Минулої осені Одеса пережила одну з найстрашніших природних катастроф останніх десятиліть – повінь 30 вересня. Десять загиблих, сотні зруйнованих домівок та інфраструктура, що буквально “попливла”. Тодішній мер курортного міста Геннадій Труханов у таких наслідках звинуватив “аномальні опади” і обіцяв ситуацію виправити. Цьому мав би посприяти підрядник – фірма, яку роками пов’язують з оточенням ексмера.
Про це пише видання “Телеграф”.
Колектор, що не врятував
Центральною “фігурою” історії є Новоаркадійський зливовий колектор. У травні 2025 року, за кілька місяців до фатальної зливи, Управління капітального будівництва Одеської міськради провело тендер на ремонт цього об’єкта вартістю 222,5 млн грн. До цього проблему намагалися вирішувати точково, роками виділяючи кошти на локальні ремонти та затяжну розробку проєктної документації, яка постійно коригувалася. Однак хаотична забудова та регулярне навантаження на систему перетворили колектор на хронічну інфраструктурну проблему, що вимагала значних вкладень.
Попри перспективу багатомільйонних заробітків, торги пройшли без конкуренції і економії, переможцем став єдиний претендент – ТОВ “Ростдорстрой” (RDS). Це не дивує, якщо згадати, що цю фірму медіа, активісти та навіть НАБУ і САП неодноразово пов’язували з колишнім мером Трухановим (втратив посаду у жовтні 2025 року). Історично він сам був учасником бізнес-групи, яка заснувала цю фірму (зокрема, працював з бізнесменом Олександром Жуковим), а зараз компанія повністю контролюється його соратниками по партії “Довіряй ділам”.
З урахуванням цього бекграунду вже не здаються дивними висновки експертизи від ТОВ “Експертно-інспекційний центр “Південь Будекспертиза”, які дозволили легалізувати потрібний кошторис. Адже ціни на матеріали та ресурси були прийняті за даними замовника – Управління капбудівництва відповідно до п. 4.9 КНУ “Настанова з визначення вартості будівництва”. Ця норма дозволяє не проводити власну перевірку ринкової вартості будматеріалів, а просто взяти за основу цифри, надані чиновниками.
До того ж про “аналогічний досвід” подбав сам замовник робіт на Новоаркадійському колекторі – Управління капбудівництва Одеської міськради. Адже за підписом його керівника ТОВ “Ростдорстрой” подав довідку про успішний ремонт дамби Хаджибейського лиману (61,8 млн грн).
Згідно з документацією, підрядник мав відновити 340 метрів сталевого трубопроводу діаметром 2000 мм методом санації – прокладанням нової полімерної труби всередину старої аварійної конструкції. Найскладнішою частиною проєкту є 250-метрова ділянка, що проходить під водою на глибині до 20 метрів. За наявності статусу “дорожнього гіганта” у ТОВ “Ростдорстрой” не було власних ресурсів для таких специфічних робіт. Для їх виконання фірма залучила цілу вервицю субпідрядників та посередників: ТОВ “Інія” (водолазні роботи), бюро “Азимут” (оренда плавзасобу “Земснаряд”), а також фірми “Ескадор 2022” та “Стройнавігатор” для оренди компресорів та вантажівок.
Відповідно до укладеного договору, на виконання ремонту підряднику дали солідний часовий карт-бланш – з кінцевою датою угоди до 31 грудня 2026 року. Втім, у самому ТОВ “Ростдорстрой” оптимістично запевняли, що за сприятливої погоди здадуть об’єкт на кілька місяців раніше.
Стартували роботи, як повідомляли одеські медіа та офіційні ресурси міськради, лише 14 серпня 2025 року. А вже за місяць, 30 вересня, Одесу накрила та сама злива та повінь, що призвела до руйнувань і людських смертей. Стихія продемонструвала, наскільки вразливим є цей об’єкт: замість того, щоб відводити потоки дощової води в море, колектор перетворився на затоплену пастку, яку будівельники без успіху осушували мотопомпами.
Схема “матрьошки” та цементні накрутки
Здавалося б, після трагічних наслідків справа відновлення колектора й захист міста в майбутньому від стихії мав би стати справою честі для тандема бізнесу і влади – ТОВ “Ростдорстрой” та команди Труханова. Проте реальність виявилася іншою. По-перше, роботи почали “буксувати”: наземну набережну планують відкрити лише до кінця 2026 року, а фінальну крапку у підводних роботах поставлять не раніше першої половини 2027 року.
Але вже на цьому етапі до капремонту виникли питання у правоохоронців. Як з’ясували слідчі відділу поліції №5 Одеського райуправління поліції, фірма використала розгалужену мережу посередників задля “заробітку” поза законом (кримінальне провадження від 5 грудня 2025 року).
На думку силовиків, привласнення бюджетних коштів могло відбуватися через відмову від прямих закупівель. Зокрема, зафіксовано, що цемент для відновлення зливового колектора постачали не заводи-виробники чи офіційні дистриб’ютори, а спеціально залучені “посередницькі підприємства”. Як результат – ціна “на виході” могла бути вищою за середньоринкову. В судовій ухвалі вказана цифра 2040% і наразі незрозуміло, чи дійсно мала місце шалена накрутка у 20 разів, чи в тексті документа пропущене тире та йдеться про значно менші показники.
Наразі розслідування перебуває в фазі збору доказів. Станом на липень 2026 року офіційних підозр у справі не оголошено, а коло причетних осіб лише встановлюється. Правоохоронці отримали через суд доступ до роздруківок мобільних з’єднань групи осіб, які можуть бути причетні до організації схеми, аби простежити їхні контакти та маршрути пересування.
Точний розмір збитків, завданих міському бюджету, також залишається предметом експертиз. Слідчі лише нещодавно отримали тимчасовий доступ до повного пакета документів: від проєктно-кошторисної документації та актів виконаних робіт КБ-2в до протоколів узгодження цін на будматеріали. Тільки після порівняння зафіксованих у паперах цін та обсягів з реальним станом справ, стане зрозуміло, скільки втратив захист одеситів від великої води.
Фаворит одеських підрядів: від лікарень до колекторів
Паралельно з відновленням колектору ТОВ “Ростдорстрой” отримав ще один підряд від міста на капітальний ремонт берегоукріплення (від вул. Новоберегової до Аркадії) за 167,2 млн грн.
В цьому випадку замовник – Управління капбудівництва Одеської міської ради – висунув до потенційних учасників вимогу надати акти, які б підтвердили досвід “розрівнювання під водою водолазами щебеневих постелей” та наявність антикорупційного сертифіката ISO 37001:2018. Компанія “Укрсервісгруп” пішла до АМКУ зі скаргою, прямо вказавши: умови прописані під одного виконавця, а вимога щодо водолазного досвіду для зміцнення берега є абсурдною та дискримінаційною. Попри втручання антимонопольників і перегляд умов тендеру, які формально стали більш доступними, торги пройшли без конкуренції.
“Удачливість” компанії “Ростдорстрой” в Одесі не обмежується скандальним Новоаркадійським колектором та роботами з укріплення берега, а має системний та довготривалий характер. Згідно з даними системи Prozorro, лише з одним замовником — Управлінням капбудівництва Одеської міської ради – фірма від серпня 2016-го до листопада 2025-го уклала 54 договори й фактично монополізувала всі ключові напрямки розвитку міської інфраструктури. За цей час фірма отримувала підряди:
- на реконструкцію зливових систем на вул. Балківській, Щоголєва, Отамана Чепіги (на суми 226 та 131 млн грн), а також ремонт водовідведення вздовж Деволанівського узвозу;
- на будівництво магістральних водопроводів від вул. Багрицького до Французького бульвару (кілька черг на суми понад 100 млн грн кожна);
- на реконструкцію та ремонт інфекційної лікарні та міських лікарень №№ 5, 10 та 11;
- на ремонт дамби Хаджибейського лиману (кілька підрядів з 2017 року на суму 178,8 млн грн) тощо.
На національному рівні масштаби ТОВ “Ростдорстрой” теж вражають: компанія за роки існування уклала загалом 773 договори на астрономічні 101,5 млрд грн. Проте роботи на деяких об’єктах, як і у випадку з Одесою, супроводжуються увагою правоохоронних органів. Найбільш резонансною справою, як писав “Телеграф”, є реконструкція підстанції “Новокиївська” (контракти на 2,45 млрд грн та 537 млн грн). Слідство встановило, що “Ростдорстрой” залучив підконтрольні фірми-посередники, які постачали металоконструкції за завищеними цінами, а різниця нібито поверталася генпідряднику у вигляді “відкатів”.
Окрім цього, фірма фігурує у провадженнях, які стосуються підозр у розкраданні 300 млн грн на ремонті Дегтярівського шляхопроводу в Києві та 200 млн грн на ремонті доріг у Миколаївській області, — через недотримання технологій виробництва асфальтобетону, незаконного видобутку суглинку (через фірму-постачальника ТОВ “Жнива України XXIII”) на трасі Одеса — Рені, що завдало збитків державі на 3,2 млн грн.
Бідна фірма, багаті власники – парадокси ТОВ “Ростдорстрой”
Питання до успіху на таких різних напрямках, здається, має відповідь у структурі власності та керівництві компанії. Офіційно ТОВ “Ростдорстрой” виглядає як респектабельна європейська інвестиція, адже 100% капіталу належить австрійській компанії “Юттема АУ ГмбХ” (Üttema AU GmbH”) з віденською пропискою.
Проте шлях до цієї респектабельності був тривалим. Раніше засновником ТОВ “Ростдорстрой виступала офшорна компанія “Сайдлейк Інтернешнл Лімітед” (Британські Віргінські Острови), яку в офіційних рішеннях представляв Олександр Моісеєв, що нині керує фірмою-субпідрядником “Ескадор 2022”. Пізніше у ланцюжку власності фігурувала угорська “Ottema”, поки у 2022 році її не змінила нинішня австрійська структура.
За нею – двоє відомих одеситів – Євген Коновалов та Юрій Шумахер, що є кінцевими бенефіціарами компанії. Юрій Шумахер – не просто бізнесмен, а чинний депутат Одеської міської ради від промерської партії “Довіряй ділам”. Довгий час він поєднував депутатство з прямою участю в управлінні закордонними активами, офіційно обіймаючи посади гендиректора австрійської компанії “Юттема АУ ГмбХ” (Üttema AU GmbH”)
Однак, як свідчать дані європейських пошукових систем корпоративної інформації, наприкінці 2025 року депутат дистанціювався від прямого керівництва австрійським офісом. Згідно з витягом із судового реєстру, 11 грудня 2025 року повноваження як директора Юрія Шумахера були припинені, а одноосібне управління компанією перейшло до Дмитра Шумахера.
Фінансові звіти ТОВ “Ростдорстрой” підтверджують статус справжнього гіганта дорожнього ринку, чиї обороти обчислюються мільярдами. Наприклад, у 2024 дохід компанії був піковим і складав 6,85 млрд грн, а у 2025 – 5,18 млрд грн. Прикметно, що при цьому чистий прибуток компанії минулого року скотився до символічних 201 тис. грн, що виглядає парадоксально на тлі отримання нових контрактів.
Однак поки компанія декларує мінімальну прибутковість, особисті статки її бенефіціарів переживають справжній розквіт. Принаймні, тенденція простежується на прикладі Юрія Шумахера, що має зобов’язання декларувати доходи як депутат. Якщо у 2018 році родина бізнесмена володіла Porsche Cayenne, Jaguar XK8 та Range Rover Velar, то останні три роки автопарк поповнили: позашляховик Land Rover Range Rover за 5,5 млн грн, кросовер преміумкласу Volvo XC90 за 2,1 млн грн та гідроцикл Yamaha FX Cruiser SVHO за 800 тис. грн.
За цей же час перелік з півтора десятка об’єктів нерухомості (включаючи австрійську квартиру) розширився за рахунок земельних ділянок (зокрема 8582 кв. м в Одесі) та специфічними об’єктами як-от “приміщення для яхтсмена” площею 120,9 кв. м. При цьому незмінними атрибутами рівня життя підприємця та депутата лишаються 25 позицій цінного майна: елітні годинники Breguet, Bovet, Hublot, ювелірні вироби Cartier та шуби з хутра.
Якраз ці коштовні аксесуари та брендовий одяг фігурують у результатах перевірки НАЗК, яка виявила порушення в декларуванні Юрія Шумахера на 25 млн грн. Адже бізнесмен не вказав ні дати придбання, ні вартість майна, аргументуючи “втратою чеків” та наголошуючи, що всі ці речі придбані до початку депутатської кар’єри. До того ж підприємець не зміг пояснити, завдяки яким активам надав 36 млн грн фінансової допомоги власному ТОВ “Ростдорстрой”. Плюс дружина депутата нібито припустилася помилки, яка вдесятеро – з 17,66 до 176,5 млн грн збільшила позичку фірмі “Фортіус”.
Справа “Золотого колектора”, на відновленні якого могло “хімічити” на матеріалах та цінах ТОВ “Ростдорстрой”, наочно ілюструє, як стратегічна безпека Одеси стала заручницею приватних інтересів. Поки підконтрольні фірми вимивають бюджетні мільйони, декларуючи “символічні прибутки”, реальний капітал конвертується в елітний автопарк та нерухомість депутатів-бізнесменів. Контраст між незахищеністю міста перед стихією та розкішним життям бенефіціарів є надто очевидним.
