Одіозний адвокат Ростислав Кравець взявся захищати інтереси івано-франківського бізнесмена Богдана Пукіша, який потрапив під санкції РНБО після скандалу з бракованими мінами та інформації щодо його звʼязків з кумом путіна Віктором Медведчуком. 

Про це повідомляє антишахрайсткой проєкт “190.Today”

Проте кейс Пукіша – це не окремий випадок, а частина мережевого впливу та правового саботажу в оборонно-промисловому комплексі України. До чого тут «Мотор Січ» і колишнє керівництво Мінстратегпрому – читайте у матеріалі. 

Корупційні зв’язки Уруського, Немілостівого та Богуслаєва

Процес формування та реалізації державної політики в оборонно-промисловому комплексі України у період становлення Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості зазнав суттєвого деструктивного впливу через утворення стійких зв’язків між високопосадовцями та керівництвом стратегічних підприємств. 

Ключовою ланкою цієї деструктивної моделі стала корупційна взаємодія між тодішнім очільником відомства Олегом Уруським та його заступником Віталієм Немілостівим. Маючи значний адміністративний ресурс, зазначені посадовці налагодили корупційні зв’язки з колишнім президентом АТ «Мотор Січ» В’ячеславом Богуслаєвим.

Олег Уруський / фото space.com.ua

Віталій Немілостівий / фото Facebook

Важливим підґрунтям для формування такого альянсу був глибинний конфлікт інтересів у керівництві Мінстратегпрому. Олег Уруський до призначення на посаду очолював компанію «Прогрестех-Україна», кінцевим бенефіціарним власником якої, згідно з офіційними реєстрами, виступав громадянин РФ. Така біографічна деталь безпосередньо корелювала із вектором діяльності Богуслаєва, який з 2000 року таємно володів російським громадянством і послідовно лобіював інтеграцію українського авіабудування з оборонним сектором держави-агресора.

Корупційна синергія між Уруським, Немілостівим та Богуслаєвим матеріалізувалася у послідовному гальмуванні та дискредитації спроб держави повернути контроль над АТ «Мотор Січ». У той час, коли Рада національної безпеки і оборони розробляла невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів у сфері авіадвигунобудування, керівництво Мінстратегпрому публічно саботувало концепт націоналізації. Уруський відкрито заявляв, що націоналізації оборонного гіганта не буде, обмежуючи державне втручання лише рамками «контролю», та публічно констатував відсутність будь-якого прогресу у справі арешту акцій підприємства.

В’ячеслав Богуслаєв

Цей часовий та управлінський лаг, штучно створений посадовцями, дозволив Богуслаєву та його спільникам, зокрема керівнику департаменту зовнішньоекономічної діяльності Олегу Дзюбі, продовжувати незаконні схеми постачання авіаційних двигунів та комплектуючих для російської військової авіації через закордонних посередників, зокрема боснійські структури. У такий спосіб корупційний протекціонізм на рівні профільного міністерства безпосередньо сприяв фінансуванню та технічному забезпеченню військово-повітряних сил росії.

«Адвокат диявола»

Для юридичного прикриття та легалізації інтересів проросійських еліт в Україні задіяна спеціалізована мережа правових посередників. Ключовою фігурою у цьому контексті є адвокат Ростислав Юрійович Кравець – голова адвокатського об’єднання «Кравець і партнери». Специфіка діяльності Кравця характеризується тривалим супроводом представників колишньої «Партії регіонів» та інших проросійських діячів, що дозволяє кваліфікувати його як системного юридичного оператора проросійського крила по лінії взаємодії Уруського та Богуслаєва.

Після затримання Богуслаєва Службою безпеки України у жовтні 2022 року за підозрою у державній зраді, саме Кравець очолив агресивний напрям його правового та інформаційного захисту. Кравець послідовно використовує інструменти процесуального саботажу та публічної дискредитації державних інституцій. Зокрема, адвокат звинуватив суддів Солом’янського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду у спробі «вбити» Богуслаєва через утримання його під вартою у СІЗО попри похилий вік та стан здоров’я.

Крім того, Кравець розгорнув кампанію з дезавуації доказової бази слідства, заперечуючи наявність будь-яких фактів співпраці Богуслаєва з росією, та ініціював розгляд справи у Європейському суді з прав людини з метою міжнародного тиску на правоохоронну систему України. Така діяльність адвоката Ростислава Кравця чітко демонструє його інтеграцію у ширшу систему захисту проросійського бізнесу та політикуму від санкційних та кримінальних обмежень, запроваджених державою в умовах воєнного стану.

Ростислав Кравець / фото Бабель

Справа Богдана Пукіша – соратника Медведчука Богдана Пукіша, який постачав на фронт браковані міни

Логічним кроком у деструктивній діяльності Ростислава Кравця став його вступ у справу івано-франківського бізнесмена Богдана Пукіша. Пукіш, який є фактичним власником приватного підприємства «Вестхім», у травні 2026 року потрапив під жорсткі 10-річні санкції РНБО, що передбачають блокування активів, зупинення ліцензій та заборону на виведення капіталу.

Запровадження санкцій щодо Пукіша було зумовлене масштабним оборонним саботажем. Його підприємство «Вестхім» протягом кількох років виступало постачальником бракованих комплектуючих для українських боєприпасів. Це призвело до виготовлення та постачання на фронт понад 120 тисяч бракованих мінометних мін загальною вартістю близько 667 мільйонів гривень, що безпосередньо підірвало боєздатність підрозділів Збройних Сил України. Окрім цього, СБУ відкрила проти Пукіша кримінальне провадження за ч. 1 ст. 328 Кримінального кодексу України через розголошення державної таємниці у сфері військових розробок, яку він намагався використати для виправдання власної протиправної діяльності.

У медійному та бізнесовому просторі Богдан Пукіш чітко позиціонується як особа, афілійована з кумом путіна та лідером забороненої партії «ОПЗЖ» Віктором Медведчуком. Пукіш підтримував тісні зв’язки з наближеним до Медведчука паливним магнатом Петром Белзом, а також фігурував як активний учасник та представник івано-франківського підрозділу медведчуківського руху «Український вибір». Сам Пукіш активно намагається спростувати ці зв’язки, заявляючи, що його дані були внесені на сайт «Українського вибору» нібито без дозволу через поодиноку участь у спільній акції у 2013 році, а санкційні обмеження називає «нісенітницею» та «спланованою дискредитацією» з метою знищення його бізнесу та оборонного заводу.

Але для адвоката Ростислава Кравця кейс Богдана Пукіша щодо скасування накладених санкцій має чітко визначену стратегічну мету. Цей крок спрямований на збереження та відновлення фінансово-господарської життєздатності групи Медведчука в Україні. Юридичний захист активів Пукіша через механізми судового оскарження рішень РНБО покликаний запобігти остаточній конфіскації його підприємств та зберегти латентну комерційну інфраструктуру, яка продовжує обслуговувати фінансові інтереси проросійських еліт.

Богдан Пукіш / фото Вікна.Іф

Суб’єкти мережі та їхння деструктивна взаємодія

Для детального розуміння архітектури та функціональної взаємодії всередині досліджуваної мережі, нижче наведено аналітичну таблицю, що структурує зв’язки, інструменти впливу та кінцеву мету кожного з учасників.

Наслідки для національної безпеки України

Взаємодія вищезгаданих суб’єктів демонструє наявність глибоких системних загроз, що виходять далеко за рамки окремих кримінальних проваджень чи санкційних кейсів. На основі аналізу отриманих даних можна виокремити кілька рівнів деструктивного впливу на безпекове середовище України.

Первинним наслідком є безпосередня матеріальна шкода обороноздатності держави. Свідоме постачання підприємством ПП «Вестхім» Пукіша бракованих деталей для снарядів призвело до масштабного дефіциту якісного озброєння безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Це напряму корелює із саботажем у сфері авіадвигунобудування, де В’ячеслав Богуслаєв блокував передачу гелікоптерів для потреб Збройних Сил України на початку повномасштабного вторгнення та продовжував постачати запчастини російським військовим.

Вторинним наслідком є підрив довіри до системи державного управління. Корупційне зрощення вищого керівництва Мінстратегпрому – Уруського та Немілостівого – із проросійським олігархатом паралізувало державні механізми контролю. Це дозволило агентам впливу тривалий час маскувати свою діяльність під виглядом легального бізнесу та навіть претендувати на участь у державних програмах фінансування.

Третинним наслідком є формування прецеденту успішної «правової війни» (lawfare) проти України. У разі, якщо адвокату Ростиславу Кравцю вдасться через судові інстанції скасувати санкції РНБО щодо Богдана Пукіша, це запустить ланцюгову реакцію легалізації інших активів групи Віктора Медведчука. Створення такого судового прецеденту дозволить проросійським силам повністю девальвувати санкційну політику держави, заблокувати процеси конфіскації майна колаборантів на користь ЗСУ та фінансово реанімувати мережу внутрішніх диверсантів і лобістів.

Комплексний аналіз мережі корупційних та лобістських зв’язків у трикутнику «урядовці – оборонні саботажники – юридичні посередники» свідчить про наявність скоординованої гібридної загрози. Корупційні зв’язки між Олегом Уруським, Віталієм Немілостівим та В’ячеславом Богуслаєвим створили сприятливі умови для функціонування проросійського лобі в ОПК. Надалі ця інфраструктура була підсилена професійним юридичним захистом з боку Ростислава Кравця, який, супроводжуючи інтереси «регіоналів», взяв у роботу кейс соратника Медведчука Богдана Пукіша.

Справа Пукіша, пов’язана із постачанням бракованих мін на сотні мільйонів гривень та його афіліацією з Медведчуком, демонструє, що юридичні зусилля Кравця з оскарження санкцій мають на меті не просто захист клієнта, а збереження фінансової та операційної спроможності групи кума путіна в Україні. Нейтралізація цієї загрози потребує не лише жорстких процесуальних дій з боку правоохоронних органів, а й глибокого реформування системи перевірки контрагентів в ОПК та вдосконалення механізмів судового захисту рішень національної безпеки.