У матеріалах справи Міндіча, оприлюднених Центром корупційних розслідувань, фігурують пять чинних народних депутатів, серед них Юрій Кісєль та Олександр Сова.
Про це пише “Стопкор”
Перевірка їхніх декларацій показує різкий контраст між офіційними зарплатами і задекларованими активами: у Кісєля — будинки до 350 кв. м, будівельний автопарк із КАМАЗів, DAF і Mercedes Actros та грошові заощадження родини на сотні тисяч доларів і євро, у Сови — житлові будинки до 507 кв. м, щонайменше 7–9 об’єктів нерухомості, Mercedes-Benz S500 за 5 млн грн і понад 2,7 млн доларів валютних накопичень.
Після оприлюднення “плівок Міндіча” Центр корупційних розслідувань публічно назвав прізвища п’яти чинних народних депутатів, які фігурують у матеріалах справи. У попередніх публікаціях редакція уже проаналізувала трьох із них — Григорія Мамку, Сергія Нагорняка та Анну Скороход. Цей матеріал є продовженням розслідування і присвячений двом іншим фігурантам із цього переліку — Олександру Сові та Юрію Кісєлю.
“Плівки”, тендери та вантажівки: повна ретроспектива політичних та майнових скандалів Юрія Кісєля
Юрій Кісєль уперше зайшов у велику політику у 2019 році, коли був обраний до парламенту за списком партії “Слуга народу” (43-тє місце). До цього він не мав публічного політичного бекграунду. Уже в перші місяці роботи у Верховній Раді Кісєль очолив Комітет з питань транспорту та інфраструктури — один із найбільш “грошових” комітетів парламенту, через який проходять рішення щодо доріг, залізниці, портів, логістики та будівництва.
Паралельно він став заступником голови фракції “Слуга народу” та очолив її обласну організацію на Дніпропетровщині.
Майновий профіль родини Кісєлів формується як за рахунок активів самого депутата, так і за рахунок значних статків, оформлених на його дружину Валентину Кісєль. У власності Юрія Кісєля задекларовано житловий будинок у Кривому Розі площею 349,9 кв. м (придбаний у 2007 році), земельну ділянку площею 1000 кв. м (1998 рік), а також квартиру 49,9 кв. м у спільній власності з дружиною та донькою.
Водночас найдорожчі об’єкти нерухомості оформлені саме на Валентину Кісєль. У 2020 році вона придбала будинок у селі Іванковичі Київської області площею 353,5 кв. м за 12 113 685 грн, а також земельну ділянку 1200 кв. м за 1 356 504 грн. Родина також користується нежитловими приміщеннями у Києві та Харкові, оформленими на треті юридичні особи, і має два об’єкти незавершеного будівництва — гаражі в Кривому Розі.
Окрему увагу привертає автопарк родини. Формально Юрій Кісєль не має у власності легкового автомобіля, проте користується Toyota Land Cruiser 200 (2018 року), оформленою на ТОВ “БІАНТ-БК”. Натомість на Валентині Кісєль задекларовано значну кількість спецтехніки та вантажного транспорту: КАМАЗи (бетонозмішувачі й тягачі), Mercedes-Benz Actros (автобетононасос), сідлові тягачі DAF, напівпричепи-самоскиди, а також Toyota Camry 2021 року, придбану за 900 тис. грн (ринкова вартість — понад 1,2 млн грн). Такий склад автопарку напряму відповідає будівельному профілю бізнесів, пов’язаних із родиною депутата.
Бізнесовий блок родини зосереджений навколо Валентини Кісєль. Їй належить 100% приватного підприємства “Пілон”, що працює у сфері будівництва житлових і нежитлових об’єктів. Після обрання Юрія Кісєля депутатом була створена компанія “Атласінфра” (жовтень 2019 року), пов’язана з дорожнім будівництвом. За публікаціями медіа, ця структура фігурувала у матеріалах про дорожні підряди та можливі зловживання у сфері інфраструктурних тендерів; у 2020 році компанія припинила діяльність.
Фінансова частина декларацій демонструє суттєвий дисбаланс між доходами депутата і його дружини. Основні доходи Юрія Кісєля — зарплата народного депутата (788 331 грн за рік), пенсійні та соціальні виплати. Водночас Валентина Кісєль задекларувала понад 2 млн грн доходів від підприємницької діяльності, а також зарплату, орендні та страхові виплати. Грошові активи родини зосереджені як в Україні, так і за кордоном: на рахунках — десятки тисяч доларів та євро, зокрема в чеському банку Česká spořitelna; окремо задекларовані значні обсяги готівки — у Юрія Кісєля десятки тисяч доларів і євро, у Валентини Кісєль — сотні тисяч доларів та євро.
Отже майнова декларація Кіселя, у якій фігурують численні об’єкти нерухомості, земельні ділянки, корпоративні права та автопарк вантажної техніки, привертає велику увагу до діяльності політика. Поєднання масштабного бізнесу з роботою у профільних комітетах парламенту породжує питання щодо прозорості такого поєднання та потенційного використання державних механізмів у приватних інтересах.
Журналісти також писали про його ймовірний вплив на діяльність кар’єрів філії “Центр управління промисловістю” АТ “Укрзалізниця”. За цими публікаціями, так звані “збиткові” кар’єри фактично опинилися під контролем пов’язаних із депутатом структур: видобутий пісок, щебінь і гравій реалізовувалися не напряму, а через компанії-посередники. Критики такої моделі вказували, що вона перетворює державний ресурс на елемент приватного бізнесу, створює штучну монополію та призводить до подорожчання будівельних матеріалів у межах державних інфраструктурних проєктів.
Окремий блок претензій стосувався лобіювання змін у правилах дорожніх закупівель. ТСН, посилаючись на Znaj.ua. пов’язували Юрія Кісєля з Араїком Амірханяном — власником компаній, яких називають “тендерними тролями”. Ці структури системно блокували дорожні тендери, оскаржуючи процедури, а депутат, за даними журналістів, направляв звернення до уряду з вимогою змінити умови закупівель. Критики називали такі дії лобіюванням інтересів конкретних фірм і спробою створити преференції для “потрібних” учасників ринку за рахунок витіснення конкурентів.
Ще одним гучним епізодом став так званий “Криворіжгейт”. У медіа були оприлюднені аудіозаписи, на яких Юрій Кісєль обговорює з іншими політиками контроль над поліцією Кривого Рогу, комерційні вигоди від операцій із металобрухтом та навіть тему азартних ігор. Поява цих записів спричинила хвилю публічної критики, адже вони створювали враження використання політичного впливу для отримання приватної вигоди.
Додатковим тригером для суспільної критики стало голосування Кісєля у 2025 році за законопроєкт №12414, який підпорядкував НАБУ та САП Генеральному прокурору. Це рішення викликало масові протести та застереження з боку громадськості щодо фактичного послаблення незалежності антикорупційних органів.
Олександр Сова: ювелірний бізнес, мільйонні статки та політична вага фігуранта “плівок Міндіча”
Народний депутат від фракції “Слуга Народу” Олександр Сова — ще один ймовірний фігуран так званого “бек-офісу” бізнесмена Тімура Міндіча і далеко не бідний.
Згідно з декларацією за 2024 рік, Олександр Сова та члени його родини володіють значним обсягом нерухомості в межах Києва. Ключова локація — Голосіївський район, вулиця Кочубеївська, 6а, де депутат задекларував дві земельні ділянки по 405 м² кожна, набуті у 2019 році. Вартість землі у декларації не вказана. Окремо зазначена ще одна земельна ділянка площею 511 м², оформлена ще у 2007 році, з вказаною на той момент вартістю 703 тис. грн.
На цій же ділянці концентрується житлова нерухомість. Сова задекларував житловий будинок площею 507,7 м², придбаний у 2013 році за 2,18 млн грн. У 2020 році в декларації з’являються ще два житлові будинки: один площею 198,1 м² вартістю 7,21 млн грн, другий — 185,2 м² за 6,74 млн грн.
Крім будинків, у родини є квартири в Києві, зокрема на Оболонському проспекті, а також кілька машиномісць у центральних районах столиці. Сумарно, за зведеними даними декларацій за 2019–2024 роки, родина Сови володіє від 7 до 9 об’єктів нерухомості, загальною площею понад 1 180 м².
У власності Олександра Сови перебуває Mercedes-Benz S500 2021 року випуску, придбаний у березні 2021 року за 5 млн грн.
Окремо у декларації фігурує гідроцикл Sea-Doo Jet Ski, придбаний ще у 2012 році.
Найбільше вражає обсяг грошових активів посадовця. Станом на 2024 рік Олександр Сова задекларував 2,207 млн доларів США готівкою, 450 тис. євро готівкою та понад 1 млн грн у національній валюті. Його дружина Людмила Сова окремо задекларувала 440 тис. доларів готівкою та понад 113 млн грн. Разом валютні заощадження родини перевищують 2,7 млн доларів США та 450 тис. євро. Для порівняння: ще у 2019 році грошові активи родини становили близько 14 млн грн, тоді як у 2024 році — вже понад 116 млн грн у гривневому еквіваленті. Динаміка демонструє різке зростання накопичень після обрання Сови народним депутатом.
Ключовим джерелом доходів у родині є бізнес, зосереджений навколо ювелірного бренду SOVA. Сова є співзасновником або бенефіціаром низки компаній, серед яких ТОВ “Ювелірний дім “Сова””, “Сова-Ритейл”, “Сова Джевелрі Хаус”, “Афінаж-Київ”, а також консалтингові та орендні структури. Частина компаній має “історичні” зв’язки з енергетичними проєктами.
Основні доходи задекларувала дружина депутата. Лише за 2024 рік Людмила Сова отримала понад 8,1 млн грн підприємницького доходу, а також 23,35 млн грн дивідендів від інвестиційного фонду АТ “ЗНВКІФ “Монтерей””. Для порівняння, зарплата самого нардепа у Верховній Раді становила 745 тис. грн, що на тлі сімейних доходів виглядає другорядною.
Окремою статтею доходів Олександра Сови є оренда нерухомості, яка принесла йому сотні тисяч гривень на рік від фізичних осіб.
Після обрання до Верховної Ради ім’я Олександра Сови неодноразово з’являлося у медіа в контексті скандалів, що стосувалися способу життя, можливих зловживань зв’язками та конфлікту інтересів між бізнесом і політикою.
Перший резонансний епізод виник ще у 2019 році. Як пише Київщина 24/7, блогер Всеволод Філімоненко опублікував фрагменти нібито особистої переписки, у якій йшлося про відпочинок у Мексиці вартістю близько 13 тисяч доларів та згадувалася “чистота” наркотиків. Ця історія була підхоплена низкою українських ЗМІ й стала інформаційним символом демонстративно розкішного стилю життя новообраного депутата. Другий скандал спалахнув у січні 2022 року і мав значно серйозніше забарвлення. Telegram-канал “Через плече” опублікував фото, де зафіксувано на камеру смартфон Олександра Сови з листуванням, у якому обговорювалася заміна водійських прав для його родички через знайомого в Міністерстві внутрішніх справ. Тут йшлося про “організацію” процедури поза загальним порядком, що викликало звинувачення у використанні службових зв’язків та можливому зловживанні статусом народного депутата. Цей епізод активно обговорювався в медіа як приклад побутової корупції, хоча юридичного завершення історія також не набула.
Окрему увагу журналісти медіа “Корупція в деталях” приділяють ювелірному бізнесу “SOVA”, співвласником якого є Олександр Сова разом із братом. Аналітичні матеріали неодноразово порушували питання потенційного конфлікту інтересів, адже депутат паралельно з парламентською діяльністю залишається пов’язаним із великим комерційним брендом. У публікаціях наголошується, що поєднання законодавчої роботи та активного бізнесу в галузі люксових товарів створює репутаційні ризики й потребує підвищеної прозорості, навіть за відсутності формальних претензій з боку правоохоронних органів.
До речі Олександр Сова був також серед Слуг народу, які проголосували за закон №12414.
А ще 5 канал повідомляв, що на аудіозаписах, які пов’язують із справою “Міндічгейт”, сам Міндіч нібито згадує окремих народних депутатів, серед яких називають і Олександра Сову, як частину певної “команди”. У публікації йшлося про можливе обговорення використання депутатів для просування вигідних рішень або запитів до державних органів.
Юрій Кісєль та Олександр Сова — народні депутати, які зайшли в політику вже сформованими бізнесменами з великими активами, розгалуженими корпоративними зв’язками та значними сімейними статками. Саме тому увага до їхніх декларацій, бізнесів і рішень у парламенті зосереджена не на походженні стартового капіталу, а на поєднанні бізнес-інтересів із роботою в ключових парламентських комітетах, впливі на регуляторні рішення та публічних скандалах, які супроводжували їхню політичну діяльність. Згадка цих прізвищ у матеріалах справи Міндіча лише підсилила суспільний інтерес до того, як великі приватні активи співіснують із державною владою і де проходить межа між бізнесом та політикою.
