За півтора року — 2025-й і половину 2026-го — Поліський лісовий офіс ДП “Ліси України” законтрактувався на понад 2,4 млрд грн із підрядниками, які мали займатися лісозаготівлею. Йдеться про близько 1,3 млрд грн у Рівненській області та 1,1 млрд грн у Волинській. Більшість договорів отримали аж ніяк не сторонні компанії. У лідерах на Волині — фірма обласного депутата, а на Рівненщині — наближена до колишнього головного лісівника регіону.

Про це повідомили у Центрі журналістських розслідувань “Сила правди”, проаналізувавши лісові держзамовлення.

Закупівля послуг проводиться через систему Prozorro. Зазвичай в учасників не вимагають підтвердження фінансового стану чи досвіду, але довідки про штат і матеріально-технічну базу вони повинні надавати.

Топ лісових підрядників Волині

За цей період загальна сума договорів на послуги підрядників становить 1,1 млрд грн.

Третину всіх коштів отримала фірма “ДОФ Арбо”, яка належить родині депутата Волинської обласної ради, Анатолія Буська, тобто понад 342 млн грн. Однак близько 25% цієї суми компанія все ж не дістала, бо лісофіс розірвав частину договорів наприкінці 2025 року. Товариство займається лісопильним і стругальним виробництвом із 2002 року.

Другою за сумою замовлень стала компанія “Бренвель”, що працює з 2009-го. Поліський лісовий офіс законтрактувався з нею на суму 157,5 млн грн. Власницею фірми є киянка Наталія Козак, а керівником — Сергій Андросюк з Ковеля. Нині його судять за завищення цін на постачання тепла для закладу освіти.

“Срібло” та договори на 150,4 млн грн — у компанії “Волма”. Щоправда, близько половини фірма не отримала через розірвання договорів наприкінці 2025 року. Керівником і власником є ковельчанин Олександр Кіндер.

Примітно, що “Волма” та Бренвель” у Ковелі мають спільні виробничі майданчики. Журналісти пов’язують компанії із колишньою очільницею Держлісагентства Христиною Юшкевич і її радником Андрієм Тищенком, які нині є подружжям і мають не один лісовий бізнес на Волині.

“Улюблені” підрядники на Рівненщині

У цьому регіоні філія ДП “Ліси України” уклала договори на суму понад 1,3 млрд грн на лісозаготівлю.

Безумовним лідером за держзамовленнями стало ТОВ “Флеш – 2020” з договорами на 368,7 млн грн. Через розірвання контрактів компанія не отримала близько 10% суми. Власником фірми є депутат Сарненської міської ради Борис Цвях. До 2021 року він був співвласником деревообробної компанії “Кайсгольц”. Іншою співвласницею була Тетяна Сухович — дружина Віталія Суховича. Він раніше працював головним лісівником Рівненської області та перебував під судом за незаконне збагачення.

Серед співвласників ТОВ “Флеш – 2020” раніше був і Сергій Аврамишин. Він — власник землі, де розташований “Кайсгольц”, яким Тетяна Сухович володіє тепер одноосібно.

Журналісти намагалися з’ясувати, чи допомагає такий бекграунд керівників отримувати держзамовлення. Проте з керівником поспілкуватися не вдалося.

На другому місці з договорами на понад 359 млн грн — ТОВ “Костопіль ліспром інвест”, створене лише у 2023 році. Один із колишніх власників, Петро Булат, згодом вийшов зі складу засновників. Він став співвласником мисливського господарства “Відродження”, а його компаньйон — колишній головний лісівник Волині Богдан Колісник.

Третім за сумою замовлень стало ТОВ “Лістранс ВВ”. Воно отримало контракти на більш ніж 95 млн грн, але через розірвання договорів понад 40% цих коштів не дійшло.

Новостворені компанії та фірми “не чужих” людей

“Сила правди” стверджує, що виділені лісівниками 2,4 млрд грн стали джерелом доходів для невеликої кількості фірм. Доволі часто вони мають прямий чи опосередкований зв’язок із депутатами й посадовцями лісової галузі.

Інший сумнівний момент — договори з новоствореними компаніями.

“Щонайменше чотири отримувачі підрядів на лісозаготівельні послуги на Рівненщині на чверть мільярда гривень зареєстровані лише у 2025-му, або на початку 2026 року, тобто за кілька місяців до отриманих замовлень”, — зазначають розслідувачі.

Також медійники виявили, що 164 лоти з 212 отримали заявку лише від одного учасника, тобто здорової конкуренції на аукціоні не було. Такі підряди коштували державі 1,86 млрд грн — 76% від усіх укладених контрактів. Найпоказовіша ситуація на Волині. Там без конкурентів провели 94 із 99 торгів. Більше двох учасників не було на жодному аукціоні за півтора року.

Відсутність вимог щодо підтвердження досвіду чи фінансового стану призвела до того, що підряди на мільйони гривень вигравали компанії з мінімумом працівників та практично без стажу в галузі.