У 2020 році в Україні стартувала реформа спиртової галузі, ключовим елементом якої стало виставлення на продаж майна державного монополіста – “Укрспирту”. Звісно ж, приватизація відбувалась зі скандалами – ще в середині 2025 року медіа повідомляли, що заводи викупили люди, наближені до народних депутатів, посадовців та правоохоронців, а ще олігарх-утікач та експодатківці.

Про це пише OBOZ.UA

Одним із таких виявився підприємець із Вінниччини Віталій Марчук. Він настільки активно перемагав на “приватизаційних” аукціонах, що Антимонопольний комітет протягом трохи більше місяця відкрив проти його структур відразу два провадження.

Невдаха-політик, який став успішним бізнесменом

Відомим Марчук став у 2014 році, коли на позачергових парламентських виборах він балотувався до Верховної Ради від “Радикальної партії Ляшка”. Утім, мандату Марчук так і не здобув, а тому зосередився на бізнесі. І тут історія вже зовсім інша.

Згідно з даними YouControl, нині Марчук є керівником і кінцевим бенефіціаром низки підприємств. Зокрема:

• “МВІ Етанол” (виробництво спирту);

• “Бучацький мальтозний завод” (дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв);

• “Лужанський спиртовий завод”;

• “Мишковицький біогазовий комплекс”;

• “Флайтон” (інвестиційна структура).

Ще одне захоплення Марчука – спорт. Як повідомляв тернопільський “Перший онлайн”, у 2022 році Марчук став президентом місцевого футбольного клубу “Поділля” – ймовірно, аби створити позитивну репутацію людини, чиї ключові активи розташовані в тому ж регіоні. Рівень клубу, щоправда, назвати високим складно – на той час це була перша ліга чемпіонату області. Нині ж “Поділля” дійшло аж Вищої ліги чемпіонату області. Як не крути, а прогрес.

Як Марчук скупав майно “Укрспирту”

Найцікавішими ж підприємствами Марчука є перші два з наведеного списку – “МВІ Етанол” та “Бучацький мальтозний завод”. І не лише для нас, а й для АМКУ.

Суть така: приватизація інфраструктури “Укрспирту” відбувається на аукціонах – заводи чи певне майно виставляють на торги і той, хто запропонує більшу суму, забирає їх собі. На цих аукціонах системно з’являвся Марчук – і так само системно перемагав. Але чи чесно? А от навряд. Інакше б АМКУ не відкривав би провадження проти його структур.

Перше провадження

Спочатку Південно-Західне міжобласне відділення АМКУ влітку 2025 року відкрило справу №72/73-25. Відповідачами у ній стали:

• “Бучацький мальтозний завод”;

• “Мишковицький спиртовий завод”, 20% якого належить компанії “МВІ Етанол” Марчука.

Суть претензії полягала в антиконкурентних узгоджених діях щодо спотворення результатів аукціону з продажу майна Мишковицького виробництва “Укрспирту”. Іншими словами, в АМКУ запідозрили, що пов’язані одним засновником компанії, могли домовитися, щоб аукціон відбувся нечесно й переможець був визначений заздалегідь.

Аукціон відбувся влітку 2021 року. На той момент “Мишковицький спиртовий завод” називався “Енергобрендом”. І попри стартову ціну лоту в 7,3 млн грн компанія відразу заявила “кінську” ціну – 21,1 млн грн. А до фіналу торгів вона зросла до 23 млн 2 грн. Останнє важливо, тому що ще дві компанії запропонували 23 млн та 23 млн 1 грн.

Прикметно, що ціну 23 млн 1 грн запропонувала ТОВ “Феліціті Торг” – майже за 5 хвилин по тому, як ТОВ “Поділля-Промресурс” дало 23 млн грн. І все б логічно – для чого віддавати купу грошей, якщо конкурент переможений? Але ні, адже:

• “Енергобренд” свою ставку ще не зробив.

• Очікувати, що компанія, яка від початку готова була “відвалити” понад 20 млн грн, було б наївно.

Що, власне, й було доведено. Минає дві хвилини, “Енергобренд” пропонує на 1 грн вище – і от уже виробництво його.

“Новий власник отримає, зокрема головний виробничий корпус, спиртосховище, бардосховище, цех брагоректифікації, вуглекислотний і соковий цехи”, – підсумували тоді аукціон у Фонді держмайна.

Цікавим тут є ще один момент – кратне перевищення стартової ціни. Як свідчить практика, це стандартний сигнал або гарячих торгів або їхньої симуляції. І враховуючи, що до того, як бути проданим у прямому сенсі в три дорога, спиртове виробництво безуспішно виставлялось на аукціон кілька разів, а ще пряме звинувачення АМКУ в спотворенні результатів аукціону, скоріш за все, тут саме другий варіант.

Друге провадження

Другу справу – за номером 72/81-25 – АМКУ відкрив восени 2025 року. Фігурантом знову став “Бучацький мальтозний завод” – цього разу у парі з ТОВ “АгроБізнесВіп”. Підстава та ж – антиконкурентні узгоджені дії зі спотворення результатів аукціону з продажу майна Мишковицького виробництва “Укрспирту”.

Схема, яку фіксує АМКУ: пов’язані між собою компанії беруть участь в аукціоні – і, звісно ж, перемагають. Регулятор же сумнівається у тому, що аукціон пройшов чесно – і намагається розібратись: конкуренція була справжньою, чи виявилась фіктивною.

Утім, не менш важливими тут є інші аспекти. Зокрема:

• Чи є ці два провадження частиною однієї системної стратегії?

• Яка загальна вартість придбаних активів?

• Чи перевіряв Фонд держмайна афілійованість учасників перед аукціонами?

Наразі публічних відповідей на ці питання поки що немає. Однак, АМКУ зобов’язаний їх дати, бо інакше доброчесність всієї приватизації “Укрспирту” буде поставлена під величезний сумнів.

168 тисяч доходу й понад 60 мільйонів боргів

Водночас, як відомо, за кожним успішним чоловіком стоїть мудра жінка. І така у Марчука є.

У 2021 році вона подавала декларацію як депутатка Гайсинської міськради. І найбільше уваги в ній привертає разючий контраст між задекларованими доходами й реальним фінансовим станом сім’ї.

Отже, за 2020 рік Ірина Марчук задекларувала 86,4 тис. грн своєї зарплати. Її вона отримала в компанії “АгроБізнесВіп”, яка разом з фірмою її чоловіка фігурує у справі АМКУ.

Крім того, Марчук задекларувала 73,2 тис. грн зарплати чоловіка і 8,6 тис. грн соцвиплат. Разом – 168,2 тис.грн.

Також Ірина задекларувала 200 тис. грн та 50 тис. доларів власної готівки. А ще кеш чоловіка:

• 250 тис. грн;

• 70 тис. доларів.

Але найбільш показовий рядок – боргові зобов’язання. На Ірину та Віталія Марчуків оформлено 32 позики і кредити на понад 62 млн грн. Всі вони були отримані в період з 2015 по 2020 роки.

Паралельно ж, за 2020 рік Марчук роздала позик на понад 25 млн грн. Тобто, враховуючи необхідність повернення кредитів, загальний мінус сім’ї склав майже 90 млн грн. Мудрість як вона є. Або ймовірні махінації.