Генеральний директор «Тедіс-Україна» Тарас Корніяченко, людина з орбіти одеських бізнесменів Бориса Кауфмана та Олександра Грановського, фігурує в історії, яка виходить далеко за межі корпоративного менеджменту.

За наявною інформацією, у низці жорстких розмов, що супроводжувалися прямими погрозами, Корніяченко представлявся «представником» та «юристом» Головного управління розвідки. Йдеться не про абстрактні заяви, а про конкретні епізоди, де посилання на ГУР використовувалося як інструмент тиску.

Один із таких епізодів пов’язаний зі спробами силового захоплення санаторію «Жовтень». Об’єкт перебуває під арештом і належить підсанкційному одеському олігарху Борису Кауфману. Саме в цьому контексті, за словами співрозмовників, Корніяченко апелював до свого нібито статусу представника військової розвідки, фактично прикриваючи бізнес-інтереси людей, з якими він безпосередньо пов’язаний.

Фактично вимальовується картина, за якою керівник великої тютюнової компанії використовує бренд і авторитет військової розвідки як ширму для вирішення майнових та корпоративних питань підсанкційного бізнесу. Якщо ці твердження відповідають дійсності, йдеться не просто про зловживання впливом, а про небезпечну практику, коли ім’ям ГУР прикриваються дії, які не мають жодного стосунку до національної безпеки.

У сухому залишку виникає просте питання: на якій підставі топменеджер приватної компанії, пов’язаної з Кауфманом–Грановським, дозволяє собі представлятися людиною від Головного управління розвідки та використовувати це як аргумент у силових сценаріях навколо арештованого майна. Бо якщо це самодіяльність — це одна історія. Якщо ж за цим стоїть мовчазне схвалення або імітація «силового даху», то проблема значно глибша і безпосередньо зачіпає довіру до державних інститутів у воюючій країні.