Журналіст “Української правди” Михайло Ткач вирушив за кордон шукати Тимура Міндіча — фігуранта справи НАБУ і САП, якому Вищий антикорупційний суд уже обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проблема в тому, що на момент рішення суду Міндіча в Україні не було: за словами журналіста, він перетнув українсько-польський кордон за лічені години до слідчих дій і виїхав із країни вночі 10 листопада.
У відео Ткач пояснює, чому ця історія стала такою гучною: на тлі масових блекаутів і ударів по енергетиці суспільство почуло записи, оприлюднені антикорупційними органами, і зробило очевидний висновок — країну могли обкрадати під час війни, зокрема в енергетичному секторі, а потенційно й у сфері оборони. Саме тому журналісти поїхали не просто «показати, де він», а поставити питання, як так сталося і хто дав можливість людині з таким статусом спокійно зникнути.
Маршрут пошуків привів команду в Ізраїль. Спершу — Герцлія, де у 2019 році перед виборами, за даними джерел, мешкав Ігор Коломойський, а поруч, через дорогу, тоді ж жив і Міндіч. Журналісти повернулися на ті самі адреси, але будинки виглядали покинутими — без світла у вікнах і без ознак життя. Далі перевірили й готель, у якому Міндіч, за словами джерел, зупинявся під час попередніх візитів. Цього разу його там теж не було.
Після цього команда поїхала за адресою, яка, як стверджує Ткач, фігурувала в ізраїльських документах Міндіча. Район — не елітний, будинок — звичайний, і знову без результату. Джерела підказували, що Міндіч міг підшуковувати житло в більш дорогих локаціях неподалік Герцлії, але журналісти стикнулися з реальністю «закритих кварталів» — шлагбауми, камери, охорона, і ти там довго не покрутишся, не привернувши уваги.
Саме тут історія різко змінює тон. Ткач розповідає, що коли команда повернулася до одного з житлових комплексів, на них, за його словами, уже чекали охоронці. Далі — сутичка, спроби відібрати телефон, ключі від машини, вимоги видалити зняте і тиск у стилі «ви вчора тут були». Поліцію викликали мешканці комплексу — і саме це, як стверджує журналіст, зупинило напад і дозволило повернути техніку. Паралельно в телеграм-каналах з’явилися масово однакові повідомлення про нібито «затримання» Ткача в Ізраїлі, що УП назвала спробою перевернути історію так, ніби винні не нападники, а журналісти.
Поки Міндіч залишався поза кадром, УП «зачепилася» за іншу лінію справи — братів Цукерманів. У відео з’являється магазин Philosophy у Тель-Авіві, який джерела в бізнесових колах називають можливим конвертаційним місцем для людей з України. Журналісти фіксують відвідувачів, пакунки, маршрути до житлових комплексів преміумкласу і стверджують, що там може йти мова про рух готівки.
Окремою сценою стає розмова Ткача з Олександром Цукерманом, якого в матеріалі називають «Шугарменом» і який, за версією слідства, міг виконувати роль фінансиста Міндіча. Цукерман каже, що планує повернутися в Україну, називає підозру «політичною історією», заперечує, що магазин Philosophy має стосунок до конвертації, і наполягає: він приходив туди по одяг. Також він заявляє, що жодні «політики за грошима» до нього не приїжджали, а питання про «двужку на Москву» з оприлюднених записів коментує ухильно, кажучи, що не пам’ятає, або припускає, що «Москва» могла бути псевдонімом.
Фінал розслідування — Міндіча таки знаходять. Журналісти помічають його в Герцлії й наздоганяють на набережній дорогою на тренування. Міндіч підтверджує, що знає про підозру, але уникає деталей, пояснюючи це тим, що триває слідство і працюють адвокати. Він говорить про «медійний кейс», натякає на вирвані з контексту фрагменти записів і просить не монтувати розмову так, щоб змінювався сенс. На запитання про спілкування з президентом Зеленським відповідає коротко: було давно, і загалом контакти були рідкісні. Про напад на знімальну групу каже, що не знав, і заперечує, що це могла бути його охорона.
Ткач у підсумку робить простий висновок: коли фігуранти резонансних справ виїжджають за кордон, вони часто почуваються недосяжними для українських правоохоронців. І тоді єдині, хто реально може дістати їх запитаннями й увагою, — це журналісти.
