Четверо військових, які добровільно вступили до війська, але залишили штурмовий полк «Скеля» через насильство та умови служби, заявили, що хочуть продовжити воювати в інших підрозділах. Однак після згадки про службу у «Скелі» їм відмовляють у переведенні, а в разі затримання вони ризикують повернутися до полку, де, за словами одного з військових, їх можуть «обнулити».

Про це пише «Бабель».

Усі четверо героїв матеріалу в різний час добровільно долучилися до війська та заявляють, що не відмовляються від служби. Вони пішли в самовільне залишення частини після побаченого у «Скелі», однак зіткнулися з труднощами під час спроб перейти до інших підрозділів.

Один із військових, 35-річний Іван, на початку повномасштабної війни перебував за кордоном, але згодом повернувся в Україну, щоб воювати. Після базової підготовки його відібрали до «Скелі». Він розповів, що на полігоні бачив знущання з військових, а тих, хто відмовлявся виконувати накази, могли приковувати кайданками та відправляти «на нуль» без підготовки.

Самого Івана фізично не били, однак він описав інші покарання. За його словами, одного разу військових змусили з’їсти по три порції їжі, після чого відправили бігти десять кіл смуги перешкод.

«Багатьох нудило, люди блювали. Поруч стріляли й кидали навчальні гранати», – розповів він.

Після поранення та реабілітації Іван став інструктором і познайомився з тодішнім начальником полігону Євгеном Гаркушею на позивний «Жека». 10 липня ДБР затримало військовослужбовця «Скелі», якого підозрюють у побитті військового капелана та підполковника на Харківщині. За інформацією «Бабеля», йдеться саме про Гаркушу. У разі доведення провини йому загрожує до десяти років позбавлення волі.

Іван заявив, що вперше побачив побиття людей, коли працював інструктором. За його словами, після порушення на одному з постів «Жека» наказав охороні покарати винних, однак людей обирали навмання.

«Хлопці не хотіли цього робити, але це був наказ. Якщо відмовишся – сам опинишся на їхньому місці», – сказав військовий.

Він також розповів, що військових відправляли «на яму», де разом з ними утримували російських військовополонених. Сам Іван визнав, що одного разу брав участь у побитті бразильського військового, який відмовився виконувати наказ.

«Тоді інструктор на псевдо “Карий” зібрав інструкторів і сказав: “Ідіть, поясніть йому, як треба”. Ми пішли й били його», – заявив він.

За словами Івана, за час його роботи інструктором він знав про п’ять випадків самогубств серед військових. Він також стверджує, що деякі смерті, які пояснювали хворобами, насправді могли бути наслідками побиття.

«Смерті від пневмонії – це неправда. У мене була пневмонія, мене лікували. Солдатів, кому було потрібно, водили до лікарів. Якщо хтось помирав, це через побиття», – сказав він.

Іван вирішив піти в СЗЧ після того, як його призначили відповідати за підготовку понад ста новоприбулих військових. За його словами, керівництво вимагало, щоб усі вони пройшли 14-денний курс підготовки штурмовика, а відповідальність за невиконання завдань покладали на інструкторів.

Після втечі він намагався перейти до іншого відомого штурмового підрозділу, однак отримав відмову, щойно там дізналися про його службу у «Скелі».

«Сказали, якщо зараз “засвітитися”, за мною одразу прийдуть і заберуть назад. Мені порадили їхати додому й чекати, поки щось зміниться. Якщо мене зараз затримають, то передадуть назад у “Скелю”. А там “обнулять”. Я впевнений», – розповів Іван.

Зараз він хоче повернутися до війська як інструктор або служити у підрозділі безпілотних систем.

Інший герой матеріалу, 35-річний Данило, з перервами воює з 2015 року. Після поранення та проблем із направленням на лікування він уперше пішов у СЗЧ. Згодом його забрали до «Скелі», де вже на другому тижні навчання один із військових його роти наклав на себе руки.

Данило розповів, що військовим часто не вистачало часу навіть поїсти, оскільки близько 400 людей обслуговувала одна лінія видачі їжі. Тих, хто не встигав повернутися на шикування, карали разом з усією групою.

«Через це багато хто взагалі не ходив на обід, бо розуміли: потім не встигнеш, і через тебе покарають усіх», – сказав він.

Ще одним покаранням була так звана «полоса», де військових змушували повзти через болото під колючим дротом, а інструктори стріляли з автоматів біля їхніх голів.

«Стріляли буквально за 20 сантиметрів від людини, під вуха. Витримували не всі», – розповів Данило.

За його словами, одного з командирів після проходження такої смуги медикам довелося відкачувати через дим.

Згодом Данила залучили до рекрутингової роботи, однак пальне, проживання та ремонт автомобіля він оплачував власним коштом. Керівництво, за його словами, обіцяло оформити документи так, щоб він продовжував отримувати бойові виплати. Після надходження грошей від нього зажадали переказати частину суми.

«Я знову залізу в борги. А якщо сказати, що грошей немає, поб’ють і відправлять на штурм. Я зрозумів, що не можу це тягнути – розвернувся і поїхав», – сказав Данило.

Після цього він кілька разів намагався повернутися до служби в іншому місці. За його словами, спочатку представники підрозділів погоджувалися його прийняти, але змінювали рішення після згадки про «Скелю».

«Спочатку мені казали: “Так, підходить, нічого страшного”. Але коли я сказав, що зі “Скелі”, відповідь була інша: “Ні, тоді не підходить”», – розповів він.

35-річний Сергій уперше пішов добровольцем на війну у 2014 році, а після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. Він брав участь у боях за Київщину, а також воював на Бахмутському та Вугледарському напрямках.

Навесні 2025 року його підрозділ розформували, а військових перевели до «Скелі». Попри офіцерське звання та бойовий досвід, Сергія відправили повторно проходити базову підготовку.

«Найголовніше – це ставлення до людей. І це катастрофа. Тебе могли побити ні за що – просто “для профілактики” чи щоб “підбадьорити”», – заявив він.

Сергій розповів, що був свідком жорстокого побиття знайомого військового.

«За кілька хвилин його відпрацювали так, що я не впізнав людину. Все, що було в нього всередині, просто вийшло назовні», – сказав він.

За словами Сергія, він також знав про два самогубства. Після одного з них військовим нібито наказали говорити, що людина вижила.

«Людина застрелилася в туалеті. Усі про це знали, але наказали говорити, що він вижив. Вранці він застрелився, а ввечері його вже подали як такого, що перебуває у відрядженні», – розповів військовий.

У «Скелі» Сергій пробув понад пів року та здійснив два бойові виходи. За його словами, під час перших боїв підрозділ зазнав настільки великих втрат, що зміг воювати близько двох тижнів.

Перед втечею він кілька разів намагався перевестися, однак безрезультатно. Після СЗЧ, за його словами, його шукали представники самого полку.

«Я хочу воювати далі на бойовій посаді. Я приїхав в Україну не для того, щоб сидіти в Києві. Мене радо готові взяти в інших підрозділах через мої навички, але я тривалий час не міг нікуди потрапити, бо “Скеля” вставляла палки в колеса», – сказав Сергій.

Четвертий військовий, 47-річний Віктор, добровільно долучився до війська у 2022 році. Після першого СЗЧ він відбував покарання у колонії, звідки повернувся на службу за контрактом у «Скелю».

Віктор розповів, що на полігоні людей як покарання закривали у вантажних контейнерах разом із російськими полоненими. За його словами, один із керівників стріляв із бойової зброї біля людей.

«Одного разу, коли в контейнері тримали людину, він відкрив стрільбу. Після цього приїхали медики, а потім когось звідти забрали», – сказав він.

Також Віктор заявив, що іноземний інструктор на позивний «Боб» стріляв із бойової зброї під час проходження військовими окопів. Одна з куль зрикошетила та поранила бійця в ногу.

«Повезло, що підошва тверда, куля далеко не залізла. Він підлікувався і повернувся назад. Але сам факт – людина отримала поранення, бо так інструктору захотілося», – сказав Віктор.

Першого разу у «Скелі» він пішов у СЗЧ після конфлікту з командиром, але згодом повернувся. Його помістили до контейнера на добу, а наступного дня відправили на бойове завдання.

Пізніше Віктор тривалий час просив направлення до лікарні через проблеми зі спиною. Лікар заявив, що йому потрібна операція, однак після цього військового знову хотіли відправити на бойовий вихід, який він назвав завданням «на стирання».

Після того як Віктор довів, що його намагалися покарати за те, чого він не робив, на це завдання його не відправили. Побратим, який пішов замість нього, не повернувся.

Віктор вдруге залишив частину, оскільки, за його словами, зрозумів, що не зможе отримати лікування у «Скелі». Зараз йому погодили переведення до іншого підрозділу, однак офіційно він досі залишається військовослужбовцем полку.