Історія Дарницької ТЕЦ остаточно показала, на що перетворилася українська модель “приватної енергетики”. Поки станція приносила гроші — це був приватний бізнес. Коли в об’єкт прилетіла російська ракета й без тепла залишилася величезна частина лівого берега Києва — проблема миттєво стала державною.

Про це повідомляє Укррудпром.

3 лютого 2026 року російський удар серйозно пошкодив Дарницьку ТЕЦ. У зоні теплопостачання станції — 1126 багатоповерхівок Дніпровського та Дарницького районів Києва. Це не “комерційний актив”. Це школи, лікарні, дитячі садки та сотні тисяч людей, які залежать від однієї станції.

Після удару Денис Шмигаль публічно визнав, що пошкодження серйозні, а відновлення займе “значний час”. Віталій Кличко показував зруйновану ТЕЦ і говорив мінімум про два місяці ремонту. Київ тоді розгортав пункти обігріву біля будинків без опалення. Зараз уже травень. Мінімальні терміни давно минули. Повного відновлення немає.

Дарницьку ТЕЦ контролює ТОВ «Євро-Реконструкція». Кінцевий бенефіціар — колишній народний депутат Анатолій Шкрібляк. Forbes Ukraine ще в 2021 році оцінював його стан приблизно в 130 млн доларів.

Проблема в тому, що відновлення станції такого масштабу вимагає зовсім інших грошей. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко оцінював повне відновлення Дарницької ТЕЦ у 500–700 млн доларів і 2–3 роки робіт. Тобто ціна відновлення в кілька разів перевищує публічний масштаб стану власника станції.

При цьому за «Євро-Реконструкцією» вже багато років тягнуться старі борги та конфлікти. У 2023 році «Київтеплоенерго» заявляло, що компанія заборгувала 1,5 млрд грн за використання комунальних теплових мереж столиці. За даними міста, з жовтня 2020 по січень 2023 року компанія не заплатила Києву за мережі ні гривні.

Сам Шкрібляк раніше фігурував і в розслідуванні СБУ щодо постачань вугілля з окупованих територій на Чорнігівську ТЕЦ, що належить його групі.

Після руйнування станції влада фактично визнала, що без держави та зовнішньої допомоги власник об’єкт не потягне. КМДА заявляє, що відновлення координується містом. Шмигаль говорив, що Україна шукає в Європі списані ТЕЦ та обладнання, а міжнародні партнери готові оплачувати демонтаж, логістику та передачу обладнання.

Виходить показова схема. Стратегічний об’єкт залишається у приватній власності. Але після удару його рятують уже не коштом власника, а коштом держави, міжнародної допомоги та міської інфраструктури.

Дарницька ТЕЦ стала прямим прикладом того, як критична інфраструктура Києва опинилася в руках людей, які в мирний час могли заробляти на енергетиці, але в умовах війни виявилися не здатними самостійно відновити об’єкт такого масштабу.

Саме тому зараз Київ входить у наступну зиму зі зруйнованою ТЕЦ, мільярдними боргами її власника, розмовами про пошук обладнання по Європі та відсутністю чіткої публічної відповіді, хто саме і за які гроші гарантує тепло сотням тисяч жителів лівого берега столиці.