Політичний секонд-хенд: хто купує «мертві» партії для майбутніх виборів.
В Україні на тлі обговорень перших післявоєнних виборів активно відродився ринок перепродажу застарілих політичних проєктів. Поки Верховна Рада та Центральна виборча комісія визначають правила майбутніх виборів, потенційні учасники вже почали підготовку, викуповуючи давно неактивні партії та оновлюючи їхній імідж. З кінця 2025 року одразу кілька «мертвих» політичних сил отримали нових власників, нові назви та нові історії — без чіткої ідеології, але з прицілом на місце у виборчому бюлетені.
Яскравий приклад проявився ще восени, коли на основі партії «Союз. Чорнобиль. Україна», що існує з початку 2000-х, було створено новий бренд — партія ЗСУ, офіційно перейменована на «Завжди сильні українці». Кілька технічних змін і вдала назва дозволили представити стару юридичну структуру як «сучасний» проєкт.
Процес набрав обертів у 2025 році. У грудні партія «Основа», яку раніше активно підтримував бізнесмен і народний депутат Сергій Тарута, змінила керівництво та назву, ставши «Можемо більше». Замість попереднього лідера Дмитра Толстошеєва, помічника нардепа від «Батьківщини» Андрія Ніколаєнка, оновлену організацію очолив маловідомий Ярослав Пелих. Ніколаєнко підтвердив, що відійшов від партійної діяльності ще у 2019 році, а Толстошеєв покинув країну у 2023-му, що, за його словами, призвело до проблем зі звітністю перед НАЗК. У 2024–2025 роках суди наклали на Толстошеєва штрафи у розмірі 20,4 тис. грн за несвоєчасну подачу партійних звітів.
Пелих заявляє, що за оновленою партією більше не стоїть Сергій Тарута і що основу проєкту складають «нові обличчя без політичного минулого». Однак історія «Основи» говорить сама за себе: на президентських виборах Тарута отримав 0,10% голосів, після чого підтримав Юлію Тимошенко і посів прохідне місце у списку «Батьківщини». Його соратник Андрій Ніколаєнко також став депутатом і у 2023 році опинився фігурантом справи про смертельне ДТП за участю 18-річної дівчини, яку суд розглядає вже другий рік.
Ще більш показовий випадок — партія «Сильне Закарпаття», зареєстрована 6 січня 2026 року. Її очолив директор Новодавидківської школи Василь Хайнас. До перейменування партія носила назву “Циганська партії України” і була зареєстрована в Одесі. Хайнас відкрито підтвердив факт покупки партії, але відмовився розкрити її вартість. Офіс партії розташований у Мукачеві, в торговельному центрі на вулиці Андрія Шептицького, 21 — будівлі, що належить бізнесмену Павлу Балозі, сину позафракційного народного депутата Віктора Балоги. За цією ж адресою зареєстровані компанії «Себерег», «Лавки парк» та «Седид», прямо чи опосередковано пов’язані з Балогой-молодшим. Оточення Віктора Балоги стверджує, що родина не має стосунку до проєкту і планує брати участь у виборах з партією «Команда Андрія Балоги», але збіги виглядають не випадковими.
Протягом 2025 року через подібну «зміну вивісок» пройшли одразу кілька політичних сил: «Вимагаємо змін» перетворилася на «Броварську громаду», «Курс за цивілізацію» — на «Варту України», «Рух до Європи» — на «Силу і довіру», «Альянс за соціальну справедливість» — на «Промінь надії», «Наша земля» — на «Разом Юа», «Партія Європейських демократів» — на «Гідність, рішучість і мужність», «Місто щасливих людей» — на «Рідну Галичину», «Нові» — на «Зміни», «Соціальна справедливість» — на «Українську націю», «Блок Едуарда Гурвіца» — на «Україна – це ми», «Всеукраїнська партія дітей» — на «Консервативну партію України».
По суті, в країні сформувався ринок готових політичних структур — юридично чистих, але позбавлених політичного змісту. Їх купують для майбутніх кампаній, насамперед для місцевих виборів, щоб зекономити час і кошти на реєстрації. В умовах війни та невизначеності термінів голосування це виглядає як прагматичний і цинічний розрахунок: коли вибори розпочнуться, у таких проєктів уже буде найголовніше — партія, печатка і місце в бюлетені. Усе інше, як показує практика, вирішується за допомогою технологій і грошей.
