Колись «Дарниця» була символом української фармацевтики. Сьогодні ж – приклад того, як гучні титули, самопросування і адміністративний ресурс не здатні замінити реальний менеджмент, конкуренцію та відповідальність перед суспільством.

Про це повідомляє антикорупційний портал 190.today.

Якщо вірити публічним рейтингам і нагородам, складається враження, що компанією керує команда світового рівня. Один — «Підприємець року–2022», фігурант «Топ-100 найвпливовіших українців». Інша 0 учасниця рейтингів «УП 100. Сила жінок» та «100 жінок-лідерок бізнесу в умовах війни». Разом із батьком, членом наглядової ради Володимиром Загорієм, уся родина фігурує у списку Forbes «Найуспішніші сімейні бізнеси України».

Здавалося б, практика мала б підтвердити ці звання. За такого «зіркового» менеджменту «Дарниця» давно мала б тіснити транснаціональні фармкорпорації на міжнародних ринках. Але реальність виявилася діаметрально протилежною.

Падіння, яке неможливо приховати

Факти, оприлюднені провідними українськими медіа, малюють зовсім іншу картину. За даними «Української правди», у червні підприємство втратило близько 30 % продажів у порівнянні з 2024 роком, а вже за наступні два місяці падіння сягнуло 50 %. Виробництво неодноразово зупинялося, склади переповнені нереалізованою продукцією, відбуваються скорочення персоналу.

На цьому тлі особливо показовою виглядає публічна заява представниці топменеджменту «Дарниці» на круглому столі «Лівого берега», де вона зізнається, що продукція компанії «продається гірше, ніж за останні 95 років».

Це звучить майже парадоксально, якщо врахувати загальний стан ринку: українці масово економлять на всьому, щоб купити ліки. За словами самої ж Катерини Загорій, 79 % громадян змушені скорочувати витрати на інші товари, 51 % — навіть на їжу, аби мати змогу придбати медикаменти.

То як за такого попиту споживачі масово відмовляються саме від продукції «Дарниці»?

Коли ринок обирає не тебе

Відповідь, схоже, лежить на поверхні. Колишній флагман фармацевтики увійшов у ринкову економіку з надзвичайно вигідних стартових позицій. Проте замість чесної конкуренції та інновацій менеджмент роками робив ставку на адміністративний тиск.

Поки інші українські виробники змогли адаптуватися, підвищити якість і запропонувати доступніші ціни, продукція «Дарниці» виявилася дорожчою і менш привабливою. Аптечні мережі просто відмовляються брати на реалізацію те, що не продається.

Ринок зробив свій вибір. Але замість визнати помилки, керівництво компанії знову намагається переписати правила гри.

Старі методи — нові спроби тиску

У часи політичної близькості до влади «Дарниця» діяла значно жорсткіше. За періоду активного фінансування «Блоку Петра Порошенка», коли Гліб Загорій був народним депутатом, а лояльні люди — в Адміністрації президента та Антимонопольному комітеті, компанія:

• силоміць нав’язувала аптекам свою продукцію;

• використовувала регуляторні важелі для тиску на конкурентів;

• фактично брала участь у рейдерських схемах.

Найбільш показовий приклад — Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод, де 30 % акцій, всупереч антимонопольному законодавству, опинилися у власності «Дарниці», відійшовши від територіальної громади Києва. Після цього показники ефективності БХФЗ різко обвалилися.

Маніпуляції під прикриттям «реформ»

Сьогодні компанія знову намагається діяти через законодавство. У медіа активно просувається наратив про «надмірну кількість аптек» в Україні. Реальна ж мета — знищення незалежних аптечних мереж і встановлення прямої залежності аптек від виробників.

Паралельно з цим звучать ініціативи про дозвіл продажу безрецептурних ліків поза аптеками — аж до вуличних кіосків. Ідея, яка несе прямі ризики для безпеки пацієнтів, але вигідна великим виробникам із дорогим асортиментом.

У результаті українці можуть отримати менше аптек, менше вибору і вищі ціни — саме те, що так зручно для монополізації.

Фасад успіху й реальний результат

Ситуація з «Дарницею» лише підтверджує просту істину: купити гучні звання значно легше, ніж відповідати їм. Особливо це помітно у фармацевтичній галузі, де ціна помилки — здоров’я і життя людей.

Фактично ні Володимир Загорій, ні його син з невісткою не продемонстрували спроможності керувати великим сучасним бізнесом. Біографія власника, походження капіталу, історія корпоративних конфліктів і падіння ключових активів лише підсилюють запитання, на які суспільство так і не отримало відповідей.

Особливий цинізм виглядає у тому, що менеджерка, за керівництва якої компанія переживає найбільші втрати за століття, водночас виступає бізнес-коучем і навчає інших «успіху».

Висновки і звернення

Сьогодні «Дарниця» — це не просто приклад управлінського провалу. Це дзеркало системних проблем української фармацевтики: зрощення бізнесу з політикою, маніпуляцій регуляціями, імітації реформ та зневаги до споживача.

• Антимонопольному комітету України — час дати оцінку концентрації ринку, рейдерським схемам і спробам тиску на аптечні мережі.
• Національній поліції та ДБР — перевірити законність переходу стратегічних активів і походження капіталу.
• МОЗ та профільному комітету ВР — припинити законодавчі ініціативи, що працюють на монополії, а не на пацієнта.

Українці мають право на доступні, якісні ліки та чесний ринок. А фармацевтичні «титули» без реального результату — не більше ніж дорогий фасад, за яким ховається порожнеча.