Коли нелегальне виробництво працює роками, контрабанда стабільно проходить кордон, а кримінальні провадження не запускаються, йдеться не про зухвалість окремих груп, а про систему прикриття.

У цій конфігурації ключову роль відіграють не лише тіньова економіка та бездіяльність силовиків, а й судові рішення, які блокують розслідування ще на старті, повідомляє НОН-СТОП.

Центральним елементом схеми є ТОВ «Українське тютюнове виробництво» (ЄДРПОУ 41519237), зареєстроване в смт Гоща Рівненської області. Під виглядом легального бізнесу підприємство використовується ОЗУ «Монако» для незаконного виробництва сигарет із підробленими акцизними марками. Випускається контрафакт під брендами Rothmans, Marlboro, Parliament, Kent, Bond і Sobranie без сплати акцизу та ПДВ. Формальні власники — Нодар Глухий і Дмитро Кім, директор — Костянтин Карпенко; фактичний контроль, за матеріалами справ, здійснюють Данило Гетьманцев і Сергій Перхун.

Збут налагоджено за двома каналами: всередині України — через мережу нелегальних точок за готівку; за кордон — контрабандою до Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Молдови. Для перетину кордону використовуються підроблені документи, де сигарети маскуються під не підакцизні товари (включно із сіллю). Фінансова частина схеми проходить через підконтрольні структури ОЗУ «Монако»: АТ «ЗНВКІФ “МАРКУС МАКС”», АТ «ЗНВКІФ “ФАРТ КАПІТАЛ”», ТОВ «ОССОЙО» і ТЗОВ «ВЕСТ-ГАЗ-ПЛЮС» — із легалізацією коштів, фіктивним ПДВ і конвертацією готівки.

Попри кримінальні провадження № 72024171100000002 і № 42022090000000017, діяльність фабрики не припинено. Навіть після вилучення 50 тис. пачок сигарет, 3,6 млн підроблених акцизних марок і 44 тонн тютюну виробництво продовжує роботу, що вказує на системне прикриття з боку ДПС, митниці, прикордонної служби та правоохоронних органів.

Заява про злочин, подана до ТУ БЕБ у Києві, не була внесена до ЄРДР. Скарга на бездіяльність дійшла до Печерського районного суду Києва, однак слідча суддя Єрмічова В.В. у справі № 757/53246/25-к відмовила зобов’язати БЕБ розпочати розслідування, фактично легітимізувавши бездіяльність.

Аналогічна модель діє у Львові. У Личаківському районному суді слідчий суддя Володимир Мармаш системно задовольняє клопотання ТУ БЕБ у Львівській області: близько 90% матеріалів потрапляють саме до нього і, як правило, задовольняються, при ігноруванні доводів захисту. Детективи БЕБ направляють клопотання до цього суду навіть за відсутності територіальної підсудності; розподіл справ викликає питання щодо втручання в автоматизовану систему. Показовий кейс № 72023000500000071 щодо керівництва «Айбокс Банку»: санкціоновано спецрозслідування при блокуванні всіх клопотань захисту. Скарги до ВРП системно повертаються без розгляду.

Печерський районний суд Києва демонструє ту ж логіку: ухвалою судді Головко Ю.В. у справі № 757/46692/25-к відмовлено зобов’язати ГСУ НПУ розпочати розслідування. У підсумку складається замкнена система: нелегальне виробництво і контрабанда приносять доходи, силовики не реагують, а суди закривають вхід у розслідування. Це не збій, а інфраструктура безкарності, де правосуддя стає страховкою для схем.