Поки вся країна слідкує за корупційними скандалами навколо «Енергоатому», а антикорупційні органи звітують про боротьбу з багатомільярдними розкраданнями, українська митниця продовжує вибудовувати масштабні та надзвичайно прибуткові контрабандні схеми.

За даними аналітиків та журналістських розслідувань, центральну роль у цих процесах відіграє митна служба на чолі з її керівником Сергієм Звягінцевим та його ставлениками в регіональних митницях — Іваном Керезвасом, Юрієм Герасимовим, Андрієм Колівером, Сергієм Силюком та Дмитром Стасенком. Унаслідок їхньої діяльності державний бюджет щомісяця недоотримує сотні мільйонів гривень.

Суть схеми зводиться до системного підроблення документів. Заздалегідь готуються фіктивні інвойси, контракти та пакувальні листи, у яких дорогий товар перетворюється на неліквід. Фірми-імпортери декларують на митниці дешевий товар, тоді як фактично ввозять продукцію з високою митною вартістю, при легальному оформленні якої бюджет отримав би в рази більше платежів.

В обслуговуванні цих потоків задіяні десятки компаній, серед яких «Лідерск», «Вігріон», «Мейлан», «Інтерлюмінес», «Галантерея, Одяг і Дрібниці», «Данн», «Сафорт Білдінг», «УТК ЛЗС», «Гератрос», «Моторз Партс Україна», «Парус МСМ», «Оберіг Еко», «Протея-К», «Сінан Плюс», «Логіст Трейд ЮА», «Райдо Термінал», «Товарний Край», «Інтерлогістик Сервіс ЛТД», «Апдейт Продакт», «Комбілайн Торг», «Фірма Геліос Плюс», «Оптовий Дім Кайдо», «Сухар Імпорт», «Трейдінгхаус», «Тисяча і одна дрібниця», «Міопта» та інші.

Основні партії заходять через Львівську та Волинську області. На митному посту «Городок» оформлення здійснюється за участі Юрія Попова, Дениса Литвина, Ольги Мельникової, Юрія Чорного під кураторством керівника Львівської митниці Івана Керезваса та голови Волинської митниці Дмитра Стасенка. Далі фури прямують на транзитні майданчики, де пломби зриваються, дорогий товар зникає, а замість нього завантажується той самий неліквід, зазначений у документах. Після цього вантажі оформляються вже в Києві на посту «Ліски» під час змін Тараса Руденка, Вадима Бригінського та Христини Остапенко під керівництвом Сергія Силюка.

Частина фіктивного імпорту проходить через пост «Вишневе», де працюють В’ячеслав Кіреєнко та Наталія Корнеєнкова, а також через Чернівецькі пости ВМО №1 за участі Олексія Мицака, Євгена Падуна, Сергія Сиротюка та Христини Харабари під контролем Юрія Герасимова. Далі потоки виводяться через Одеську область, де оформлення відбувається вже як дорогого товару.

У схемах регулярно фігурують іноземні постачальники з ЄС, Азії та Близького Сходу, а фінансові потоки проходять через банки «Український Капітал», «ОТП Банк», «МТБ Банк», «Укрсиббанк», «Таскомбанк», «ПриватБанк», «Банк Схід», «Кліринговий дім». Гроші повторюють маршрути фур і декларацій, після чого виводяться на підконтрольних нерезидентів без реальної господарської діяльності — без сайтів, персоналу та активів, окрім банківських рахунків.

Усі ці компанії, маршрути, прізвища та митні зміни могли б виглядати як випадковість, якби не один стійкий ознака: вартість вантажу в документах падає саме в момент «випадкового» зриву пломб, а дорогий товар разом із «винагородою» для митників зникає з ланцюга контролю.

Незважаючи на масштаби контрабанди, правоохоронні та антикорупційні органи фактично ігнорують ці схеми, так само як і рівень життя самих співробітників митниці та членів їхніх сімей. Хоча чинні нормативи прямо зобов’язують митні органи використовувати подібну інформацію для формування ризиків і посилення контролю, цього не відбувається. Причина очевидна: компанії та потоки перебувають під прямим покровительством посадовців митниці. Включити їх до переліку ризикових означало б зруйнувати систему, яка роками годує Звягінцева, його оточення і, ймовірно, не тільки їх.