Податкова вертикаль — це не другорядний елемент, а фундамент усієї системи, вибудуваної навколо Григорія Козловського. Без повного контролю над податковим блоком не працює нічого: ні тютюнове виробництво, ні нелегальний обіг підакцизних товарів, ні подальше «відмивання» грошей через землю й будівництво. Ключова фігура цього контуру — Орест Вітик, ексзаступник начальника ГУ ДФС у Львівській області та колишній виконувач обов’язків керівника ДПС Київської області.
Саме в період перебування Вітика на керівних посадах податковий контроль за виробниками підакцизної продукції у Львівській і Київській областях був зведений до фікції. Перевірки або взагалі не доходили до стадії реальних донарахувань, або завершувалися мізерними сумами, які не мали жодного стосунку до реальних обсягів виробництва й обороту. Це напряму стосується і тютюнового сегмента, зокрема Винниківської тютюнової фабрики — базового активу всієї системи Козловського.
За даними аналітичних матеріалів і фрагментів кримінальних проваджень, щомісячний обсяг неформальних платежів на ринку нелегального спирту та тютюну сягає близько 4 млн доларів. Тіньове виробництво спирту оцінюють у 150–200 млн літрів на рік, а чистий тіньовий прибуток — приблизно 940 млн грн щомісяця. Такі масштаби неможливі без системного податкового прикриття, яке гарантує відсутність фіскального тиску та передбачуваність ризиків для бенефіціарів.
Кадрова конфігурація лише посилювала цю конструкцію. Для «посилення контролю» у Львівську область був переведений Іван Левкін, заступник директора департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України. Левкін вважається людиною з орбіти Сергія Верланова та перебуває у прямому зв’язку з Орестом Вітиком. Його поява в регіоні не зламала тіньовий ринок, а навпаки — створила прямий канал координації між центральним апаратом податкової та нелегальним акцизним бізнесом на місцях.
Після формального виходу з державної служби Вітик не вийшов із системи — він просто перейшов у наступний, легалізаційний контур. Він очолив ТОВ «Аурум Тауер», що входить до орбіти львівського будівельного бренду Auroom. Це не випадковий кар’єрний поворот, а логічний етап схеми: саме будівництво й операції із землею використовуються для легалізації коштів, отриманих у підакцизному сегменті. Цей контур тісно пов’язаний із рішеннями Львівської міської ради щодо землі, у яких раніше фігурувало оточення Козловського.
Сімейний блок Вітика вбудований у схему так само щільно. Його дружина Ірина Вітик є співзасновницею та учасницею низки компаній і житлово-будівельних кооперативів групи Auroom — зокрема ТОВ «Аурум-Сіті», ЖБК «Аурум IV», ЖБК «Аурум Тауер IV» та інших. Саме ці структури реалізують забудову на землях, які раніше виводилися з комунальної власності через рішення міськради та ланцюги номінальних власників.
Ключовою фігурою в земельному блоці є Ярослава Вітик, мати Ореста Вітика. Вона виступає бенефіціаром компаній, які скуповували земельні ділянки, спочатку безкоштовно отримані через рішення Львівської міської ради, зокрема в схемах у районі «Під Голоском». Далі ці ділянки переходили під забудову структурами Auroom, замикаючи повний цикл: податкове прикриття → тіньові доходи → земля → будівництво → легалізація.
Отже, Орест Вітик у системі Григорія Козловського — це не «колишній податківець» і не випадковий менеджер. Це зв’язуючий вузол, який поєднує відсутність ефективного податкового контролю, багатомільйонний нелегальний обіг підакцизних товарів і подальше відмивання коштів через будівельні та земельні проєкти. Саме наявність такого податкового контуру й забезпечує Козловському головне — багаторічну недоторканність, передбачуваність і стійкість усієї схеми, незалежно від гучних заяв про «боротьбу з тінню».
