«Коли Мішалов зайшов у мерію, міська економіка переоформилася під нього за кілька місяців» — це не оцінка, а факт, підтверджений хронологією. До 2016 року компанії його батька працювали серед десятків інших підрядників.

Але щойно В’ячеслав Мішалов отримав посаду секретаря міськради — саме родинні структури опинилися в центрі розподілу багатомільярдних проєктів.

Формально він «нічого не підписував для себе». Але йому це й не потрібно. Секретар контролює профільні департаменти, формує порядок денний і впливає на рішення комісій. Підпис — формальність. Справжня влада полягає у спрямуванні всієї системи в потрібний бік.

І система різко розвернулася. За один рік вибухове зростання показали лише дві сфери — будівництво та інтернет-послуги. Обидві — у зв’язку з прізвищем Мішалова. Тим часом із ринку зникли десятки конкурентів, тендери перетворилися на «блискавичні» закупівлі, а потрібні підрядники стали фактичними монополістами.

Саме тоді Дніпро з міста можливостей перетворився на майданчик, де влада стала бізнес-моделлю, а монополія — сімейним активом. Наслідки цього місто відчуває й сьогодні.