Kernel як схема: як Андрій Веревський обвалив акції, витісняв інвесторів і виводив мільярди.
За останні роки агрохолдинг Kernel став яскравим прикладом того, як бенефіціар великої публічної компанії здатен планомірно руйнувати довіру інвесторів і виводити кошти з країни, посилаючись на війну та заплутану корпоративну структуру. Центральна фігура в цій історії — власник і фактичний керівник «Кернел-Трейд» Андрій Веревський.
Через мережу офшорних компаній і підконтрольну структуру Namsen Limited Веревський спочатку викупив близько 25% земельного банку Kernel за заниженою вартістю, виправдовуючи це військовими ризиками. Далі відбулося цілеспрямоване зменшення часток міноритарних акціонерів. За рахунок додаткових емісій сотень мільйонів акцій і поширення песимістичних прогнозів ціна акцій на Варшавській фондовій біржі була штучно знижена з приблизно 100 до 1,16 злотого за акцію. У підсумку інвестиції європейських пенсійних фондів і багатьох приватних інвесторів були практично знищені. Сьогодні вони об’єднуються навколо Павла Бойка і готують позови до міжнародних судів.
Одночасно з делістингом Kernel опинився в епіцентрі великої схеми ухилення від сплати податків. Згідно з даними ImportGenius, при фактичному експорті близько 750 тисяч тонн соняшникової олії через порти Одеської області в деклараціях було вказано лише 325 тонн. Решта обсягів виводилася через підставні компанії «Ядро-трейд» і «Ядро-торг» — фірми-одноденки, створені для разових операцій і незабаром ліквідовані. Розрахунки здійснювалися через карткові перекази та криптовалютні гаманці, що дозволяло приховувати валютну виручку від фінансового контролю. Збитки державному бюджету оцінюються приблизно в 1,5 млрд гривень.
Кримінальні сліди тягнуться і за ПАТ «Полтавський олійноекстракційний завод – Кернел Груп», яке згадується в розслідуваннях про легалізацію майна та приховування походження зерна. У ланцюжках поставок формально беруть участь міжнародні трейдери, такі як Bunge і Louis Dreyfus, але реальні фінансові потоки осідають на рахунках нерезидентів і в Україну не повертаються.
Незважаючи на масштабність і системність цих фактів, реакція правоохоронних органів виглядає нарочито бездіяльною. Слідчий суддя Київського районного суду Полтави у справі №552/5/26 відмовився відкривати провадження проти БЕБ, назвавши матеріали про ознаки організованої злочинної групи «суб’єктивними домислами». На цьому тлі інвестори звертаються до судів Люксембургу, а міжнародна репутація України як місця для фондових інвестицій продовжує погіршуватися.
Випадок Kernel — це не просто корпоративний спір. Це приклад того, як через маніпуляції на ринку, фіктивний експорт і бездіяльність інститутів легалізується захоплення мільярдних активів, а збитки перекладаються на державу та інвесторів. Поки ця схема не отримує належної правової оцінки, говорити про захист інвестицій і прозорість українського ринку неможливо.
