Уявіть собі бізнесмена із топ-200 найбагатших людей Київщини, у його власності кілька сотень компаній, сумарний дохід яких перевищує пів мільярда. Проте в реальному житті “олігарх” працює в ресторані швидкого харчування і нещодавно почув вирок за те, що продав власні паспортні дані у нотаріуса.

Про це пише видання “Телеграф”

З цього беззахисного “фунта” справжні акули бізнесу хочуть отримати 30 мільйонів гривень, а кілька його фірм “засвітились” в гучному скандалі з постачання сміття замість вугілля для шкіл та соціальних закладів.

Олігарх Борщівського розливу: вирок на 3 роки

Лише за останні два роки такий собі Андрій Сосонний став власником понад трьох сотень фірм. При чому новий бізнес у нього з’являвся у середньому кожні два дні й такими темпами загальний корпоративний “портфель” становить на сьогодні 538 (!) компаній. Як писав “Телеграф”, послугами Сосонного користувалися, зокрема, й колишні правоохоронці. У рейтингу бізнесменів Київської області цей підприємець з сумарним доходом компаній за 2025 рік 581 млн грн посідає 167-ме місце.

Проте за цією приголомшливою статистикою — звичайний мешканець крихітного села Борщів Баришівського (нині Броварського) району Київської області. Реальний Андрій Сосонний має довічну інвалідність III групи та працює в одному із закладів мережі KFC.

Ймовірно, шлях Сосонного “у великий бізнес” почався три роки тому, коли у серпні 2023 року він погодився стати власником ТОВ “ТДМ Трейдінг” (ця фірма раніше фігурувала в матеріалі “Телеграфу”, але нині має іншу назву — ТОВ “Лейхер”). До цього компанія, що займалася гуртовою торгівлею та перевезеннями, належала відомому волинському бізнесмену Андрію Яручику – власнику логістичних підприємств.

За винагороду (зазвичай такі послуги коштують пару сотень доларів) Сосонний надав свої документи нотаріусу та “підмахнув” всі папери, які, ймовірно, навіть не переглядав.

І саме ця спроба підробити вилилася для Сосонного в проблеми із законом. Як випливає з судових документів, слідчі встановили, що переоформлення активів на працівника фастфуду – звичайна спецоперація реальних власників, аби приховати неправомірні дії та податкові махінації та уникнути відповідальності. За участь у цій схемі “відбілювання” проти Сосонного відкрили кримінальне провадження, а він не особливо став сперечатися й пішов на угоду зі слідством.

В результаті Шевченківський районний суд міста Києва 16 березня 2026 року визнав винним Андрія Сосонного у пособництві у внесенні в документи завідомо неправдивих відомостей, які подаються для державної реєстрації юрособи (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1 КК України). “Олігарху” з KFC присудили 3 роки позбавлення волі (із заміною на 1 рік іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України) та додатково заборонили займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

Цинічний позов на 30 мільйонів: в чому абсурд

Проте умовний термін здається одною з найменших проблем номінального директора. Паралельно колишній власник ТОВ “ТДМ Трейдінг” Андрій Яручик звернувся до суду з позовом проти Андрія Сосонного. Вимога вражає: стягнути з кухаря 30 млн грн боргу!

В обґрунтуванні своїх претензій Яручик стверджує: що 7 серпня 2023 року уклав з працівником фастфуду абсолютно реальний договір купівлі-продажу компанії. Мовляв, покупець обіцяв заплатити за фірму 30 мільйонів, але грошей у встановлені строки не сплатив. Тому волинський комерсант і вирішив отримати гроші через суд. Проте спроба вийшла невдалою: у Броварському міськрайонному суді Яручик отримав відмову. Але лише через те, що справи про корпоративні суперечки розглядаються господарськими судами.

Сама наявність такого позову є дуже показовою. Якщо ж зіставити вимоги бізнесмена з матеріалами кримінальної справи Сосонного, на світ вилізає весь цинізм схеми. Адже цей чоловік офіційно прийняв у власність фірму, статутний капітал якої складав усього 10 тис. грн. Під час зустрічі у нотаріуса новий “власник” підписав стос документів: від статуту до актів приймання первинної бухгалтерії фірми за попередні чотири роки (2019-2023).

Як згодом довело слідство, Сосонний не планував займатися бізнесом – компанію на нього переписали виключно для приховування попередніх фінансових махінацій та податкових хвостів ТОВ “ТДМ Трейдинг”.

Найімовірніше, організатори оборудки просто скористалися моментом: поки кухар наосліп підписував офіційні бланки, йому могли підкласти ще один папірець – договір про купівлю фірми за ті самі космічні 30 млн грн. Адже навряд чи Сосонний міг свідомо брати на себе такі непомірні фінансові зобов’язання. Він й “номіналом” погодився стати, як наголошувалося у вироку суду, через скрутне матеріальне становище.

Тим паче, що сам позивач виглядає як цілком платоспроможний бізнесмен: очолюване Андрієм Яручиком ТОВ “ТДМ Логістікс”, що займається вантажними перевезеннями, лише за 2025 рік отримало понад 22,4 млн грн доходу. А його родич Олег Яручик (мають з Андрієм однакові по батькові та адресу реєстрації) донедавна володів компанією ТОВ “ТДМ “Трейд” (нині “Метлонг”), чий річний виторг за 2025 рік сягнув астрономічних 218,4 млн грн.

Вугільний пил для дітей: як на кухаря намагалися повісити кримінал

Пастка з вигаданим 30-мільйонним боргом – далеко не єдиний сюрприз, який кухарю з KFC могло подарувати фейкове директорство. Адже на Сосонного ділки спробували повісити масштабний кримінал навколо постачання вугілля для державних установ.

Йдеться про пул компаній – ТОВ “Ресурси Батьківщини”, ТОВ “Західмаркет” та ПП “Нафтоагросервіс”. За час свого існування вони заробили на Prozorro значну суму – майже чверть мільярда. А вдавалося регулярно отримувати підряди завдяки простій схемі.

• На тендерах фірми показували сертифікати якості на товар від компанії ТОВ “Енерго Восток Антрацит”. Ця фірма, як і ключовий фінансовий центр схеми – ТОВ “Промтопресурс” з річним виторгом 219,2 млн грн підконтрольна Руслану Брагіну та Олександру Сосюрі. Обидва – вихідці з Донеччини (зокрема, з міста Вугледар), які чудово зналися на тонкощах вугільного бізнесу. Проте ні “Енерго Восток Антрацит” та “Промтопресурс” не мали жодної власної шахти чи ліцензії на видобуток вугілля, хоча примудрялася продавати навіть антрацит, який на підконтрольній території України взагалі не видобувається.
• Фізично ж учасники торгів купували породу та вугільний пил на “чорному ринку”, завозили на бази та змішували із землею, камінням та сміттям аби штучно збільшити вагу.

Цей непотріб фірми постачали до навчальних закладів Хустського району на Закарпатті або до Монастироцького психоневрологічного інтернату на Львівщині, Новопразького ліцею №2 на Кіровоградщині тощо. Наслідками стали забиті шлаком котельні держустанов і холодні кабінети та кімнати. Станом справ зацікавилися правоохоронці, паливо віддали на експертизу, яка підтвердила: вугілля взагалі не відповідає стандартам ДСТУ.

Головне слідче управління Нацполіції задокументувало мільйонні збитки, а коли розслідування вийшло на фінішну пряму, організатори схеми вирішили “скинути” токсичний баласт. Саме в цей момент – на початку 2026 року, за кілька місяців до офіційного оголошення підозр та арештів – компанії ПП “Нафтоагросерсіс” та ТОВ “Ресурси Батьківщини” переоформили на Андрія Сосонного.

Розрахунок був бездоганним: сховати свої прізвища за паспортом людини з інвалідністю, з якого держава нічого не могла б стягнути. Проте ділки прорахувалися, правоохоронці вийшли на всю вертикаль злочинного угруповання. Наразі офіційні підозри у привласненні бюджетних коштів в особливо великих розмірах отримали колишня очільниця ПП “Нафтоагросервіс” Валерія Рижеголова, засновник ТОВ “Західмаркет” Сергій Глухов, а також – Олександр Сосюра та Руслан Брагін, яких слідство вважає організаторами схеми.

Влітку 2026 року Печерський районний суд Києва відправив колишню власницю і директорку ТОВ “Ресурси Батьківщини” Вероніку Стайловську під цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом, а одного з лідерів групи — під варту з заставою у 4,58 млн грн.

Незнищенна гідра: мільйони на Prozorro та “судові гастролі” кухаря

Найбільший парадокс цієї історії в тому, що навіть гучні викриття не заважають тіньовому бізнесу жити та процвітати. Поки правоохоронці збирали докази щодо неякісного вугілля, ТОВ “Західмаркет” продовжувало безкарно перемагати на Prozorro. Навіть у першій половині 2026 року, коли розслідування перебувало на піку, фірма підписувала нові державні контракти. Зокрема, 8 червня виграла тендер Центру зв’язку та управління ДСНС України, 8 травня – Вилківської міської ради, а 30 квітня – отримала підряд від Лозівської міської лікарні.

Тим часом кухар із KFC Андрій Сосонний замість великих заробітків на фірмах, що йому належать, отримує цілком реальні судові позови та регулярні виклики до судів по всій країні. Його паспорт продовжує працювати “громовідводом” для податкових штрафів та адмінпроваджень.

• У травні 2026 року Шевченківський суд Полтави розглядав справи проти Сосонного як керівника ТОВ “Октан 101” (нині “Паралель-ТК”) за неподання податкових звітів. Раніше фірма входила до орбіти паливного бізнесмена Дмитра Льоушкіна (мережа АЗС Prime), оперувала ліцензіями на пальне та накопичила понад 10,7 млн грн податкових боргів.
• У грудні 2025 Луцький міськрайонний суд розглядав справу щодо нього за податкові борги компанії ТОВ “Хеймпі Фаст”. Раніше фірма належала волинському реєстратору Роману Чайці, використовувалася для дрібних операцій та накопичила локальні заборгованості перед фіскалами перед тим, як потрапити до рук підставного директора.
• У травні 2024 року Київський суд Полтави оштрафував Сосонного як очільника ТОВ “ТД “Укртопливо” за приховування звітності з податку на прибуток. Раніше фірма належала полтавському бізнесмену Владиславу Кучерову і на піку активності своєї активності у 2022 році приносила понад 93,1 млн грн офіційного річного виторгу.

Ці та всі інші компанії об’єднує одне: Сосонний ніколи не керував їхньою діяльністю, не бачив їхніх офісів і не отримував прибутків. Поки він перевертає курячі крильця на кухні ресторану швидкого харчування, на його ім’я в село Борщів приходять повістки, штрафи та позови.

Історія чергового номінального директора, або “фунта”, знову наочно продемонструвала критичну вразливість української системи закупівель. Держава роками бореться з паперовими фантомами та судить бідних “дропів”-інвалідів, у той час як реальні ділки купують нові паспорти у пересічних українців та продовжують освоювати мільйони з кишень платників податків.