Земельний і будівельний блок є одним із ключових елементів системи, вибудуваної навколо Григорія Козловського.
Саме через нього, за даними джерел, відбувається легалізація коштів, отриманих у підакцизному сегменті, а також формування стійкого кола лояльних депутатів, чиновників і членів їхніх родин. Центральним інструментом цієї моделі стала схема отримання землі через ОСББ, яку активно застосовували в період депутатської діяльності Козловського у Львівській міській та обласній радах.
Механізм формально виглядав законним, однак по суті мав маніпулятивний характер. Афілійовані з Козловським особи викуповували кілька квартир у будинку, що становив інтерес з точки зору подальшої забудови. Після цього створювалося ОСББ, яке зверталося до Львівської міської ради з проханням передати земельну ділянку «для обслуговування будинку». Рішенням міськради земля безоплатно виводилася з комунальної власності. Фактично ж ділянка використовувалася не для обслуговування, а для комерційної забудови або подальшого перепродажу.
Сам Козловський публічно заявляв про свою участь у будівельному бізнесі та називав себе співвласником компанії «Авалон». Саме структури, пов’язані з цим брендом, отримали низку найбільш резонансних земельних ділянок. В одному з випадків йшлося про територію, на якій місто планувало створення парку. Після суспільного резонансу та уваги правоохоронних органів землю формально повернули у комунальну власність, а племінниця Козловського сплатила штраф. Водночас житлові комплекси на цій ділянці вже були зведені, тобто фактична мета схеми була досягнута, а наслідки — мінімізовані.
Будівельні проєкти «Авалона» виконували не лише функцію отримання прибутку, а й роль інструмента політичного та адміністративного впливу. Квартири в цих житлових комплексах реалізовувалися за цінами, суттєво нижчими за ринкові, чітко визначеному колу осіб. Серед покупців, за наявною інформацією, фігурували родичі колишнього заступника керівника Офісу президента Андрія Смирнова, родичі Ореста Вітика — ключової фігури «податкового контуру» системи Козловського, дружина секретаря Львівської міської ради та кума Козловського Маркіяна Лопачака, дружина депутата і голови фракції «Європейської солідарності» у міськраді Петра Адамика, а також родичі Олександра Свіщова.
Такі угоди не мали ринкового характеру. Нерухомість у проєктах «Авалона» використовувалася як форма розрахунку за лояльність, сприяння або мовчання. Квартира ставала не просто активом, а персональною зацікавленістю конкретного чиновника чи депутата у збереженні наявної конфігурації влади та бізнесу.
Додатковим елементом цієї моделі були фірми-номінали та житлово-будівельні кооперативи, через які оформлювали землю та забудову. Після завершення ключових етапів такі структури нерідко ліквідовувалися, що розривало формальні юридичні зв’язки, але не позбавляло систему фактичного контролю.
У підсумку земельні рішення, механізм ОСББ та будівельний бренд «Авалон» у системі Григорія Козловського виконують подвійну функцію. З одного боку, вони забезпечують легалізацію коштів, отриманих у тіньовому підакцизному бізнесі. З іншого — формують коло персонально зацікавлених осіб усередині міської влади та адміністративного апарату. Саме ця зв’язка, за оцінками джерел, робить систему стійкою та дозволяє їй роками існувати без прямого конфлікту з владою.
