Цими днями значна частина одеситів сидить без світла, бо рашисти розвалили місцеву енергетику. Ми не будемо лізти у відсутність антиракетного ППО (це питання до Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського).
Ми не будемо лізти і в антишахедне ППО, яке можна і треба було організувати силами місцевого Повітряного командування «Південь» (Зеленський сказав, що звільнить керівника Дмитра Карпенка).
Але ми пам’ятаємо, що принаймні антишахедне ППО – це не тільки секретні військові технології та організація навчання операторів, але й просто гроші на придбання спеціальних дронів та локаторів. І саме шахедами рашисти здебільшого й виносили всі ці роки енергооб’єкти Одещини. Будівельники їх захищали як могли. Але й будівельників, і ресурсів мало. Уряд взагалі доручив захист підстанцій обленерго будівельникам лише цієї осені, наприкінці четвертого року війни.
Так само не захистили й мости, які поєднують Бесарабію з «материковою» Одещиною. А це і поставки палива в порт Ізмаіла з подальшим транспортуванням в Україну, і доставка на цю територію харчів та ліків з усім необхідним.
За роки війни на ці мости не додумались встановити хоча б банальний захист із металоконструкцій, які встановлюють на бетонних захисних спорудах електропідстанцій. Шахеди вибухають на них, за кілька метрів від об’єкту і вже не наносять суттєвої шкоди споруді. Але і цього, вже відомого українським будівельникам способу не використали. І це коштує не мільярди.
На фотографії одного з цих енергооб’єктів (оприлюднено Міністерством розвитку) ви бачите металу на мільйони, можливо пару десятків мільйонів гривень. А тепер одесити можуть собі уявити, наскільки довше і складніше рашисти вибивали б мости через Затоку, якби місцева влада наполягла на цьому. При цьому в самій Росії металеві захисти зробили вже на купі об’єктів, які ми атакуємо своїми дронами.
Але одеська влада не наполягла. Бо всі – й державні, й місцеві – органи влади Одеської області під час вторгнення були зайняти освоєнням мільярдів на тилових цивільних речах. Тож пропонуємо вам переліки найбільших будівельних тендерів 2024-2025 років в Одесі та Бессарабії. Можете проголосувати, які з цих речей можна було б відкласти до кінця війни, які з них є менш важливими.
Наша думка проста: тисячі будівельників освоювали мільярди під керівництвом сотень чиновників на цих об’єктах і не займались тим, що виявилось справді важливим для виживання під час війни. Наш критерій необхідності ремонту будь-чого під час війни – це втрата функціональності об’єкту. Якщо лікарня працює, не треба її покращувати. Ремонти шкільних харчоблоків: можна навіть бутерброди з дому поносити. Бо не можна забувати: комфорт і виживання – це питання різного порядку. І той, кому хочеться «шоб удобнєнько било», забирає ресурс зі справді необхідних речей. Одесити як ніхто тепер відчувають, що справді потрібно.
Відповіді органів влади про відсутність повноважень чи неможливість переділити кошти – це суто відмазки бюрократів, які сидять у своїх зонах комфорту, так само, як і люди, котрі не бажають витрачати гроші на оборону, а хочуть на тилові ремонтики. Бо всі ці правила – це українське законодавство і нормативні акти. Тому саме українська влада й повинна була швидко його підлаштувати під справжні потреби. А не продовжувати пиляти гроші «как і нє било вайни в гарадах і сьолах».
Автори: Юрій Ніколов, Ганна Кислякова
Джерело: «Наші гроші»
