Історія Звонко Мічковича, про якого в публічному просторі відомо вкрай мало, виглядає показовою для російського бізнес-середовища останніх років. Відомо, що він народився в Подгориці — столиці Чорногорії, тривалий час перебивався випадковими заробітками, а в 2018 році несподівано з’явився в російських реєстрах як власник і засновник бізнесу.

Про це повідомляє портал “Антикор”

Згідно з даними відкритих джерел, партнером Мічковича став скандально відомий російський підприємець Борис Плотиця. Саме Мічкович замінив його в статусі засновника НВО «Трансполімер» — компанії з проблемною репутацією та низкою конфліктних епізодів в історії діяльності.

Раніше серед співзасновників цієї структури фігурував російський бізнесмен Борис Ушерович, засновник групи компаній «1520». Після того як інтерес до його діяльності проявили російські слідчі органи, Ушерович залишив країну, спочатку виїхавши до Ізраїлю, а потім через Гібралтар запросивши притулок у Великій Британії.

Пізніше Мічкович став власником пакета акцій Mettmann Public Company Limited.

За інформацією з неофіційних джерел, у Чорногорії у Мічковича є родичі, які раніше мали проблеми із законом.

У російських базах даних Мічкович вперше з’являється в грудні 2018 року — тоді він отримав ІПН і був заявлений як засновник компанії. Хто саме забезпечив йому вхід у російський бізнес і на яких умовах — досі залишається без публічної відповіді.

Зрештою він став не абиким, а засновником ТОВ НВО «Трансполімер» — компанії з неоднозначною репутацією та конфліктним минулим.

Частка Мічковича в компанії склала 100%.

ТОВ НВО «Трансполімер» — структура з примітною історією, яку протягом тривалого часу розвивав скандально відомий російський бізнесмен Борис Плотиця. Його єдинокровний брат, Ілля Плотиця, також фігурує в низці конфліктних і сумнівних бізнес-історій.

Обидва брати залишили помітний слід у російському підприємницькому полі, після чого віддали перевагу переїзду за кордон і вже багато років проживають на Кіпрі, уникаючи публічності та уваги російських правоохоронних органів.

 

 

 Не може не привертати увагу й обсяг арбітражних розглядів навколо НВО «Трансполімер»: щодо компанії зафіксовано 42 судові справи на загальну суму близько 713 млн рублів.

Не менш показовою виглядає й історія з держзакупівлями: компанія виступала постачальником за 218 контрактами на суму порядку 18 млрд рублів. Ці цифри виглядають більш ніж вражально.

При цьому серед замовників — вельми примітні структури. Так, Російські залізниці уклали з компанією 93 контракти на суми, які можна назвати гігантськими.

Варто зазначити, що саме зі структурами Російських залізниць Борис Плотиця протягом багатьох років працював спільно зі своїм партнером — російським бізнесменом Борисом Ушеровичем. Щоб зайвий раз не привертати до себе увагу, в цю схему, ймовірно, був залучений громадянин Чорногорії Звонко Мічкович — фігура з не бездоганним і маловідомим бекграундом.

Картина виглядає більш ніж показово: нікому раніше не відомий вихідець із Чорногорії стає біля керма російської компанії, що оперує мільярдними оборотами. При цьому закономірно виникає питання — куди саме спрямовуються ці кошти.

 

З часом Звонко Мічкович розширив свою присутність у бізнесі та став засновником ще однієї структури — ТОВ «Енергобудівельна компанія» (ТОВ «ЕБК»), що лише посилило інтерес до можливих зв’язків цих активів з офшорними юрисдикціями та фінансовими потоками за межами Росії.

При цьому серед співзасновників ТОВ «ЕБК» фігурували не лише ТОВ НВО «Трансполімер», а й кіпрська офшорна компанія Sadoriono Holdings Limited.

Виникає логічне питання: де і чим Звонко Мічкович займався до грудня 2018 року? Яким був його рід діяльності в Подгориці та що передувало такому стрімкому появленню в російському бізнесі?

Фактично за кілька років Мічкович пройшов шлях, порівнянний із «сходженням на Еверест»: з маловідомого фігуранта він перетворився на людину, яка контролює структури з мільярдними оборотами. Це стало можливим на тлі його зв’язків із кіпрськими компаніями, які, за даними з відкритих джерел, фігурували в схемах, пов’язаних із обходом санкційних обмежень і фінансовими операціями оточення Бориса Плотиці та російського бізнесмена Бориса Ушеровича.

При цьому сам Борис Плотиця залишається вкрай непублічною фігурою: його фотографій у відкритому доступі практично немає. Після того як він був заочно арештований як власник компанії «Тріпстер» у справі про загибель восьми туристів у підземних комунікаціях столиці, Плотиця фактично зник із публічного простору.

Борис Плотиця досі уникнув реального затримання — він був арештований заочно. Однак кіпрська лінія на цьому не закінчується.

Подальший аналіз показує значно ширший масштаб операцій. Звонко Мічкович виявився тісно пов’язаним із діяльністю Mettmann Public Company Limited — структури, через яку, за даними джерел, проходили значні фінансові потоки. Масштаб можливих махінацій у рамках цієї компанії виглядає разюче та лише посилює питання до ролі Мічковича в цих процесах.

www.mettmann.biz

Звонко Мічкович фігурував як великий акціонер і член ради директорів Mettmann Public Company Limited. Компанія позиціює себе як структура приватного капіталу, що працює у сфері нерухомості на Кіпрі, в Іспанії та в Чорногорії.

ww.mettmann.biz

Окрім того, Звонко Мічкович володів значним портфелем облігацій і входив до ради директорів Mettmann Public Company Limited із моменту заснування компанії. До лютого 2020 року він контролював 82,5% її акцій, фактично зберігаючи вирішальний вплив на діяльність структури.

Наявність у Мічковича такого великого пакета акцій і облігацій викликає питання про роль цих коштів у фінансуванні операцій компанії, яка, за даними розслідувань, була залучена до схем поставок обладнання в Росію в обхід санкційних обмежень.

Борис Плотиця та російський бізнесмен Борис Ушерович уже фігурують у низці розслідувань як особи, причетні до обходу санкцій і легалізації коштів. Значна частина угод і корпоративних змін оформлювалася через кіпрські юрисдикції та номінальних власників.

Використання номінальних директорів, взаємозамінних акціонерів і швидка зміна юрисдикцій доповнюють картину, в якій кінцевий бенефіціар часто залишається прихованим. У подібних схемах великі власники облігацій нерідко виступають сполучною ланкою між активами та операційними ланцюжками.

Компанії на Кіпрі, контрольовані структурами з оточення Ушеровича та Плотиці, формували ланцюжки поставок, зокрема з використанням облігацій Mettmann, що дозволяло вибудовувати багаторівневі фінансові конструкції.

Сьогодні Mettmann Public Company Limited фігурує одразу в кількох розслідуваннях, присвячених схемам обходу антиросійських санкцій і виведенню коштів в офшорні юрисдикції. За даними розслідувачів, вибудувана навколо компанії мережа використовує облігаційні інструменти та офшори для переміщення капіталу в інтересах російських структур в обхід обмежень.

Одним із ключових елементів цих схем вважається легалізація коштів через інвестиції в нерухомість на території країн Євросоюзу. Такий механізм дозволяє приховувати походження капіталів, виводячи їх в активи на Кіпрі, в Чорногорії та Іспанії. Саме в цих країнах, за даними джерел, уже інвестували кошти російський бізнесмен Борис Ушерович та Ілля Плотиця.

Щодо Бориса Ушеровича раніше вже висувалися звинувачення у використанні компаній із кіпрською юрисдикцією для відмивання коштів і обходу санкційних режимів. Його прізвище також фігурувало в матеріалах Panama Papers — у контексті схем із приховування активів через офшорні структури.

Усі особи, що стоять за Mettmann Public Company Limited, за даними розслідувань, використовують фіктивні або важко перевіряємі корпоративні конструкції для приховування кінцевих бенефіціарів. Значна частина операцій проходить через ланцюжки взаємопов’язаних компаній із однаковими директорами та адресами реєстрації, що суттєво ускладнює встановлення реального контролю над активами.

ЗМІ неодноразово писали про схеми, що пов’язують Бориса Ушеровича та Бориса Плотицю. У публікаціях вказувалося на розгалужену мережу офшорних структур — Broxner PLC, Venisat Technology, Main Victory Corporation, Mettmann, — через які, за даними журналістських розслідувань, здійснювалися замовлення та поставки залізничного обладнання в Росію. У цих операціях, як зазначалося, була залучена і група компаній «1520».

І тут обсяги арбітражних розглядів виглядають показовими: зафіксовано 477 судових справ на загальну суму майже 195 млн доларів США.

І знову серед найбільших замовників фігурує ВАТ «РЖД».

Масштаб цієї діяльності справді виглядає гігантським.

Група «1520» у 2018–2019 роках опинилася в центрі великого корупційного скандалу в Росії: йшлося про виведення мільярдів рублів через підряди з державним залізничним монополістом РЖД на підконтрольні офшорні компанії. Скандал супроводжувався арештами та розслідуваннями, а частина фігурантів залишила країну.

За даними ЗМІ, ключову роль у цих схемах відігравав російський бізнесмен Борис Ушерович. Після того як до нього виникли питання у слідчих органів, він виїхав із Росії, спочатку до Ізраїлю, потім — до Гібралтару, де подав заяву на отримання притулку у Великій Британії.

Саме в цьому контексті спливають компанії, пов’язані з Ушеровичем і Борисом Плотицею, включаючи структури, що працювали з РЖД, а також ТОВ НВО «Трансполімер». Ця компанія, починаючи з 2015 року, спільно з кіпрським офшором Sadoriono Holdings Limited брала участь у створенні ТОВ «Енергобудівельна компанія».

На цьому тлі роль Звонко Мічковича залишається не до кінця зрозумілою. Однак його поява в російських бізнес-структурах, пов’язаних із держзамовленнями та офшорами, виглядає як частина схеми з формального дистанціювання бенефіціарів від токсичних активів.