того, як державна «Укрнафта» спробувала це зробити, раптово виявилося, що Стинавське родовище перетинається межами із Семигинівським родовищем, спеціальний дозвіл на яке належить ТОВ «Парі Нафтогаз», що належить дочкам Миколи Злочевського Анні та Каріні.
Родовища не просто перетинаються межами. Ключова проблема полягає в тому, що в дозволі «Парі Нафтогазу» відсутнє обмеження за глибиною користування надрами, хоча продуктивні горизонти двох родовищ різняться всього на п’ять метрів: 2800–3600 метрів у Стинавського і 3605–4540 метрів у Семигинівського. У чинній же версії ліцензії «Парі Нафтогазу», оформленої в липні 2022 року, глибинні межі не зазначені.
Тобто виходить, що два родовища розташовані одне над одним. Суть розбіжності в ліцензіях у тому, що на поверхні два родовища частково накладаються одне на одне, але їхні відомі поклади – на різних глибинах. А в ліцензії компанії «Парі Нафтогаз» не вказана верхня і нижня глибина ділянки.
Скандал виник з цілком очевидних причин: якщо відсутність глибинних меж дозволяє трактувати ліцензію «Парі Нафтогазу» як таку, що охоплює весь вертикальний об’єм надр під суміжною територією, це можна трактувати також як право на видобуток копалин на всю глибину.
І ключове питання тут теж цілком очевидне: чому в дозволі не вказали глибину, якщо протокол Державної комісії із запасів корисних копалин визначає інтервал покладів Семигинівського родовища як 3 605–4 540 метрів? Відповідь напрошується сама собою, але, якщо копнути глибше й уважно дослідити не лише журналістські публікації, а й документи, картина виходить значно серйознішою, ніж це видається на перший погляд.
Геологічна інформація як окремий актив
Найцікавіші деталі виявляються в непрямих документах, що дозволяють простежити історію компанії «Парі Нафтогаз», її геологічних активів і фінансових відносин. Один із таких документів — постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/35831/24. Формально це фінансовий спір між ТОВ «Парі» та податковим органом. Але в його тексті описані корпоративні рішення, передача спеціального дозволу, купівля результатів сейсморозвідки та відносини з іншими видобувними компаніями.
У попередньому абзаці одразу впадає в око назва — ТОВ «Парі», яке в скандалі щодо так і не проведеного аукціону ніде не фігурує. А між тим ТОВ «Парі» має до нього найбезпосередніший стосунок. І з’ясовується це в ході вивчення судового спору з податковою.
Бо раптово виявляється, що 17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз». Новій юридичній особі передали спеціальний дозвіл № 5398 на користування надрами Семигинівського родовища, виданий ще 25 жовтня 2011 року.
ТОВ «Парі Нафтогаз» зареєстрували 7 грудня 2021 року. У відкритій картці компанії вказано директора Андрія Павліва, кіпрську компанію Semigin Holdings Limited як засновницю та Анну і Каріну Злочевських як кінцевих бенефіціарів.
До цього, 30 березня 2021 року, ТОВ «Парі» уклало договір з компанією «Геоюніт» на виконання сейсморозвідувальних робіт. Ці дослідження мали допомогти уточнити геологічну будову ділянки, виявити перспективні пастки вуглеводнів і підготувати рекомендації для глибокого буріння.
Коли дозвіл перейшов до нової компанії, результати робіт ще потребували окремого оформлення. У судовому документі зазначено, що 9 січня 2023 року ТОВ «Парі» та ТОВ «Парі Нафтогаз» уклали договір № 15-К/П. Його предметом стали документально оформлені результати інтерпретації сейсмічних даних і побудови структурної моделі Семигинівського родовища — звіт на паперовому носії та в електронному вигляді.
Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України
Іншими словами, спеціальний дозвіл і геологічна інформація опинилися предметами окремих юридичних операцій. Це важлива обставина для розуміння того, як формувався актив компанії, яка отримала право на користування родовищем.
І тут принципові два питання: які саме геологічні дані були передані «Парі Нафтогазу» і чи використовувалися вони під час проєктування видобутку на ділянках, що межують зі Стинавським родовищем? А також — які документи підтверджують, що фактичне використання цих даних відповідає межам і умовам спеціального дозволу?
Відповідей у цьому судовому рішенні на ці питання, звісно, немає — це був податковий спір, і ліцензія та зміна її власника суд не цікавили. Але диявол криється саме в деталях: хід цієї справи показує, що підготовка Семигинівської ділянки до освоєння включала не лише оформлення ліцензії, йшлося також про дорогі дослідження, результатами яких могла розпоряджатися окрема компанія.
Пилипівське родовище й дивна забудькуватість прокуратури
На цьому цікаві деталі не закінчуються. І вони вкрай важливі для розуміння того, як Микола Злочевський вів бізнес. У цьому ж судовому документі описані відносини ТОВ «Парі» з компанією «Бінерго», пов’язані з розробкою Пилипівського газового родовища.
Сторони уклали договір про виробничу кооперацію 16 липня 2018 року. Він передбачав спільну діяльність з буріння, облаштування та експлуатації свердловин. Спочатку чистий прибуток від реалізації видобутих вуглеводнів після сплати податків і обов’язкових платежів розподілявся між учасниками порівну, однак додатковою угодою від 2 серпня 2023 року пропорцію розподілу прибутку змінили: на період з 16 жовтня 2023 року по 15 жовтня 2024 року частка «Парі» становила 30%, а «Бінерго» — 70%. Починаючи з 16 жовтня 2024 року, договір передбачав повернення до пропорції 50 на 50.
Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України
Однак нас цікавить не розподіл грошей, а саме Пилипівське родовище. І виявляється, що в його долі теж є чимало цікавих перипетій. У 2011 році компанія «Парі» отримала спеціальний дозвіл № 5384 на видобуток газу на цьому родовищі. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура спробувала через суд анулювати ліцензію, стверджуючи, що під час її видачі були порушені вимоги процедури, зокрема пов’язані з погодженням з боку Івано-Франківської обласної ради.
У червні 2017 року Вищий адміністративний суд України відмовив прокуратурі в позові через пропуск строку звернення до суду. Дозвіл залишився чинним. Звичайно, нічого стверджувати не можна, але пропуск строків прокуратурою тут виглядає такою ж дисонуючою деталлю, як і дивна забудькуватість щодо зазначення глибини горизонтів на Семигинівському родовищі.
Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України
У цьому ж контексті слід нагадати, що незадовго до цього прокуратура програла апеляційну інстанцію щодо анулювання ще чотирьох спецдозволів, виданих «Парі» та ще двом фірмам Злочевського — ТОВ «Техноресурс» і ТОВ «Надрагаз». Причина та сама — САП пропустила строк подання позовів.
Спір навколо цін на газ
У цій же податковій справі фігурує спір щодо реалізації природного газу ТОВ «Парі» у 2019–2023 роках. Податковий орган стверджував, що компанія продавала газ за цінами нижче звичайних ринкових, що призвело, за його розрахунками, до заниження фінансового результату на 465,18 мільйона гривень.
Суди не погодилися з підходом податкової, а Верховний Суд залишив відповідні висновки нижчих інстанцій у силі.
Цей епізод не можна подавати як доказ ухилення від сплати податків: результат судового розгляду був на користь компанії з відповідних спірних питань. Тим не менше він показує масштаб фінансових операцій видобувного бізнесу й необхідність аналізувати не лише ліцензії, а й договори реалізації газу, структуру контрагентів і рух грошових потоків.
Трохи про гроші
У фінансовій звітності ТОВ «Парі Нафтогаз» видно показники, які заслуговують окремої перевірки: за 2025 рік у компанії відображені активи на 174,5 мільйона гривень, зобов’язання на 217,9 мільйона і чистий збиток у 12,5 мільйона. При цьому за 2026 рік зазначені суттєво змінені квартальні показники: активи — 417,8 мільйона гривень, зобов’язання — 501,3 мільйона, збиток за відображуваний період — 40 мільйонів гривень.
Дірки в ліцензіях і мільйонні махінації: як структури ексміністра-втікача Злочевського захоплюють нафтогазові надра України
Ці цифри самі по собі не свідчать про порушення, але викликають нові питання. За рахунок яких коштів фінансувалися геологорозвідувальні роботи? Які позики, внутрішньогрупові розрахунки та зобов’язання сформували баланс? Як відображалися права на геологічну інформацію та результати сейсморозвідки? Як змінювалися активи після передачі спецдозволу та корпоративних змін?
Окремо важливо встановити, що саме стоїть за зростанням активів у 2026 році: нові інвестиції, переоцінка, внутрішньогрупова передача майна чи інший фактор. Але для цього потрібна фінансова звітність і первинні документи, до яких мають доступ лише державні органи.
Ліцензія 2011 року
А тепер повернемося до ліцензії, яка й викликала скандал. І в контексті викладеного вище версія про «забудькуватість» когось із виконавців щодо зазначення глибини горизонту розробки викликає, м’яко кажучи, обґрунтовані сумніви.
Якби це була не Україна, виконавець уже давно пішов би на угоду зі слідством і розповів потрібні деталі. Зокрема, чому за наявності різних інтервалів залягання запасів спір про ділянки розглядається переважно через перетин їхніх меж на поверхні.
При цьому слід розуміти, що різниця в п’ять метрів за глибиною між зазначеними інтервалами сама по собі не доводить відсутності будь-яких геологічних зв’язків між покладами і не дозволяє без вивчення проєктної документації зробити висновок про неможливість впливу однієї розробки на іншу.
Якщо в документах не визначена нижня межа ділянки, виникає питання про те, як саме регулятор трактує межі наданого права і які обмеження випливають із документів, на підставі яких дозвіл видавався.
Тут виявляється найважливіша суперечність усієї історії. З одного боку, геологічні запаси, на які посилаються матеріали розслідування, мають конкретний інтервал залягання. З іншого — формулювання чинного бланка дозволу не містить відповідного обмеження за глибиною.
Якщо ці відомості підтверджуються повним комплектом документів, виникає питання про те, чи не створює розбіжність між геологічним обґрунтуванням і текстом ліцензії невиправдано широке тлумачення прав приватного надрокористувача. Спойлер: створює. З усіма наслідками.
