Як у справі про землю «Снігової королеви» з’явилися 30 тисяч доларів, голосування та «чорні пакети».

24 грудня у Вищому антикорупційному суді прокурор САП майже дві години зачитував уривки з матеріалів негласних слідчих дій у справі про можливий хабар у розмірі 30 тисяч доларів за «правильні» голосування щодо питання забудови території колишньої льодової арени «Снігова королева» на вулиці Чорновола, 3 у Луцьку. Слідство має записи прослуховувань, що охоплюють близько двох з половиною років, які, на думку НАБУ та САП, свідчать не про поодинокий випадок, а про сформовану систему політико-земельних угод.

Головним фігурантом справи слідство вважає Анатолія Вітіва — керівника фракції «Свобода» у Волинській обласній раді. Згідно з матеріалами, саме він виступав у ролі організатора та посередника: обговорював суми, схему «розподілу» грошей серед депутатів і стежив за перебігом процесу. На рівні Луцької міської ради, за версією обвинувачення, координацію голосувань забезпечував голова фракції «Свобода» у міськраді Микола Федік. Джерелом коштів слідство називає колишнього народного депутата Юрія Савчука — власника «Снігової королеви», зацікавленого у зміні статусу ділянки для подальшої забудови.

У записах, озвучених у суді, містяться прямі розмови про грошові суми, згадки про «чорний пакет» з грошима та обговорення того, кому і скільки має дістатися за потрібні рішення. Один із найгучніших епізодів — момент, коли, за версією слідства, Вітів передає гроші меру Луцька Ігорю Поліщуку, супроводжуючи це коментарями про «льодову арену» та «борг». Цей фрагмент став ключовим для обґрунтування версії про причетність вищих посадових осіб міста до схеми.

У матеріалах справи також згадуються голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, його заступник Юрій Поліщук, депутат Ігор Лех та народний депутат В’ячеслав Рубльов. Слідство розглядає їх як осіб, чия обізнаність або можлива участь ще перевіряються, але наразі вони не мають статусу підозрюваних. Проте сам факт їхньої появи в записах підкреслює масштаб і політичний рівень цієї справи.

Окрема лінія справи стосується адвоката Івана Пікуна. Під час обшуку в нього вилучили 65 тисяч доларів. Прокуратура вважає його своєрідним «скарбником» партійної каси, через якого могли збиратися та розподілятися гроші. Захист же наполягає, що це особисті та сімейні заощадження, не пов’язані з земельним питанням.

Позиція захисту загалом зводиться до заперечення факту хабаря: стверджується, що «передача грошей не зафіксована», розмови трактуються довільно, а згадані суми — це 15 тисяч гривень «на армію». «Чорні пакети», на думку адвокатів, без вилучених на місці коштів не можуть бути доказом, а сама справа подається як політично мотивована атака на опозиційну силу.

Суд, розглянувши представлені матеріали, зайняв жорстку позицію. Щодо Анатолія Вітіва обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 10 мільйонів гривень, носіння електронного браслета, заборони на виїзд за межі Львова, здачі закордонних паспортів та заборони на спілкування з іншими фігурантами справи до 24 лютого 2026 року.

Історія з «записами Вітіва» виходить далеко за межі однієї земельної ділянки. Вона показує, як питання міської забудови можуть ставати предметом таємних політичних домовленостей, де рішення рад обговорюються не на відкритих засіданнях, а в закритих бесідах про пакети, борги та частки. І незалежно від того, як суд зрештою оцінить докази, вже зараз очевидно: йдеться про системну кризу довіри до місцевої влади, де межа між політикою, бізнесом і корупцією виявляється тривожно розмитою.