Київський районний суд міста Одеси визнав суддю Овідіопольського районного суду Одеської області Павла Кириченка винним у шахрайстві.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 31 грудня.
У 2018 році юристка заявила у правоохоронні органи, що голова Овідіопольського районного суду Павло Кириченко вимагає 6 тисяч доларів за допомогу в цивільній справі.
У рамках негласних слідчих дій задокументовано, як під час зустірчі Кириченко набрав на телефоні текст (очевидно суму коштів за вирішення питання) і показав співрозмовниці, кажучи: «Смотри, я им пообещал вот так вот, этим товарищам. Это им…». Юристка при цьому відповіла: «А, пять, да…..Ты мне сказал так: туда вот столько, сколько ты мне показал, пятерку. И тысячу тебе за ноги. Правильно? Все. Паша, там ничего не снизится?…». Суддя хотів, щоб гроші віддали його матері і вручив юристці аркуш паперу з номером телефону матері. Юристка при цьому говорила: «Паша, но аргументировать мне людям как такую цену? Пятерку за тридцать тысяч это тоже многовато, хорошо, я там как-то обыграю, мне же как то надо сказать, что это вот за то, что ускоренно будет, вот то….».
Йшлося стягнення з підприємця 30 тисяч доларів боргу. Справа перебувала в Іллічівському міськсуді Одеської області (сьогодні Чорноморський міський суд — ред.). Позивач був незадоволений темпом розгляду справи. У суді він розповідав, що юристка, як його консультувала, повідомила, що 6 тисяч доларів треба заплатити голові Овідіопольского суду, який є «умовно» куратором усіх суддів Іллічівськ (Чорноморська) та без його відома там нічого не відбувається.
Юристці Кириченко, начебто, говорив, що планує передати 5 тисяч доларів голові Іллічівського міського суду Одеської області, з яким перебуває у дружніх стосунках.
Але, за версією слідства, довідавшись, що відповідач у повному обсязі визнає позовні вимоги, Кириченко, нібито, вирішив нікому гроші не передавати, а привласнити. Тому його дії кваліфікували як шахрайство.
Правоохоронці задокументували, як юристка привезла гроші матері судді і передала їх у дворі будинку. «Шесть, посчитайте, чтобы потом ко мне не было вопросов…Вы Паше позвоните пожалуйста!….. Роскольный (прізвище відповідача — ред.)… Ну ничего страшного. Так ховайте! Сейчас за сто долларов прибить могут, а за такую сумму…Хай Бог милует. Всё!», — говорила юристка, передаючи гроші. Мати Кириченка забирає гроші і каже: «Я видите аж вспотела, до свидания, спасибо вам».
Декілька днів кошти зберігалися в матері, а потім син-суддя відвідав її і, начебто, забрав частину.
Під час обшуку помешкання судді у гаража на стелажі працівник СБУ знайшов три доларові купюри і довіреність на імʼя позивача, нібито, видану «Донецькою народною республікою».
У судовому засіданні Кириченко не визнав вину і наполягав, що гроші за прискорення розгляду справи не просив. Про передачу юристкою грошей його мамі він, нібито, нічого не знає. Хоча в матеріалах справи є запис телефонної розмови, як мама спілкується з ним перед зустріччю з юристкою, яка десь затрималася чи заблукала. Кириченко сказав матері обовʼязково записати прізвищ відповідача, щоб знати, про яку справу йдется.
Суддя не заперечував, що на відеозаписах розмов із юристкою присутній він, але не погоджувався, що вів мову про гроші. Мовляв, чоловічий голос на записах йому не належить і записи були змонтовані.
На підтвердження своїх доводів Кириченко приніс висновок експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз».
Але суд вважає, що цей висновок не є належним та допустимим. Тому що взагалі не зрозуміло, на підставі яких записів зроблений цей експертний висновок. Адже сторона захисту не клопотала в судовому засіданні про призначення будь-якої експертизи, а експерт не запитував у суду та не отримував матеріали кримінального провадження.
Як зʼясувалося, висновок ґрунтується на копіях записів, які були подані для дослідження обвинуваченим. Сторона захису пояснила, що відеозапис для проведення експертизи взяли в журналіста, який був присутній на судовому засіданні при дослідженні відеозапису.
Суддя Кириченко розповів, що з юристкою Кисельовою, яка написала на нього заяву, знайомий приблизно з 1995 року, підтримував із нею товариські стосунки.
Фінансові відносини між ними також були — Кисельова виступала посередником у продажі йому житлового будинку в селищі Овідіополь та займалась передпродажною підготовкою документів. Частину грошей він платив Кисельовій особисто, а частину грошей передавала його мама. Також йому відомо, що мама позичила у цієї юристки гроші на ремонт квартири. Ще Кисельова, начебто, часто передавала його мамі гроші на зберігання і колишня дружина також брала у Кисльової гроші в борг. Зі слів матері Кириченку, буцімто, відомо, що вона позичала 6000 дол. США у Кисельової на придбання машини.
Далі Кириченко почав говорити, що юристка, з якою він і його родина підтримували такі тривалі близькі стосунки, насправді має сумнівну репутацію, неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, нібито має підроблений паспорт, в якому змінила дату народження.
Суддя Кириченко приніс незавірені копії «документів», які не відповідають критеріям допустимості, — відповіді з ДУ «Одеський слідчий ізолятор», з правоохоронних органів, витяги щодо притягнення до кримінальної відповідальності, що стосувалися юристки Кисельової і позивача, якого вона представляла.
Сторона захисту привела в суд як свідка співробітницю поліції, яку також звинувачують у злочині за заявою юристки Кисельової. Поліцейська зізналася, що дуже прискіпливо вивчала особу Кисельової, бо це в її інтересах. Наразі вона сумнівається, що Кисельова дійсно та особа, за яку вона себе видає. Є інформація, що ця жінка, начебто, замінила старий паспорт з підробленою датою на новий із неправильною датою народження.
Суд вважає, що такі відомості не можуть розцінюватися як доводи щодо невинуватості Кириченка. Оцінка потерпілої не є належним способом спростування доказів обвинувачення.
Суд зазначив, що взагалі не оцінює життя і характеристику заявниці. Факт притягнення цієї жінки в минулому до кримінальної відповідальності сам по собі не є підставою для визнання її показань недостовірними та не зумовлює автоматичного виправдання обвинуваченого. Суд оцінює не моральні якості потерпілої чи свідків чи їх попередню поведінку в житті, а фактичні обставини кримінального правопорушення, підтверджені сукупністю доказів.
Окремо звертається увага на суперечливість показань обвинуваченого. Суддя Кириченко та його захисник говорили, що заявниця є особою показання якої не можна сприймати, бо вона має підроблені документи і взагалі неодноразово фігурувала в кримінальних провадженнях повʼязаних з шахрайством. І при цьому суддя Кириченко повідомив, що ця, нібито, шахрайка тривалий час знайома з ним та його сімʼєю, між ними були добрі стосунки і грошові відносини. Суд дослідив аудіо та відеозаписи, на яких суддя Кириченко веде дружні і близькі розмови з Кисельовою, вони спілкуються вільно на всі побутові теми, жартують. Матір Кириченка у розмові звертається до Кисельової словами «любочка ты моя».
Зрештою, вбвинувачення, предʼявлене Кириченку ґрунтується не лише на показаннях юристки Кисельової, а й на письмових доказах, отриманих, зокрема, за результатами проведення НСРД, в ході яких зафіксовано численні зустрічі і передачу коштів.
Кириченка звинувачували в шахрайстві — за ч.2 ст.190 Кримінального кодексу. Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за нетяжкий злочин становить 5 років.
У 2023-му Кириченку пропонували закрити кримінальну справу за строками давності. Але він був проти, тому розгляд продовжився до винесення вироку.
У підсумку Кириченка визнали винним у шахрайстві і призначили йому 2 роки позбавлення волі. Але від відбування покараання його звільнили у звʼязку із закінченням строків давності.
Кириченко досі є суддею Овідіопольського районного суду Одеської області. Тільки через сім років, 1 грудня 2025-го, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила застосувати до нього стягнення у виді подання про звільнення з посади. Далі це рішення ще має підтвердити Вища рада правосуддя.
Протягом 2021-2024 років 32 дисциплінарні скарги на суддю Кириченка подав громадянин Даютов, який був потерпілим у кримінальному провадженні, які розглядав цей суддя.
Потерпілий стверджував, що судові засідання у його справі постійно відкладались, суддя Кириченко проявляв упередженість, затягував розгляд і «відкрито лобіював інтереси підсудного» із метою отримання незаконної грошової винагороди.
Крім того, занепокоєння та недовіру скаржника викликало і те, що суддя Кириченко сам обвинувачується у шахрайстві.
Кириченко з цього приводу відповів, що протягом всіх цих років широкому загалу було відомо, що він звинувачується у шахрайстві. Але будь-хто інший, окрім громадянина Даютова, у тому числі Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, представники громадськості не ініціювали відносно нього дисциплінарне провадження.
Прокуратура також не зверталась із клопотанням про відсторонення його від посади.
Кириченко переконаний, що статус обвинуваченого ніяким чином не впливав на його незалежність чи неупередженість як судді. А тому звільнення з посади буде нераціональним та непропорційним. Адже це поставить під сумнів законність 8164 судових рішень, які він ухвалив за останні шість років, включно з виправдувальним вироком у справі, де скаржник Даютов є потерпілим.
