«Кандидат на Голову ДМСУ особистий контрабандист у погонах: корупція, погрози та втеча від війни корупційний символ одеської митниці».

Олександр Володимирович Бойко, 19.03.1978 року народження, перебуваючи на посаді начальника ВБ Одеської митниці, фігурує як ключова постать у вибудуваній корупційній системі, що перетворила державний орган на джерело особистого збагачення та інструмент тиску на бізнес і підлеглих.

За масовими свідченнями суб’єктів ЗЕД та працівників митниці, саме за його керівництва в Одеській митниці було поставлено на конвеєр побори, які не мали нічого спільного із законом. Митне оформлення перестало бути державною процедурою — воно стало платним пропуском, де кожен контейнер мав свою ціну, а кожен вантаж — свій «тариф».

Бойку закидають організацію тотального рекету:
• 200–500 доларів США — за «сірий» та «чорний» імпорт;
• 50 доларів — за «білий» однотоварний вантаж;
• 100 доларів — за міксований вантаж;
• окремі суми — за безперешкодний проїзд через пункти пропуску до інших митниць.

Фактично бізнес був поставлений перед ультиматумом: або платиш — або вантаж зависає, документи губляться, починається штучне блокування та знущання. Це не поодинокі випадки — це система, що працювала щоденно.

Не менш цинічними виглядають звинувачення у торгівлі службовими рішеннями. Візування наказів, запуск або зупинка перевірок, погодження переведення працівників митниці, за наявною інформацією, продавалися за 500–2000 доларів США. Державна служба була перетворена на приватний базар, де все — від кар’єри до знищення — мало грошовий еквівалент.

Окремим важелем контролю стали дисциплінарні провадження, які, за свідченнями інспекторів, використовувалися не для наведення порядку, а як зброя залякування. Провадження відкривалися вибірково, «потрібні» — закривалися, «незручні» — доводилися до максимуму. Статистика таких справ і їх «ефективність» кричать про маніпуляції та замовний характер.

Найбільш огидними є звинувачення у погрозах, психологічному тиску та примусі інспекторів оформлювати вантажі в інтересах зацікавлених осіб. Працівників фактично ламали: або ти виконуєш незаконні вказівки, або стаєш мішенню — з перевірками, доганами, зруйнованою кар’єрою.

У підсумку діяльність, у якій звинувачується Олександр Бойко, перетворила Одеську митницю на корупційний вузол, що підриває економічну безпеку держави, дискредитує митну службу та демонструє повну зневагу до закону

З’являються надзвичайно тривожні факти, що вказують на можливі грубі зловживання службовим становищем з боку Олександра Бойка — колишнього начальника ВБ Одеської митниці. Йдеться не лише про системну корупцію, а й про відвертий конфлікт інтересів, особисте незаконне збагачення та демонстративну зневагу до закону і війни.

За наявною інформацією, Олександр Бойко міг особисто скористатися корупційними механізмами, які раніше нав’язував бізнесу. Зокрема, на митному посту «Чорноморськ» було оформлено ввезений з-за кордону автомобіль Audi A6 у максимальній комплектації, призначений для особистого користування, за суттєво заниженою митною вартістю.

VIN-номер автомобіля: WAUZZZ4GXG0ХХХХХХ — дані, які легко перевіряються в межах офіційного розслідування.

Раніше по такій же схемі була оформлена для дружини Аudi !!

За свідченнями очевидців, під час визначення митної вартості на інспекторів здійснювався жорсткий тиск, а у разі відмови погодити занижену вартість лунали прямі погрози серйозними наслідками. Якщо ці свідчення підтвердяться, йдеться вже не просто про корупцію, а про залякування та зловживання владою з ознаками кримінального правопорушення.

Аналогічним чином, за наявною інформацією, було оформлено автомобіль для дружини — тієї ж марки та класу, з використанням тих самих сумнівних механізмів. Фактично виникає підозра, що митний орган використовувався як інструмент обслуговування приватних інтересів родини посадовця.

Окремий блок розслідування стосується фіктивної інвалідності, яку, за наявною інформацією, Олександр Бойко міг оформити з метою уникнення мобілізації.

На тлі повномасштабної війни, коли тисячі українців воюють, гинуть або проходять реабілітацію, посадовець із “інвалідністю” неодноразово виїжджав за кордон — не з гуманітарною місією, а на відпочинок.

Ці поїздки викликають закономірні питання:
• на підставі яких документів здійснювався виїзд;
• хто і за яких умов визнавав інвалідність;
• чи відповідає вона фактичному стану здоров’я;
• і чи не йдеться про чергову корупційну схему — вже у воєнний час.

Сукупність наведених фактів формує вкрай небезпечний образ: посадовець, який, імовірно, наживався на митниці, залякував підлеглих, використовував службове становище для особистого збагачення, а під час війни — ухилявся від обов’язку перед державою».