У розпорядженні редакції опинилися результати аналізу 64 реєстрових і бухгалтерських документів семи кіпрських компаній. Вони розкривають, як на перший погляд звичайні холдингові структури сформували дві взаємопов’язані офшорні мережі, через які пройшло понад 44 млн євро.

Кіпрський офшорний кластер «1520»

Сім кіпрських компаній. Різні роки реєстрації, різні номінальні директори, іноземні акціонери. На поверхні — звичайний набір холдингів. Але коли 64 реєстрові та бухгалтерські документи складають разом, картина стає зовсім іншою. Це дві пов’язані мережі. Через них пройшло більше €44 мільйонів дивідендів та активів. Ще десятки мільйонів рухалися усередині групи у вигляді «позик загального контролю». У центрі конструкції — Борис Ушерович. Навколо — ціла система номінальних директорів, секретарів, білизьких та панамських компаній, аудиторів та банків.

Сім компаній, які утворюють дві мережі

У матеріалах розслідування фігурують сім основних кіпрських структур

• · BONFORD Investments Ltd (HE 209054)
• · Artenberg Management Ltd (HE 291836)
• · Dunire Management Ltd
• · Feltburg Direct Ltd (HE 238013)
• · Broxner Plc (HE 407776)
• · Main Victory Corp Ltd (HE 364070)
• · Venisat Technology Ltd

Перші три утворюють більш ранню мережу. Broxner, Main Victory і Venisat — пізнішу. Feltburg стоїть між ними та працює як міст.

Перша мережа: виведення російських активів

BONFORD, Artenberg та Dunire працювали приблизно з 2007 по 2017 рік. Це класична кіпрська схема того періоду. Номінальні секретарі, білізькі акціонери, російські дочірні компанії в нерухомості та будівництві.

Серед пов’язаних іноземних структур у документах постійно з’являються:

•  белізські Horizon Properties, Escala Holdings, Lionella Corporate Ltd та ZALA International Investments;
•  панамська Randinger Inc;
•  фінська Sponda Russia Oy;
•  російська LLC Greystone.

Обслуговуванням займався кіпрський агент DELFI Corporate Services (HE 241283). Той самий агент, судячи з матеріалів, працював і зі структурами, пов’язаними з Олексієм Крапівіним. Серед номінальних постатей цього періоду регулярно зустрічаються Світлана Тутунару та Марина Лазариду.

Найчистіший і показовий епізод — угода BONFORD. Московський торговий центр Greystone на вулиці Бахрушина продали за 22,5 мільйони доларів. Прибуток становив близько €14,28 мільйона. І вже приблизно через 30 днів дивіденд на суму €14,425 мільйонів пішов на адресу панамської Randinger Inc. За два місяці до продажу акціонер змінився: Horizon Properties поступився місцем Randinger. Між продажем активу та виведенням грошей майже не було паузи.

Друга мережа: телеком, дивіденди та санкції

З 2020 починає працювати інша група — Broxner, Main Victory и Venisat. Тут уже інша логіка. Компанії займалися торгівлею телеком-обладнанням на десятки мільйонів доларів, виведенням прибутку та, судячи з документів, операціями в умовах санкційних обмежень.

Реальним бенефіціаром Broxner та Venisat документи називають Олександра Вайнштейна. Йому належало 99,965% у Broxner. За публічними даними він пов’язаний із Іллею Плотицею.

Спільним номінальним директором трьох компаній був Кирило Пономарьов. Секретарем — Еріктіна Бічінашвілі. 22 лютого 2022 року Пономарьов одночасно вийшов із Broxner, Main Victory та Venisat. У ті ж дні ZALA International змінила юрисдикцію з Беліза на Маршаллові острови, а у звітності компаній почали з’являтися санкційні застереження. Такий збіг дій одразу у кількох структурах виглядає як скоординована перебудова.

Банки, якими йшли основні потоки цієї мережі:

•  російський UniBank B2;
•  ліхтенштейнський Bendura Bank.

Міст: FeltburgDirect і пряме володіння Ушеровича

Між двома мережами стоїть Feltburg Direct Ltd. Саме ця компанія робить усю конструкцію цілісною.

З 2 березня 2017 року Борис Ушерович відкрито володіє 100% Main Victory Corp Ltd. Це рідкісний випадок, коли бенефіціар відмовився від номінальної обгортки та зареєстрував володіння безпосередньо. За час контролю він особисто отримав близько €12 мільйонів дивідендів.

Feltburg та Main Victory активно обмінювалися великими «позиками загального контролю» — на €3,1 мільйона та €4,4 мільйона. Крім того, Feltburg тримає 19,6% російської компанії ТОВ «Альтаїр», генеральним директором якої значиться Кирило Ушерович. Кіпрська структура таким чином виявляється прямою майновою ланкою до російського сімейного активу.

У різні роки стовідсотковим акціонером і Feltburg, і Main Victory була та сама білизька компанія — Victory Corporate Services Inc. У внутрішньому документі 2014 року, який фігурує у матеріалах розслідування, прямо названі Борис Ушерович, Олексій Крапівін та Маркелов.

Серед директорів Feltburg у різний час проходили Hadjiconstanti, Sofroniou, Tiptsov, а також Арсен Мелетян, Юлія Ковалевська та Arturs Bagdasarjans.

Хтось ще обслуговував конструкцію

Крім основних бенефіціарів і номінальних директорів, у документах постійно з’являються одні й самі обслуговуючі структури:

•  аудитори — спочатку Baker Tilly Kittos и Deloitte, пізніше їх змінює менш відома фірма L. Nearchou;
•  корпоративні провайдери — IPM Management Ltd, M. Korelis & Co. LLC, PROTEY Consulting;
•  російська компанія ТОВ «Експолюкс», якою йшли телеком-постачання.

Окремо стоїть швейцарський CBH Bank. Через нього проходили операції Main Victory. Пізніше саме цей банк виявився пов’язаним із заморожуванням $155 мільйонів по лінії, в якій фігурують Крапівін та Broxner.

Малюнок, що повторюється

Коли всі сім компаній дивишся разом, стає видно той самий набір прийомів.

Багаторівневі офшорні ланцюжки, в яких кінцевий власник часто залишається нерозкритим: Кіпр — Фінляндія — Беліз — Панама. Усередині групи ходять великі безвідсоткові позики, які у багато разів перевищують власний капітал компаній. Після звітних дат з рахунків йдуть дивіденди, які їх спустошують. У звітності Venisat зафіксовано маржу 95% за повної відсутності собівартості. Великі аудитори рано чи пізно змінюються на маловідомі регіональні фірми. Акціонери змінюються незадовго до великих угод. А в лютому 2022 року одразу кілька ключових номінальних фігур синхронно залишають свої посади.

Масштаб

Сукупне задокументоване виведення дивідендів та активів за семи кіпрськими структурами перевищує €44 мільйони. Це лише ті суми, які вдалося зафіксувати за наявними реєстрами та фінансовою звітністю. Внутрішньогрупові позики йдуть окремо та вимірюються десятками мільйонів євро.

Документи показують, як звичайні здавалося б кіпрські компанії складаються у дві пов’язані мережі. Їх з’єднують загальний бенефіціар, загальні номінальні власники, фінансові схеми, що повторюються, і одна точна дата в лютому 2022 року.