70% тіньового ринку сигарет зосереджено у шести регіонах — податкова не фіксує порушень

Кіоск із сигаретами – наймасовіша торговельна точка в Україні.

Лише в Києві та області видано 10 858 ліцензій на продаж сигарет:

У Дніпропетровській області – 6 860 ліцензій.
Львівська область – 6 324 ліцензії.
Одеська – 5 498 ліцензій.
Харківська – 3 650 ліцензій.

У цілому ці п’ять областей та Київ мають 33 190 точок збуту сигарет.

І це – офіційна статистика податкової у відповіді на мій запит.

Але чому для мого аналізу обрано саме ці області?

Саме ці регіони, за даними аналітиків KANTAR, є лідерами зі збуту нелегальних сигарет. На шість областей припадає 70% сірого збуту:

Дніпропетровська – 25%,
Одеська – 12%,
Львівська – 9%,
Харківська – 9%,
Київ і Київська область – 8%,
Хмельницька – 6%.

І найголовніше – 65% цього збуту відбувається не «з рук на ринку», а через цілком легальні кіоски та магазини.

Контроль таких точок, які у своїй більшості мають тютюнову ліцензію, повністю знаходиться в зоні відповідальності податкової служби.

Але чи використовує податкова наявні в неї інструменти для такого контролю та подолання сірого збуту?

Судячи з відповіді самої ДПС на мій запит – ні.

А тепер пояснюю.

Ще в липні 2025 року парламент вніс правки (авторства Данила Гетманцева) до закону № 4536-IX, якими було встановлено ставки мінімального розміру середньої заробітної плати у суб’єктів господарювання, що реалізують підакцизні товари, на рівні 16 000 грн для міст і 12 000 грн для сіл.

Простими словами: якщо ти торгуєш сигаретами, алкоголем або паливом, то зарплата твоїх продавців не може бути меншою за ці показники.

Якщо вона менша – тебе позбавляють ліцензії.

В умовах продажу нелегальних сигарет сформувати продавцям «білу» зарплату у 16 тисяч гривень – майже неможливо. Тому цей критерій, який почав діяти з 1 жовтня 2025 року, мав стати гарним інструментом у боротьбі з нелегальним збутом сигарет саме через кіоски та магазини.

Саме тому наприкінці грудня я вирішив запитати податкову, наскільки вдало працює цей механізм контролю та скільки недоброчесних суб’єктів уже втратили ліцензії.
Виявилося – нуль.

У своїй відповіді податкова зазначає, що фактичні перевірки дотримання норм зарплат вони розпочнуть лише у 2026 році – на підставі виявлених ризиків у жовтні–грудні 2025 року.

Наразі нікого ліцензій не позбавляють.

Цікаво, що критерієм для перевірок податкової буде порушення норм дотримання мінімальних зарплат протягом трьох поспіль місяців.

Тобто, якщо ліцензіат два місяці платить продавцю мінімалку, а потім один місяць – 16 тисяч, то порушення немає. Принаймні таке трактування випливає зі слів податкової.

Думаю, що це створює чудове вікно можливостей для формального уникнення відповідальності наближеними до податківців бізнесменами за збут нелегальних сигарет і податкову «оптимізацію».

Ну немає порушення три місяці поспіль – що ви від нас вимагаєте?

При цьому податкова відповіла, що за вказаний період провела в зазначених областях 2 061 перевірку та виявила аж 93 випадки продажу сигарет і алкоголю без ліцензії. Менше 5% порушень.

І це на фоні аналітичних даних, які свідчать про катастрофічний обсяг збуту нелегальних сигарет саме в цих областях – 70% усього тіньового ринку.

Але що говорити про регіони, якщо навіть у Києві – під носом у народних депутатів, міністрів та керівників правоохоронних органів – не можуть подолати підакцизний хаос.
Столиця досі в ТОП-регіонів зі збуту нелегальних сигарет.

Півтора року вже на «твердій» посаді керівниця Київської податкової Інна Якушко.
Яких вам ще інструментів не вистачає для подолання цього явища?

Скільки вже часу на своїй посаді ваш підлеглий – начальник акцизного управління київської податкової Олександр Мороз?

Які дії ним вживаються для виведення столиці з рейтингу ТОП-5 регіонів зі збуту нелегальних сигарет?

Поки що питань більше, ніж відповідей. Але хочеться вірити, що з січня щось почне змінюватися, а аналіз роботи точок збуту сигарет перестане бути суто формальним.
Інструментів для цього достатньо. Потрібне бажання.