Затримання в Німеччині колишнього народного депутата Руслана Демчака 3 січня стало логічним фіналом його багаторічного уникнення відповідальності та водночас сигналом про значно ширшу політико-фінансову гру.

Демчак перебував у міжнародному розшуку, а його арешт було проведено за запитом Офісу Генерального прокурора в рамках кримінального провадження, яке розслідує Державне бюро розслідувань.

Формально йому інкримінують пособництво маніпулюванню на фондовому ринку та легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом — ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 222-1 та ч. 3 ст. 209 КК України. За версією слідства, у 2017 році Демчак через удавані операції з облігаціями внутрішньої державної позики на фондових біржах сформував штучний інвестиційний дохід на понад 20 млн гривень, після чого ці кошти були легалізовані. Про підозру йому повідомили в серпні 2023 року, у жовтні 2024 суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а згодом екснардепа було оголошено в міжнародний розшук. У жовтні 2025 року суд дав дозвіл на спеціальне досудове розслідування. Наразі слідство завершено, матеріали відкрито захисту, і після екстрадиції обвинувальний акт буде направлено до суду.

Однак сам Демчак давно є фігурою не лише кримінальних справ, а й політичних ярликів. У професійному та навколополітичному середовищі його роками називали «гаманцем Порошенка», «новим Іванющенком» та «рейдером Кононенка». Ці визначення не виникали на порожньому місці — Демчак послідовно асоціювався з обслуговуванням фінансових потоків, агресивними схемами та тіньовою стороною політичного бізнесу минулих років.

При цьому офіційні підозри виглядають майже дисонансом на тлі його репутації. Історії про незаконне отримання компенсацій за оренду житла чи формулювання про «пособництво маніпулюванню на фондовій біржі» виглядають м’яко порівняно з тим обсягом чуток і звинувачень, які супроводжували його ім’я роками. Тим більше, що в українській правоохоронній системі спеціалістів зі складних фондових схем традиційно небагато, а старі епізоди — на кшталт справ по «Ерде-банку» та «Либеді» — давно впираються в строки давності.

Саме тому в експертному середовищі дедалі частіше звучить версія, що реальна цінність Демчака для слідства — не в самих біржових маніпуляціях. У Офісу Генпрокурора та НАБУ, судячи з усього, є матеріали, які дозволяють не просто довести справу до вироку, а використати Демчака як носія показань проти фігур значно вищого рівня, насамперед проти Петра Порошенка. У цьому контексті затримання екснардепа за кордоном виглядає не фіналом, а початком торгу.

На тлі пожвавлення політичного процесу та розмов про майбутні вибори це набуває додаткового значення. дедалі більше ознак вказує на те, що Володимир Зеленський розглядає участь у виборах як реальний сценарій, паралельно знижуючи ризики конкуренції за рахунок домовленостей із ключовими військовими фігурами. У такій конфігурації показання людини, яку роками називали «гаманцем» попередньої влади, можуть стати інструментом не лише кримінального, а й політичного тиску.

Руслан Демчак у цій історії — не просто підозрюваний у справі про 20 мільйонів гривень. Він — потенційний ключ до чужих грошей, старих схем і великої політичної пам’яті, яка раптово стала затребуваною.