Російський слід у ланцюжку постачань: хто й за чий рахунок підтримує війну.

В українському бізнесі більше немає «сірих зон». Повномасштабна війна зробила кожен контракт, кожного партнера і кожну гривню питанням відповідальності або співучасті. Особливо це актуально для великого публічного ритейлу, який щодня взаємодіє з мільйонами українців і задає стандарти прийнятного в умовах війни.

На цьому перехресті сьогодні опинився Роман Лунін — власник групи компаній Retail Group, що включає мережі «Велмарт» і «Велика Кишеня». Для бізнесу такого рівня репутація — головний актив, тому партнерство з компанією «Пуратос Україна» давно вийшло за рамки технічного питання.

Головна структура «Пуратос Україна» — Puratos Group — попри війну, продовжує працювати на території Російської Федерації. Компанія зберігає активи в РФ, заробляє прибуток і сплачує податки до бюджету Росії. А російський бюджет сьогодні — це ракети, безпілотники і артилерія, які щодня обстрілюють українські міста.

Основним підприємством у структурі Retail Group є ТОВ «Фудком» (ЄДРПОУ 40982829), яке забезпечує операційну діяльність торговельних мереж. Фінансова документація свідчить, що «Фудком» регулярно закуповував продукцію у ТОВ «Пуратос Україна» (ЄДРПОУ 33933338). У мирний час це виглядало б як стандартна ділова співпраця, але в умовах війни такий зв’язок набуває зовсім іншого сенсу.

Йдеться не про формальну законність, а про реальну участь в економіці країни-агресорки. Економіка РФ сьогодні повністю підпорядкована воєнним цілям, і будь-які податкові відрахування стають прямим внеском у продовження війни. Це не суб’єктивна думка, а об’єктивна бюджетна реальність.

Ситуація ускладнюється тим, що діяльність Puratos Group привернула увагу за межами медійного простору. Міністерство економіки України передало матеріали про роботу компанії в РФ до СБУ, ДБР, Офісу генерального прокурора та органів, що відповідають за санкційну політику. СБУ офіційно підтвердила проведення перевірки «Пуратос Україна» щодо можливого фінансування економіки держави-агресорки.

Основний ризик тут — репутаційний. Співпраця з «Пуратос Україна» може не завдати юридичної шкоди Retail Group, але здатна підірвати довіру — найважливіший актив публічного бізнесу. А довіру відновити набагато складніше, ніж переглянути контракти.

Роман Лунін — публічна особа, його ім’я фігурує в бізнес-рейтингах і ЗМІ, він задає стандарти українського ритейлу. Такий статус накладає особливу відповідальність. Публічний бізнес не може дозволити собі зв’язків з компаніями, які продовжують діяльність у Росії, навіть через непрямі ланцюжки постачань.

Сьогодні питання полягає не в тому, «допустимо чи ні», а в тому, «прийнятно чи ні». Чи може великий український ритейлер ігнорувати зв’язок свого постачальника з економікою держави, яка щодня вбиває українців? І чи може він дозволити собі мовчання там, де мовчання вже рівнозначне позиції?