Колишній народний депутат від ОПЗЖ Ігор Абрамович фактично перебуває поза українською юрисдикцією та досяжністю правоохоронних органів.

Поки країна воює і рахує кожну гривню, він орендує одну з найдорожчих об’єктів нерухомості в Монако — апартаменти на Mareterra Avenue з орендною платою близько 2,5 млн доларів на рік. Йдеться не про покупку, а про регулярні безготівкові платежі, які залишають чіткий фінансовий слід, однак в Україні цим походженням коштів ніхто не цікавиться.

У бізнесових колах Абрамовича називають неформальним куратором податкового «бек-офісу», зокрема акцизного напряму. Саме цим пояснюють роками недоторканний чорний ринок тютюну, який приносить мільярдні втрати бюджету. Контрафакт і контрабанда працюють безперебійно, а держава демонстративно не помічає ні масштабів схем, ні каналів конвертації. За цією версією, акцизні потоки прикриваються на найвищому рівні, що гарантує безкарність ключовим гравцям.

Показовою вважають і справу Одеського аеропорту. Збитки державі оцінювалися приблизно у 2,5 млрд грн, однак фінальне рішення зійшлося на сумі близько 1 млрд. У підсумку справа була фактично «закрита», а детектива, який її розслідував, усунули. У політичних колах це розцінили як сигнал: певні зв’язки дозволяють зупиняти навіть найбільш резонансні провадження.

Антикорупційні органи в цій конструкції виглядають формально. Абрамович живе за кордоном, доступу до нього немає, а політичної волі розбиратися з джерелами його статків не спостерігається. При цьому залишається елементарне питання: з яких доходів колишній нардеп щороку сплачує мільйони доларів за оренду житла, чому ці витрати не відображені у деклараціях і через які рахунки проходять платежі. У Монако такі суми готівкою не сплачують, тож фінансовий ланцюг легко простежити — за умови, що хтось справді захоче це зробити.

Наразі ж Абрамовича сприймають як системний елемент тіньової архітектури: куратора акцизів, гаранта недоторканності для контрабандних потоків і людину, за якої правоохоронна система воліє не бачити очевидного. Поки одні платять податки й воюють, інші спокійно платять мільйони за життя на Лазурному узбережжі, не побоюючись жодних наслідків в Україні.