Господарський суд Києва скасував договори купівлі-продажу, за якими дозвіл на видобуток граніту на Пинязевицькому родовищі було відчужено від Малинського каменедробильного заводу (МКДЗ) спочатку до ТОВ “Новел Пром”, а потім до ТОВ “Малинська видобувна компанія” броварського ділка Сергія Шапрана. Таким чином, завод, який входить до групи компаній “Юнігран” підсанкційного Ігоря Наумця, отримав назад дозвіл на видобуток каменю.
Про це повідомляє NADRA.INFO. Втім, зазначається, рішення ще не набуло законної сили, а тому може бути оскаржене.
“Повернути спецдозвіл у МКДЗ просила компанія-акціонер каменедробильного заводу E.S. Mining Company Limited (Кіпр) – її позов суд задовольнив повністю. Скасувати перепродаж спецдозволу вимагала і Служба безпеки України”, – йдеться в повідомленні.
При цьому підкреслюється: також в СБУ, серед іншого, просили суд стягнути в дохід держави всі кошти, сплачені за згаданими договорами. Однак цю вимогу задоволено не було.
Нагадаємо: у жовтні-2024 “Схеми” розповіли про те, як заморожені активи холдингу “Юнігран” Наумця перейшли до рук нового власника – Сергія Шапрана. Перехід активів між двома бізнесменами, як зазначали журналісти, відбувся в обхід держави, а Шапрану допомагав його давній бізнес-партнер, колишній член “Опоблоку” Володимир Осипов.
Ще раніше ж – у березні-2022 – в СБУ, говорячи про “Юнігран”, повідомили, що припинили діяльність “організації, яка займалася незаконним видобутком українських надр у промислових масштабах”. ОГП і Держбюро розслідувань (ДБР), яке відкрило відповідне провадження, також зазначали, що холдинг спрямовував мільйонні доходи на фінансування:
- повномасштабної агресії РФ;
- матеріальне забезпечення окупаційних адміністрацій у Криму та на сході України.
Усе це призвело до арешту активів “Юніграну”. А навесні-2023 було введено і санкції проти Наумця.
Крім того, до чорного списку також потрапила довірена особа, на яку активи бізнесмена намагалися переписати вже після відкриття кримінального провадження. Також санкції зачепили низку кіпрських фірм, які володіють українськими компаніями підсанкційної групи.
Однак попри те, що санкції та арешт мали б стати запобіжником подальших рухів з активами, ділки знайшли вихід. Так, замість держави власником активів стала приватна особа – бізнесмен Шапран.
Як встановили розслідувачі, передача майна “Юніграну” фірмам з орбіти Шапрана стала можливою “завдяки” судді Печерського районного суду Києва Сергію Вовку. Той у порушення юрисдикції зняв арешт з активів, а прокурор в останній момент відмовився від своєї ж апеляції на це рішення. Сприяла схемі й відсутність покарання за обхід санкцій в українському законодавстві.
Наумець же під час спілкування з розслідувачами підтверджував, що Шапран обіцяв йому вирішити його “проблеми з бізнесом” в обмін на частку 50%, але зрештою нібито “рейдернув” увесь бізнес. Сам же Шапран заявляв, що всі угоди, які він укладав, “є законними”.
Після активного висвітлення схем Шапрана і Наумця у ЗМІ Головне слідче управління Нацполіції під процесуальним керівництвом ОГП розпочало кримінальні провадження за фактами незаконного продажу активів “Юніграну”. Їх згодом об’єднали з першою справою ще від 2022 року, зокрема, щодо “ухилення холдингу від сплати податків” та “схем мінімізації рентних платежів” під час видобутку граніту.
24 червня 2025 року Шапрану обрали запобіжний захід – тримання під вартою з можливістю внести заставу в розмірі 100 млн гривень. Тоді ж з’ясувалося, що правоохоронці затримали бізнесмена у Львові “під час спроби втечі”. Втім, пізніше суму урізали в 20 разів, і вже у вересні заставу в 5 млн грн було внесено.
Наумця ж у серпні 2025 року оголосили в розшук в Україні. За даними розслідувачів, Наумець перебуває в Лондоні. Його захист стверджує, що у справі “Юнграна” російський бізнесмен нібито є потерпілим.
Шапран же на початку 2026 року отримав уже другу підозру у справі. Новий епізод стосується незаконного відшкодування ПДВ, унаслідок чого з державного бюджету, за даними слідства, було виведено понад 12 млн грн.
Однак сама по собі кількість підозр не означає реального прогресу, якщо справа не доходить до суду і не завершується конфіскацією активів на користь держави.
Ба більше, поки справа затягується, “Юнігран” продовжують розграбовувати. І тут постає ключове питання до Міністерства юстиції України: чому попри наявність санкцій, кримінальних проваджень та встановлені факти обходу обмежень, Мін’юст досі не довів до кінця процедуру націоналізації активів “Юніграну”?
Адже відповідний позов досі так і не подано та не передано до Вищого антикорупційного суду (ВАКС), який має повноваження ухвалювати рішення про конфіскацію підсанкційного майна. І фактично це означає, що підприємства, які мали б уже працювати на економіку України, продовжують залишатися джерелом доходів для приватних осіб.
Бездіяльність у питанні націоналізації створює небезпечний прецедент: санкції формально існують, але фактично не працюють. Це підриває довіру до санкційної політики держави і стимулює інших ділків шукати аналогічні шляхи збереження контролю над підсанкційними активами.
