Корупційний картель Кацуб і компанії: як тіньова схема імпорту палива, контроль над надрами та фіктивні контракти підривають енергетичну безпеку України.
У той час, як українці економлять кожен кубометр газу, вимикають електрику заради заощаджень і сплачують завищені тарифи, родина Кацуб — Володимир, Олександр і Сергій — разом з ексміністром енергетики Германом Галущенком та колишньою очільницею Міненерго Світланою Гринчук створювали альтернативну енергетичну реальність. У цій реальності державні надра стають особистим джерелом доходу, газ і нафта перетворюються на товар для тіньового експорту, а санкції — на просту формальність, яку легко обійти через Казахстан, Туреччину та підставних європейських трейдерів.
Схема функціонувала бездоганно: підконтрольні фірми — «Нафтогазтрейд-Агро», «Компанія Трейд Ойл», «Газ-Альянс», «Альфа-Газ», «Стратум Україна» — приховували російське походження палива. Назви Lukoil, «Газпром нафта» і «Роснафта» зникали з документів, а на папері постачання оформлювалися як імпорт із Туреччини, Казахстану чи країн Балтії. Фінансові потоки проходили через мультивалютні рахунки в «УкрСиббанку» — у гривнях, доларах, євро і навіть російських рублях. Це не просто бізнес, а тіньова енергетична система, створена Кацубами в обхід інтересів держави.
Доступ до газових і нафтових ресурсів забезпечувався завдяки контролю над десятками свердловин у Полтавській області — Західнохрестищенської, Родниковської, Машевської, Солохівської, Розумівської тощо. Державні ресурси видобувалися, але продавалися через тіньові структури Кацуб. Офіційні угоди з «Укргазвидобуванням» у 2022–2023 роках лише частково легалізовували обіг, приховуючи паралельний нелегальний трейдинг, який вівся поза державним контролем.
Будівельний напрям схеми — «І.Б.К. Девелопмент». Ця компанія вигравала тендери на відновлення Ірпеня, Харківської області та інших регіонів, використовуючи пов’язаних учасників і підроблені документи. Бюджетні мільйони потім зникали через конвертаційні центри: оформлювалися фіктивні податкові накладні, проводилися удавані господарські операції, а кошти виводилися в готівку. Ці кошти поверталися в паливні схеми, підтримуючи тіньовий імпорт і торгівлю газом та нафтою.
Ключовий актив — Новоселівський ГЗК. У 2023 році дохід підприємства різко зріс до 150,9 млн грн. Видобуток піску, глини та каоліну вівся з порушеннями земельного та екологічного законодавства на державних ділянках Харківської області. Сировина вивозилася через посередників до Туреччини та країн ЄС, а потім спрямовувалася до РФ. В умовах війни українські надра фактично обслуговували економіку країни-агресора.
Це не окремі випадки, а цілісна корумпована енергетична система, що об’єднує Кацуб, ексміністрів Галущенка і Гринчук, тіньових трейдерів, підставні компанії та залежних підрядників. Газ, нафта, надра, земля, бюджетні тендери — усе пов’язано в єдиний картель, який загрожує енергетичній та економічній безпеці України.
Найобурливіше — попри численні заяви, скарги, кримінальні справи та постанови слідчих суддів, правоохоронні органи демонструють повну бездіяльність. ЄРДР відкриваються формально, судові рішення ігноруються, розслідування гальмуються, а схема продовжує діяти. Державні структури, здається, існують не для захисту інтересів країни, а для їх систематичного руйнування.
Сьогодні не стоїть питання про існування корупційного картелю Кацуб–Галущенко–Гринчук. Питання в іншому: хто забезпечує їм недоторканність? Хто прикриває імпорт російського палива через Туреччину і Казахстан? Чому десятки свердловин у Полтавській області роками працюють у тіні? І чому стратегічні ресурси стали особистим бізнесом для вузького кола осіб?
Без ретельного розслідування, вилучення активів, арештів і руйнування всієї мережі енергетичний сектор України залишиться вразливим для корупційних схем, російського впливу та системного руйнування держави.
Цю систему не можна просто «вивчати», її необхідно зупинити. І зробити це потрібно негайно.
