Публічна суперечка між Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) та експертами Transparency International Ukraine (TI Ukraine) висвітлила критичну проблему української антикорупційної системи: перехід від ретельних ручних перевірок до автоматизованих алгоритмів.
За матеріалами ТІ Україна.
Поки Агентство наполягає на ефективності своїх методів, справа ексміністра Германа Галущенка доводить протилежне.
Декларації чиновника за 2021 та 2024 роки пройшли через сито автоматики без жодних зауважень, попри те, що в цей же період, за даними НАБУ, через офшорну мережу на користь його родини було відмито 12 мільйонів доларів.
Основна претензія експертів полягає у запровадженні терміну «автоматизована перевірка», який фактично відсутній у профільному законі. НАЗК самостійно додало це поняття до свого Порядку перевірок у грудні 2023 року.
Це створило небезпечний прецедент: якщо декларація високопосадовця, який займає «особливо відповідальне становище», проходить такий автоматичний контроль і отримує відповідну довідку, вона автоматично звільняється від повної ручної перевірки живим інспектором.
Саме це сталося з Галущенком — алгоритми просто звірили дані з українськими реєстрами, де іноземних офшорів на Маршаллових островах чи рахунків у Швейцарії апріорі бути не могло.
Критика підходів НАЗК лунає не лише від українських громадських організацій, а й від авторитетних міжнародних інституцій. Європейська Комісія у своєму звіті про розширення прямо вказала на «практичні та правові недоліки» автоматизованого процесу, який не дозволяє ефективно виявляти необґрунтовані активи.
OECD (Організація економічного співробітництва та розвитку) у звіті за 2025 рік також підкреслила величезний розрив між законодавчими вимогами та реальністю: із півмільйона декларацій підвищеного ризику лише незначна частка проходить справді глибокий контроль. Комісія з незалежної оцінки НАЗК ще кілька років тому висловлювала сумнів, що повна перевірка взагалі може бути ефективною в автоматичному режимі.
Transparency International Ukraine наголошує, що адміністративна перевірка — це превентивний захід, який має передувати кримінальному провадженню. НАЗК має достатньо інструментів для міжнародної співпраці, таких як платформа Європолу SIENA або Конвенція ООН проти корупції, щоб запитувати дані про закордонні статки.
Однак замість використання цих можливостей для «ручних» розслідувань, Агентство зосередилося на статистичних показниках швидкості автоматизованих перевірок. У випадку з Галущенком це призвело до того, що факти розкішного життя родини, включаючи навчання сина у Швейцарії за 200 тисяч доларів на рік, виявляли журналісти та детективи, а не профільний орган контролю.
Відмова від відповідальності під прикриттям цифровізації
Підозрюваний у справі “Мідас” ексміністр енергетики Герман Галущенко під час судового засідання у ВАКС, 17 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Заява НАЗК про те, що критика TI Ukraine «шкодить довірі до антикорупційної системи», виглядає як спроба захистити недосконалу процедуру замість її виправлення.
Експерти вказують, що навіть механізм логічного та арифметичного контролю (ЛАК) було ослаблено: декларації, позначені як ризикові, все одно можуть уникнути детального вивчення, якщо вони пройшли автоматизовану «повну» перевірку.
Правила цих алгоритмів залишаються закритими для громадськості, що створює простір для маніпуляцій та вибіркового підходу до декларантів. Фактично, НАЗК створило систему, де «галочка» від комп’ютера стає індульгенцією для топчиновника.
Ситуація з Галущенком, якого партнери за схемою називали «Сигізмундом», змусила НАЗК все ж таки призначити повторну ручну перевірку його статків, але це сталося лише після вручення підозри від НАБУ. Такий підхід «постфактум» нівелює саму суть запобігання корупції.
Якщо орган, створений для виявлення незаконного збагачення, реагує лише тоді, коли детективи вже зібрали всі докази відмивання коштів, виникає логічне запитання про доцільність поточних методів його роботи. Це підтверджує тезу про те, що автоматизація без інтелектуального аналізу та міжнародної взаємодії перетворює фінансовий контроль на ілюзію безпеки.
