Поки в кулуарах говорять про цифровізацію та європейські стандарти, у Дніпровському районному суді Києва правосуддя буквально замерзає.
У лютому 2026 року температура в засіданнях опустилася до -6°C, принтери відмовлялись друкувати рішення через холод, а працівники канцелярії місяцями не могли розподілити тисячі справ. Через вибиті обстрілами вікна, які профільне управління ДСА не замінює місяцями, у будівлі лопаються батареї, а судді змушені обирати запобіжні заходи в куртках під мантіями. Як бюрократична бездіяльність перетворила один із найбільших судів столиці на крижану пастку для працівників та відвідувачів — читайте у репортажі з вулиці Пластової.
Цей репортаж видання Watchers від 17 лютого 2026 року змальовує критичну ситуацію в одному з ключових судів столиці — Дніпровському районному суді Києва, журналісти видання зафіксували глибоку кризу інфраструктури та управління в судовій системі на четвертому році повномасштабної війни.
***
У триповерховій будівлі по вулиці Пластовій на лівому березі Києва знаходиться одне з двох приміщень Дніпровського райсуду столиці. Відключення електропостачання почалося тут ще в листопаді минулого року. З 15 січня – опалення, а на початку лютого три дні не було і водопостачання.
Попри те, що електропостачання в суді сьогодні, 17 лютого, є (як і у всіх будівлях на лівому березі столиці, де неможливо відновити теплопостачання), у приміщенні – холодно і сиро. У коридорах — темно, а в деяких кабінетах після включення світла поодинокі лампи ледь-ледь блимають і, зупинившись, майже не дають світла через низьку напругу.
Це приміщення забезпечене одним бензиновим генератором, потужності якого ледве вистачає для роботи серверної кімнати та двох залів судових засідань, які розташовані на другому поверсі суду. Температура повітря у приміщеннях – від -5 до 0 градусів, кажуть у суді.
Інша будівля суду по вулиці Кошиця також має один бензиновий генератор, якого вистачає лише для роботи архіву, трьох відділів суду, двох залів судових засідань та конвойного приміщення. Температура повітря там – не більше 5 градусів вище нуля.
Дніпровський райсуд Києва по вулиці Пластовій. Фото: Watchers
***
На третьому поверсі — поруч із кабінетами суддів і, зокрема виконуючої обовʼязки голови суду Віри Левко, — кілька громадян очікують в коридорі.
У невеликому прохідному кабінеті за робочими столами сидять двоє помічниць судді у теплому одязі, поруч — троє відвідувачів, з якими вони спілкуються. Вікно за спинами помічниць — розбите після одного з обстрілів. Монтажники, кажуть працівниці, приходили і навіть виміряли його для заміни, однак, досі цього не зробили.
«Усі роботи можна замовляти лише через Територіальне управління Державної судової адміністрації у Києві, самі зробити ми нічого не можемо, оскільки будь-яке додаткове фінансування розцінюватиметься як корупція», – пояснює виконуюча обов’язки голови суду Віра Левко.
«У нас на даху також вибите вікно. Просили замінити, бо холод проходить. От кілька тижнів тому через це замерзли батареї і стався прорив води. Ми вже побачили, коли вода почала капати у кабінеті на 3-му поверсі. Там був шар льоду, наші працівники два дні його ломами розбивали, виносили, щоб розтоплена вода не текла в кабінети. І це ж, розумієте, ми своїх працівників залучаємо не до їхньої роботи… Проводка була пошкоджена, ми навіть боялись включати світло. Також стався прорив і в конвойному приміщенні – все було залито гарячою водою. Змушені були зняти тоді всі справи з розгляду», – розповідає Левко. І додає, що наразі в суді відрізані чотири батареї через прориви.
Розбите вікно після обстрілу. Фото: Watchers
Її обрали заступницею керівника суду у листопаді 2025-го. Утім, голову з-поміж 21 судді так і не вибрали, тож вона наразі виконує ці обов’язки.
В її кабінеті на підлозі стоїть невеликий тепловентилятор. За температурою в приміщенні очевидно, що він не справляється з його обігрівом – суддя сидить в куртці. На спинці її робочого крісла лежить мантія.
«Минулого тижня в першому залі на першому поверсі було -6. Це я в кабінеті можу сидіти в куртці, а в судовому залі треба бути у мантії. Судді повинні одягати мантію, коли відправляють правосуддя», — розповідає суддя.
«Нещодавно було у мене засідання, і адвокатка каже: «Ваша честь, давайте зробимо перерву, а то ви вже синя», — додає.
Одна з її помічниць – Валерія Осмолович – періодично заходить в кабінет судді, щоб роздрукувати судові рішення. Тут же замерзлими пальцями підшиває його білою ниткою і повертається у свій кабінет, щоб віддати його відвідувачу.
Техніка, що не працює. Фото: Watchers
«Більшість принтерів не працюють — висвічується повідомлення про недостатність нагріву. Вони «зажовують» папір. До нас уже й майстер приходив, пробував якісь налагодити. Правда, з тих пір ще кілька зламалося. Я поставила у свій кабінет старий принтер, він наразі справляється», — каже Віра Левко.
До слова суддя зазначає, що у будівлі суду є чимало непрацюючої техніки, яку от уже більше пʼяти років не вивозять. Це займає частину приміщення. Самостійно вони утилізувати її не можуть, оскільки є відповідна процедура, до якої залучають фахівців із Територіального управління Державної судової адміністрації.
«Ми мало не щодня пишемо в ТУ ДСА Києва запити, звернення щодо нашої ситуації. То у нас горить, то прорвало, то не працює… Реакції немає», – додає вона.
Через низьку напругу електропостачання у суді тричі горіла щитова, практично щодня плавляться проводи.
«Ми вже були в критичній ситуації, тому шукали аварійну бригаду самостійно, вона нам поміняла частково проводку і поставила один автомат. Але рахунок, який ми передали в ТУ ДСА, досі не оплачений. Я не можу самостійно цим займатися, бо не можу гарантувати людям оплату. І, знаєте, суддя не мала би цим займатися. Вірите, я вже не пам’ятаю, коли я займалась виключно тим, чим має займатися суддя», – каже Левко.
***
Цивільна канцелярія суду повністю заставлена коробками із документами. Дійти до працівниць нелегко – доводиться обережно пробиратися крізь вузький прохід — між стелажами, стіною і стійкою для подачі документів.
Цивільна канцелярія суду. Фото: Watchers
Троє працівниць, скулившись від холоду у верхньому одязі, сидять кожна за своїм компʼютером і перекладають документи з однієї купи, що подекуди перевищує висоту екрану ноутбуків, на іншу, вводячи щось в електронній системі. Ще одна – щось шукає серед документів на стелажах.
«Лише другий тиждень як є трохи більше світла. Бувало, три-чотири дні на тиждень взагалі не було світла, ми постійно включали генератор, тоді у нас був трохи потужніший, він “тягнув” другий поверх. Ми пересаджували працівників канцелярії, щоб працював розподіл (справи, що надходять до суду, реєструють в канцелярії і заносять в спеціальну систему розподілу, щоб визначити суддю або суддів, які розглядатимуть її – W). Знову таки, генератор не може працювати без перерви. Але й з перервами це дуже велике навантаження на техніку. Він вийшов з ладу. І досі його ніхто не забрав на ремонт», – скаржиться Левко.
Через відсутність світла у канцелярії не встигають із реєстрацією і розподілом справ. За словами Віри Левко, наразі накопичилося близько тисячі нерозподілених справ.
«Зараз я розподіляю дуже термінові справи. Я – одна на розподілі, – розповідає працівниця канцелярії Вікторія Василенко. – Буває, що цього термінового вистачає на цілий день, зважаючи на кількість часу, коли є світло й інші супровідні затримки в роботі, що через це виникають. І тоді накопичуються інші справи. В канцелярії є багато й іншої роботи, у тому числі готувати документи для передачі в апеляцію, пошук запитів, рішень… У нас з початку лише цього року пішла сьома тисяча зареєстрованих справ. Але є ще й ті справи, які надійшли через Електронний суд, тож загальна кількість – дуже велика. Це як сніжний ком. Є такі справи, які ще не розподілені з 23 грудня. Люди телефонують, приходять – скаржаться, сваряться. А у мене – день сурка».
Документи у канцелярії суду. Фото: Watchers
***
Проходячи темним коридором суду навіть удень, заходимо в один із судових залів, де можуть проводити засідання під час виключення світла. Опалення тут взагалі немає. Електропостачання вистачає лише на роботу системи фіксації засідання – усі судові розгляди записуються в аудіоформаті, а також суд повинен забезпечити можливість включитися онлайн учасникам процесу. Ще внаслідок пандемії українські суди запровадили нову практику — будь-кому із учасників дозволяють брати участь у засіданнях з використанням власних технічних засобів. Після повномасштабного вторгнення ця практика закріпилась.
Один із судових залів, де проводять засідання навіть під час виключення світла. Фото: Watchers
«У мене якраз відбулося судове засідання, що тривало 15 хвилин, ми всі дуже замерзли», – ділиться одна із суддів Олена Хромова, що сидить біля маленького тепловентилятора у своєму кабінеті.
Вона одягнена у мантію, з-під якої виглядає кілька шарів одягу, у тому числі утеплений жакет. В її кабінеті стоїть стелаж, заставлений до стелі коробками зі справами.
«Я – суддя-цивіліст, це не завжди нагальні справи, але якщо йдеться, наприклад, про призначення обмежувальних заходів у справах щодо домашнього насильства, – їх не можна переносити надовго. В одній із таких справ я мала 72 години для розгляду відповідного клопотання. І ми перенесли на наступний день, оскільки у день надходження скарги, інші судді розглядали термінові – тримання під вартою, продовження тримання. А залів всього два для розглядів. Правда, інші справи – можуть бути нетермінові, але люди приходять, а іноді приїжджаються спеціально на засідання», – розповідає суддя.
«В одній зі справ свідком був військовий, він спеціально приїхав на судове засідання. І був дуже розлючений, коли йому сказали, що слухання не буде, бо зали, де ми можемо розглядати справи, зайняті цього дня. Я тоді навіть особисто прийшла в зал, поговорила з ним, пояснила, що, на жаль, ми не можемо провести засідання без фіксації. Далі наша розмова перейшла на більш позитивні моменти – приїхавши в Київ, він хоча би побачиться з сім’єю, дитиною», – додає суддя.
«Не всі учасники розуміють ситуацію, особливо ті, що включаються онлайн і не бачать умов, в яких ми працюємо. Потім пишуть скарги, у тому числі у ВРП (Вищу раду правосуддя – W)», – ділиться суддя Віра Левко.
Під час розгляду справ судді зобов’язані дотримуватися, зокрема, принципу розумних строків, щоб забезпечити своєчасний судових захист громадянам. У випадку його порушення на суддю можуть скаржитися до ВРП для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Далі коридором заходжу у вбиральну. Її стан схожий на ті, які постійно публікують у звітах правозахисники щодо умов утримання в СІЗО.
Упродовж трьох днів у лютому, коли в суді не було й водопостачання, працівники не могли користуватися вбиральнею. Тож змінюючись, вони їздили у сусідній МакДональдс або торговий центр, де могли раз на день поїсти гарячої їжі та скористатися вбиральнею, розповідає Левко.
***
У невеличкому кабінеті вкінці коридору на першому поверсі за комп’ютером сидить єдина консультантка суду Катерина Білокінь.
Невеликий тепловентилятор, каже, ставить спершу біля принтера, щоб розігріти його, а далі вже сама гріється. Старі деревʼяні вікна, заклеєні поролоном і скотчем, від продування не захищають.
У кабінеті облаштовані ще три робочі місця, але ці працівники звільнилися через неналежні умови роботи. Білокінь розповідає про це зі сльозами на очах.
«Плинність кадрів дуже сильна, працівники незадоволені умовами роботи, і це зрозуміло. Добре, що якось пережили кінець року, коли ще й звіти робили і мали їх завантажувати в систему – а для цього треба вісім годин безперервного енергопостачання. Ми це зробили дистанційно, придумували цілий механізм… Моя основна мотивація – це повага до колег, я тут давно працюю. Ну і найголовніше: доступ до правосуддя ніхто ж не скасовував», – каже фахівчиня.
Укриття у суді немає, судді ходять в укриття в сусідньому житловому будинку. Фото: Watchers
Білокінь приймає запити адвокатів та учасників судових процесів і готує їм відповіді. Термін для адвокатів становить лише п’ять днів. У таких умовах, каже, постійно чує незадоволення.
«Якось подзвонив до мене один із учасників процесу. Нині він живе у Німеччині. Скаржився, що довго відповіді не отримує. Я йому кажу, що працюю одна у відділі, що така й така ситуація і в суді, і в Києві. А він мені, мовляв, я тут рятуюся від війни, приїхати не можу, а ви мені ось так відповідаєте. Ну що ж… Ми у війні працюємо, і в таких умовах… Лише один адвокат, запитавши реєстраційний номер – а це вже була 24 тисяча заяв у нас – поспівчував і сказав, що все розуміє», – розповідає Білокінь.
«У мене вже є право на відставку, я працюю суддею більше 15 років. І, дивлячись, як мої колеги, які прийняли це рішення, почали жити, я про це думаю періодично, – каже Віра Левко, проводжаючи мене з суду. – Але відчуваю відповідальність перед колегами, перед громадянами. І я вважаю, що дуже добре роблю свою роботу. Бачу все таки людей, які дякують, які отримують це правосуддя, справедливість, за якою йдуть до суду. І це стримує».
***
Аби отримати коментар щодо ситуації в Дніпровському райсуді Києва, Watchers звернувся до Володимира Щербаченка, який з 6 лютого цього року призначений на посаду заступника начальника Територіального управління ДСА у Києві і сьогодні виконує обов’язки керівника:«Ситуація у цьому суді – ганебна: там старі вікна, ремонту потребує дах… У нас була робоча зустріч, ми визначили першочергові завдання, щоб вирішити ці проблеми, і підготувати суд до наступного опалювального сезону».
Щодо більш детальної інформації, у тому числі наявності бюджету на ці роботи, просив надсилати офіційний запит.
Авторка: Вікторія Матола
Джерело: Watchers
