Міжнародна мережа платіжних сервісів, до якої входять Payeer і Piastrix, пов’язана з колишніми співробітниками російського «Альфа-Банку» та українського IBOX Bank — фінустанови, у якої в 2023 році відкликали ліцензію через тіньові фінансові операції та допомогу гральному бізнесу в ухиленні від сплати податків.

Йдеться про інфраструктуру, яка обслуговувала напівлегальні онлайн-казино на території колишнього СРСР, а також могла використовуватися для виведення коштів, обготівковування та відмивання грошей. За даними джерел, окремі учасники цієї мережі зараз проживають у Великій Британії та ОАЕ, де продовжують реєструвати нові компанії та публічно брати участь у великих європейських фінансових конференціях.

При цьому діяльність мережі виходить далеко за межі онлайн-гемблінгу. Структури, пов’язані з Payeer і Piastrix, також фігурують у схемах фінансування проросійських політичних проєктів за кордоном.

Для маскування діяльності компанії з мережі оформлюють на номінальних власників у Польщі, Україні, Естонії, Литві, Шотландії, Белізі, Вануату та на Маршаллових островах. Така географія дозволяє ускладнювати фінансовий контроль і приховувати реальних бенефіціарів.

Однією з ключових структур у схемі була грузинська компанія Fingate LLC. До пандемії саме вона володіла платіжними системами Payeer і Piastrix. При цьому ще у грудні 2017 року грузинський регулятор анулював її реєстрацію як платіжного провайдера.

Згідно з грузинським реєстром юридичних осіб, Fingate LLC у 2016 році зареєстрував громадянин України Костянтин Буряченко. У 2023 році саме він подав документи на ліквідацію компанії.

Попри формальне закриття окремих структур, сама мережа продовжує працювати. Зокрема Piastrix досі доступна на російському ринку та використовується для обслуговування платежів у високоризикових секторах, включно з онлайн-гемблінгом.

Після початку повномасштабної війни Росії проти України платіжна система Payeer активно використовувалася для обходу міжнародних санкцій. В інтернеті навіть поширювалися детальні інструкції щодо використання сервісу для переказів і платежів в обхід обмежень — один із таких «мануалів» був опублікований анонімним користувачем на YouTube.

У результаті у 2024 році литовський фінансовий регулятор оштрафував Payeer майже на 9,3 млн євро за порушення правил KYC («знай свого клієнта») — це стало одним із найбільших штрафів у сфері фінансового моніторингу в країні. А вже у 2025 році платіжна система потрапила під санкції Євросоюзу та оголосила про припинення роботи з користувачами з Росії та ЄС.

За роки існування Payeer неодноразово змінювала юрисдикції та переоформлювала головні компанії в різних країнах світу. Однією з останніх таких «гаваней» стало Вануату — популярна офшорна зона для високоризикового бізнесу.

У різний час бенефіціаркою Payeer називали росіянку Любов Свеженцеву, яка була співвласницею естонської компанії Payeer OÜ. Однак фактично вона виявилася номінальною фігурою. Після виходу зі складу засновників Свеженцева переїхала до Італії, де зараз позиціонує себе як тренерка особистісного росту. Її соцмережі закриті, а реальні власники Payeer досі залишаються прихованими.

Інша структура мережі — Piastrix — продовжує працювати, попри постійні скарги користувачів на проблеми з виведенням коштів. Сервіс досі доступний у Росії, а реклама «Піастрікс» відкрито розміщується навіть на сайті «Газпромбанк Фінанси».

Piastrix також тісно інтегрований із мережею онлайн-казино. Нещодавно платіжна система опинилася в центрі скандалу навколо казино Vodka Bet. Користувачка сервісу виграла близько 9,9 млн рублів через масовий збій у роботі ігор. Казино спочатку погодило виплату, однак пізніше вимагало реколл — скасування транзакції. Після цього Piastrix оперативно повернув кошти казино та одночасно заблокував акаунт користувачки.

Для ринку онлайн-платежів така поведінка нетипова. Зазвичай платіжні оператори зобов’язані перевіряти обґрунтованість реколлів, а не автоматично виконувати вимоги гемблінг-платформ. Однак у випадку, якщо Piastrix і казино входять до єдиної фінансової мережі, така координація дій виглядає цілком логічною.

Юридичні особи, через які працює платіжна система Piastrix, регулярно змінюються — схема побудована таким чином, щоб ускладнити відстеження реальних власників і фінансових потоків. Після грузинської компанії роль оператора перейшла до польської Libellium Sp. z o.o., оформленої на чергову номінальну особу — громадянку України Анастасію Кондю, яка проживає в Польщі.

Українець Костянтин Буряченко, який раніше реєстрував грузинську компанію Fingate для Payeer і Piastrix, у 2017 році створив у Чехії ще одну структуру — KVB Solutions s.r.o. Спочатку він був її єдиним засновником, однак у лютому 2020 року компанію переписали на 36-річного уродженця Чернівецької області Миколу Бубена.

Сам Бубен при переоформленні не був присутній — його документи чеському нотаріусу передала Світлана Масієнко. Така схема характерна для використання номінальних власників у міжнародних фінансових мережах.

Того ж 2017 року Буряченко очолив чеську компанію BLACKSHIRE UNITED L.P. — дочірню структуру однойменної шотландської фірми, яка залишила після себе масштабний токсичний слід у британській корпоративній системі.

Засновниками шотландської BLACKSHIRE UNITED L.P. були офшорні компанії Dexberg Inc та Montbridge Inc з Маршаллових островів. Саме ці структури контролювали щонайменше 150 компаній, зареєстрованих у Шотландії. Значна частина з них мала прямі зв’язки з Росією.

Dexberg Inc нещодавно фігурувала у скандалі навколо депутата Думи Ханти-Мансійського автономного округу Володимира Зінов’єва. Його вказали бенефіціаром британської FINIMPEX L.P., де керуючим партнером виступала саме Dexberg Inc. Сам російський депутат заявив журналістам, що його персональні дані нібито були викрадені, а до компанії він не має жодного стосунку.

Через мережу Dexberg і Montbridge проходили десятки компаній, пов’язаних із російським бізнесом. При цьому формальні власники або керівники таких структур публічно заперечували свою участь у міжнародній схемі.

Наприклад, у британській LARBOURNE TRADE LLP, ліквідованій у грудні 2025 року, контролюючою особою значився петербурзький бізнесмен Павло Калугін. А власником Talanta Business LP був записаний уродженець СРСР і колишній співробітник російського «Газпрому» Леріам Дворкін, який мешкає у Сан-Франциско. Родина Дворкіна також заявляла, що його документи були викрадені, а до компанії він не причетний.

Подібні пояснення — про «викрадені документи» та «номінальне оформлення» — регулярно звучать у справах, пов’язаних із офшорними мережами російського походження, через які можуть проходити операції з відмивання коштів, обходу санкцій і тіньового фінансування.

Компанії з мережі, пов’язаної з українцем Костянтином Буряченком, використовувалися не лише для відмивання та виведення грошей. Через ці структури також вирішувалися політичні завдання в інтересах Росії за кордоном.

Зокрема саме через них проходили платежі американському лобісту, юристу та колишньому співробітнику адміністрації Дональда Трампа Ніку Музіну. Гроші виплачувалися за просування у США інтересів Демократичної партії Албанії, яку раніше пов’язували з російським фінансуванням.

Американське розслідувальне медіа Mother Jones встановило, що Музін отримав 675 тисяч доларів, з яких 500 тисяч були переказані шотландською компанією Biniatta Trade. Сайт цієї фірми був зареєстрований на громадянина України Олексія Нікітіна.

На сайті ламаною англійською мовою вказувалося, що компанія нібито займається постачанням текстилю та штучного хутра. Однак журналісти встановили, що зазначені контакти виявилися фіктивними. Аналогічні сайти використовували й інші компанії з цієї мережі, пов’язані між собою адресами та телефонами, включно з уже згаданою BLACKSHIRE UNITED L.P.

Засновниками Biniatta Trade виступали офшорні структури Asverro Corp. і Liminez Commerce із Белізу. Ці ж компанії володіли лондонською KF Global Management LLP, де контролюючою особою значився росіянин Костянтин Ферульов.

Ферульов — уродженець Туапсе, який проживав у селищі Горки-2 в Підмосков’ї. У Росії він був засновником кількох компаній — «ЮГРОСАГРОПРОДУКТ», «СВЯЗЬИНВЕСТ-ГРУПП» та «ЭФ СИ ДЖИ». Усі вони на сьогодні ліквідовані. Сам Ферульов у 2024 році пройшов процедуру банкрутства.

Водночас у матеріалах судових та фінансових документів фігурує інформація, що у 2018 році Ферульов отримав позику у 500 тисяч доларів від москвички Ксенії Петергової. За її словами, ці кошти їй передав «друг сім’ї», який багато років працював у банківській сфері та мав річний дохід у десятки мільйонів рублів.

Уся ця мережа — від офшорних компаній у Белізі та Шотландії до фіктивних торгових фірм — демонструє механізм, через який російські гроші могли використовуватися не лише для тіньових фінансових операцій, а й для політичного впливу за межами РФ.

44-річний Костянтин Буряченко — одна з небагатьох постійних фігур у мережі компаній, оформлених на номінальних директорів та «одноразових» засновників. Уроженець Донецька, до початку повномасштабної війни він регулярно їздив між Україною, Росією та країнами Європи. Саме Буряченко простежується у великій кількості структур, пов’язаних із тіньовими платежами, онлайн-казино та фінансовими схемами російського походження.

Кар’єру він будував у банківському секторі України — працював у «ПриватБанку», «Універсал Банку», а також в українському «Альфа-Банку», який входив до російської «Альфа Груп» олігархів Михайла Фрідмана та Петра Авена.

Разом із Буряченком у банку працював Євген Березовський — менеджер, який перейшов до української структури «Альфи» з Москви. Він обіймав посади директора з корпоративного бізнесу та старшого віцепрезидента. У 2010 році Березовський залишив «Альфа-Банк», після чого працював у «Дельта Банку», а пізніше — в «Агрокомбанку», який згодом перейменували на IBOX Bank. Туди ж перейшов і Костянтин Буряченко.

Саме навколо IBOX Bank сформувалася одна з найбільш неоднозначних фінансових схем на українському ринку. Банк забезпечував процесинг транзакцій для мережі терміналів Ibox, хоча керівництво обох структур публічно заперечувало будь-який зв’язок між ними.

Насправді мережу Ibox, за даними джерел, контролював саме Березовський. Ще раніше вона була тісно інтегрована з російським «Альфа-Банком», а після переходу Березовського — фактично перейшла разом із ним до IBOX Bank. У структурі Ibox працював і Буряченко, який, за наявною інформацією, курував напрям платежів для онлайн-казино.

Через термінали проходили не лише стандартні платежі чи поповнення банківських карток, включно з Monobank, а й транзакції для грального бізнесу. При цьому формальні власники Ibox, як і у випадку з Payeer та Piastrix, залишаються прихованими.

Юридично мережа належить українській компанії «Метапей», оформленій через номінальних осіб. Спочатку бенефіціаркою значилася Тетяна Жигурська, пізніше власником стала британська компанія 5CORP LTD, записана на Yeuby Sohanna Aquilar Cuevas — номінальну особу, на яку у Великій Британії були оформлені десятки компаній.

Наразі керівником «Метапей» значиться Євген Растовський — 24-річний мешканець невеликого українського села, на якого оформлено понад 360 компаній. В українському бізнес-середовищі він давно відомий як типовий «номінальний директор».

Саме на Растовського раніше переписали компанію «Реніторг», яка до цього належала Ігорю Зотьку — номінальному власнику онлайн-казино Pin-Up через структуру «Укр Гейм Технолоджи».

Реальним бенефіціаром Pin-Up вважають росіянина Дмитра Пуніна, який проживає на Кіпрі. На початку 2025 року Ігоря Зотька затримали українські правоохоронці. Пов’язані з ним компанії підозрюють у діяльності на користь держави-агресора та незаконних операціях в Україні.

З онлайн-казино Pin-Up безпосередньо пов’язана і платіжна система Piastrix. Казино дозволяє поповнювати рахунки через гаманці Piastrix та виводити на них кошти, що ще раз підтверджує існування єдиної фінансової інфраструктури, побудованої навколо тіньового гемблінгу та високоризикових платежів.

У платіжної системи Piastrix, пов’язаної з Костянтином Буряченком, був і прямий вихід на гемблінг-індустрію через український IBOX Bank — структуру, в якій працював сам Буряченко.

Однією зі співвласниць банку була Альона Шевцова — громадянка України та резидентка Польщі. Станом на 2023 рік їй належало майже 25% акцій IBOX Bank. Водночас вона була ключовою бенефіціаркою компанії «Фінансова компанія Лео», раніше відомої як «Леогеймінг Пей».

Ця структура спеціалізувалася на платежах для онлайн-ігор і гемблінгу: забезпечувала взаєморозрахунки з розробниками ігор, приймала платежі для онлайн-казино, а у 2021 році навіть отримала ліцензію на офлайн-казино в одеському готелі Alice Place.

Чоловік Альони Шевцової — Євген Шевцов, колишній заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції України. Українські журналісти раніше повідомляли, що щодо подружжя Шевцових та їхніх партнерів — Віктора Капустіна і Вадима Гордієвського — відкривали кримінальні провадження.

У матеріалах розслідувань також фігурувала компанія «Лео-Партнерз», пов’язана із Шевцовою. Її згадували у схемах переказу коштів на окуповані території України, конвертації грошей у валюту та подальшого обготівковування.

Основним власником IBOX Bank був київський бізнесмен Володимир Дробот, якому станом на 2023 рік належало понад 73% акцій банку. Дробот відомий як власник будівельного бізнесу та колишній депутат Київради від політичної сили Юлії Тимошенко.

У березні 2023 року Національний банк України ліквідував IBOX Bank. Причиною стали масштабні тіньові фінансові операції та обслуговування схем грального бізнесу, який ухилявся від сплати податків.

За даними слідства та регулятора, тіньовий прибуток банку від таких операцій міг перевищувати 2,5 мільярда гривень. Сам банк, за версією правоохоронців, став одним із ключових фінансових вузлів для обслуговування українського та міжнародного онлайн-гемблінгу.

Після краху IBOX Bank у березні 2023 року РНБО України запровадила санкції проти фінансової компанії LEO, пов’язаної з Альоною Шевцовою, а також проти кіпрської структури LeoPartners. Саму Шевцову після цього почали пов’язувати з масштабними схемами тіньових платежів та обслуговування грального бізнесу.

Після введення обмежень Шевцова виїхала до ОАЕ, звідки, за даними джерел, намагається вирішити питання, пов’язані з кримінальними провадженнями та блокуванням діяльності її компаній в Україні. Паралельно вона продовжує запускати нові бізнес-структури за кордоном.

Зокрема у лютому 2026 року Шевцова зареєструвала у Великій Британії компанію Odessys Tech LTD. До цього вона відкрила кілька фірм в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Також Шевцова разом із Зінаїдою Березовською є співвласницею британської платіжної компанії SMARTFLOW PAYMENTS LIMITED, яка раніше працювала під назвою ELECTRONIC PAYMENT SOLUTIONS LTD. Попри українські санкції, структура продовжує діяльність — саме на неї оформлена платіжна система SENDS.

У Лондоні зараз проживає і Євген Березовський — колишній топменеджер IBOX Bank та багаторічний партнер Шевцової у фінансових і платіжних схемах. Він також працює у SENDS. При цьому, на відміну від Шевцової, Березовський під українські санкції не потрапив.

Попри кримінальний шлейф навколо IBOX Bank та пов’язаних структур, Шевцова продовжує відкрито працювати в Європі. Вона навіть брала участь у міжнародній конференції PAY360 у Лондоні — одному з найбільших заходів для учасників платіжного ринку. Спонсором конференції виступала саме платформа SENDS.

Втім спроби відбілити репутацію поки не дають результату. У квітні 2026 року РНБО України ввела персональні санкції безпосередньо проти Альони Шевцової. Це стало черговим ударом по її міжнародному фінансовому бізнесу, який після ліквідації IBOX Bank продовжив роботу вже через іноземні юрисдикції.