Історія зі втечею чинного генерального прокурора України з України від самого початку виглядала непересічною. Авжеж, топпосадовці і до Руслана Кравченка використовували службове відрядження, щоб виїхати в один кінець. Але настільки філігранно вибудувати собі правову позицію для отримання політичного притулку, ще перебуваючи в кабінеті головного прокурора країни в центрі Києва… До такого досі чи то не додумувався, чи то не наважувався ніхто.

По-перше, тепер коли і якщо Руслан Кравченко отримає підозру від Національного антикорупційного бюро України і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, він легко може маніпулювати в суді будь-якої юрисдикції, адже завбачливо напав на НАБУ і САП першим, за кілька годин до перетину кордону підписавши підозру цілому директору НАБУ Семену Кривоносу.

В такий спосіб генпрокурор не лише власноруч підписав собі те саме доленосне відрядження, а й завчасно створив передумови для свого подальшого захисту. Адже тепер Кравченко може сказати, що підозра від антикорупціонерів – це помста за ту підозру, яку підписав він.

По-друге, якщо і коли виникне об’єктивна необхідність здійснити екстрадицію Кравченка в Україну, зробити це буде вкрай складно. Оскільки – принаймні станом на зараз – він, схоже, обрав одну з найбезпечніших європейських схованок для українських фігурантів корупційних справ – Австрію.

Auf Wiedersehen

“Прокуратура паралізована”, –не під запис описує стан справ в Офісі генерального прокурора після втечі очільника один із впливових правоохоронців.

Приблизно такий саме стан, за словами співрозмовників у бізнесових колах, охопив і фігурантів операції НАБУ і САП під промовистою назвою “Карфаген”. На відміну від Кравченка більшість тих, кого антикорупціонери обшукали ще на старті операції, ходять на допити та вимушені співпрацювати зі слідством. А втік, виходить, лише той, хто на фініші цієї операції цілком може виявитися головним організатором “дахування” шахрайських кол-центрів.

“Він же мав витягати своїх людей, допомагати, підтримувати”, – коментує очікування від колишнього генпрокурора один із впливових правоохоронців.

Станом на зараз достеменно невідомо, чи справді Руслан Кравченко втік через усвідомлення власної ролі у викритій злочинній групі. Водночас з’являється дедалі більше подробиць про те, як саме він залишав Україну.

Як уже розповідала “Українська правда”, дружина Кравченко Олександра залишила країну за день до чоловіка, 12 вересня, пішки перейшовши кордон із Молдовою в пункті перетину Паланка. Далі, як стверджують джерела у правоохоронних органах, наступного дня, 13 вересня, жінка перетнула кордон із Румунією в пункті перетину Леушені на автомобілі марки “Мерседес”. Як переконують співрозмовники в правоохоронних органах, Олександра Кравченко не купувала квитків на літак, а отже до кінцевої точки маршруту могла дістатись саме на авто.

Сам Кравченко перетинав кордон 14 вересня о 2:19 ночі в пункті перетину Шегині вдвох з водієм, зареєстрованим як ФОП по перевезеннях. “Мерседес” V-класу, на якому Кравченко виїжджав з країни, здійснює преміальні міжнародні пасажирські перевезення під замовлення. Перед ним на цьому авто, наприклад, виїжджав західний дипломат.

Вже вранці вся країна дізналась, що генпрокурор чи то втік, чи то поїхав у відрядження. За даними джерел у правоохоронних органах, Кравченко також не купував авіаквитків із Польщі. Цілком логічний крок, адже одразу після виїзду з країни генеральний прокурор став надто впізнаваною особою, а на рейсах з будь-якого польського міста завжди є українські громадяни. Тож, як і дружина, Кравченко міг дістатись пункту призначення на авто.

Як свідчать дані, які редакції вдалося здобути згодом, керівник “поціновувача” королев Сергія Кропиви за збігом обставин опинився в “столиці королів”, місті Відень.

Імператорський притулок

І хоча з моменту втечі генпрокурора зусиллями Офісу президента в українського суспільства намагались створити враження, що Руслан Кравченко повернеться з відрядження, ще на початку минулого тижня редакція повідомляла, що топовий посадовець, шукаючи притулок, обиратиме між Віднем та Дубаєм.

І як свідчатьдовідки з Центрального реєстру реєстрації місця проживання Австрії (Zentrales Melderegister (ZMR)) Кравченко з дружиною зробили вибір на користь австрійської столиці.

Так, завдяки джерелам у політичних колах, “Українській правді” вдалося дістати відомості з Центрального реєстру реєстрації місця проживання (Auskunft aus dem Zentralen Melderegister), де зовсім нещодавно з’явилися Кравченко Руслан і Кравченко Олександра.

Відповідно до даних довідок у подружжя вказане однакове поточне основне місце проживання (Aktueller Hauptwohnsitz) – Jordangasse 7/12

1010 Wien. Це будівля у самому історичному центрі Відня біля палацу.

Але навіть у Відні, схоже, Кравченко вдався до порушень. Адже за адресою, вказаною у документі з австрійського реєстру, розташовується не місце проживання колишнього українського генпрокурора як цього вимагає закон.

Квартира №12 у будинку на Jordangasse, 7–не житло, а офіс компанії CS Corporate Services GmbH. На власному сайті фірма пропонує чотири послуги: доміциляцію, тобто юридичну адресу для австрійських ТОВ, секретарське обслуговування, управлінські послуги та продаж “полочних” компаній, уже зареєстрованих і готових до передачі новому власнику.

В описі доміциляції вказано, що адресу в першому районі Відня, за кілька хвилин ходьби від центральної площі Штефансплац, реєструють у торговому суді, податковій і магістраті, а персонал приймає пошту клієнтів і за їхніми вказівками пересилає її нерозкритою, сканує або сам на неї відповідає.

За цією ж адресою зареєстровані щонайменше ще два десятки юридичних осіб. Серед них є структури реальних міжнародних компаній, як-от Duracell Austria GmbH чи KPLER GmbH, але більшість – маловідомі: Numitor, Febania, Nobeka, Furninet, Code Panda IT Solutions та інші.

На такий крок Кравченко з дружиною могли піти для того, щоб приховати фактичне місце проживання у Відні. По-друге, реєстрація у Відні може свідчити, що Кравченко планує легалізуватись саме а австрійський столиці, яка, як відомо, не видає підозрюваних в Україні громадян.

Нещодавно автор цього матеріалу, розмовляючи з одним впливовим посадовцем про австрійську долю українських можновладців, почув іронічне зауваження: “Ще трохи–і у Відні збереться цілий український уряд у вигнанні”.

Адже крім генерального прокурора, який, схоже, зовсім нещодавно зареєструвався у Відні, там уже мешкають колишній голова Конституційного суду України Олександр Тупицький, колишній голова Нацбанку Кирило Шевченко, колишній народний депутата Андрій Холодов та багато інших “колишніх”, які здебільшого вимушено через війну або з метою уникнення покарання на роки застрягли у цьому одному з найкращих міст Європи. Міст Європи, де не має повітряних тривог, балістики, підозр від НАБУ та САП і необхідності вносити заставу. Міст Європи, яке не видає підозрюваних Україні. Поки що.

Автор: Михайло Ткач, “Українська правда“