У столичному суді розгортається драма навколо конфіскації синього Bentley Continental GT. Власниця елітного авто та її чоловік опинилися під прицілом правоохоронців через схему розкрадання державних коштів на постачанні труб для ТЕС.

Про це пише видання “Телеграф”

Сімейний підряд: з чого починало подружжя Марченків

Клопотання СБУ щодо арешту майна у межах розслідування розкрадання коштів ПАТ “Центренерго” кілька днів тому розглядав Солом’янський районний суд міста Києва. Одним з найцікавіших об’єктів у списку став Bentley Continental GT 2019 року випуску, вартість якого становить орієнтовно 8,5—11 млн грн. Це розкішне авто синього кольору, як з’ясувалось, належить Богдані Марченко, яка разом із чоловіком Олексієм Марченком володіє низкою підприємств у Дніпрі. Таких, як ТОВ “Металобаза Гефест”, ТОВ “ТД “Гефест”, ТОВ “Корпорація Гефест” та інших.

А ключовим активом подружжя є ТОВ “Виробничо-конструкторське підприємство “Лідер”. Компанія заснована ще у 2004 році, проте довгий час залишалася в тіні. Справжній фінансовий прорив стався лише нещодавно:

• у 2022 році дохід фірми склав лише 371 тис. грн;
• у 2023 році зріс до 63,8 млн грн;
• у 2024 році – до 155 млн грн;
• за 2025 рік виручка сягнула вже 221 млн грн.

Частина цих доходів – кошти від державних тендерів, причому апетит фірми зростав блискавично. Так у травні 2024 року ВКП “Лідер” отримало контракт з МКП “Херсонтеплоенерго” на скромні 11,2 тис. грн. Проте вже за місяць після першого успіху суми зросли в рази, і фірма уклала угоду із КП “Добро” Добропільської міської ради на 4,79 млн грн. Наступного року серед клієнтів з’явилися серйозні гравці:

• філія “Хмельницька АЕС” АТ “НАЕК “Енергоатом” (контракт на 16,78 млн грн у травні 2025 року);
• АТ “Укргазвидобування” (контракт на 14,81 млн грн у липні 2025 року);
• ПАТ “Центренерго” (контракт на 20,2 млн грн у березні 2025 року).

Якраз у боротьбі за право постачати труби ПАТ “Центренерго” підприємство “Лідер” було змушене подолати неабияку конкуренцію, адже заявки на тендер подали одразу вісім компаній. “Вхідним квитком” для фірми Марченків стала комерційна пропозиція №26/03/03 з запевненням щодо постачання 393 тонн труб марки “530х10 Ст3” за ціною 47 470 грн/тонна. Країною походження товару, що мав відповідати найсучаснішому стандарту ДСТУ 9218:2023 і бути новим, вказаний Китай.

Цікава деталь: хоча пропозиція подавалася від імені “Лідера”, на фірмовому бланку компанії красується водяний знак та герб із написом Gefest. А цей бренд Марченки активно використовували в назвах своїх компаній.

Аби обійти суперників, фірма Марченків вдалася до агресивного зниження ціни. Якщо початкова очікувана вартість закупівлі становила 25,19 млн грн (без ПДВ), то “Лідер” у фіналі запропонував лише 16,89 млн грн за постачання труб для потреб Трипільської та Зміївської ТЕС. Таким чином, компанія скинула понад 8,3 млн грн, а загальна сума контракту (від “Центренерго” підписав начальник департаменту матеріально-технічного забезпечення Володимир Щабельський) з урахуванням податків була 20,2 млн грн.

Кримінальний апгрейд: як іржавий непотріб став “новим Китаєм”

В реальності керівництво ТОВ “ВКП “Лідер” взяті на себе зобов’язання не виконало. Як встановили силовики, на ТЕС приїхали труби іншої марки “530х8мм” (замість 530х10), які взагалі не були імпортовані. Адже Марченки закупили цю продукцію в одеських компаній – ПрАТ “Синтез Ойл” та ПрАТ “Синтез Транзит” (належать до бізнес-групи “Приват” Ігоря Коломойського та родини Кіперманів).

Родзинка в тому, що товар офіційно перебував на балансі цих фірм ще з 2008 року. Аби перетворити 17-річний металобрухт на “дефіцитний імпорт”, на базі у Дніпрі влаштували справжній цех фальсифікацій:

• старі труби очищували піскоструєм від іржі;
• за допомогою трафаретів та аерозольної фарби на них наносили нові дані, імітуючі заводське маркування;
• за вказівкою керівництва, як стверджує слідство, було виготовлено фальшиві сертифікати якості від імені китайської компанії Shandong Zida Steel Group Co., LTD. До цих документів працівники фірми внесли завідомо неправдиві відомості про дату виготовлення та відповідність сучасному стандарту ДСТУ 9218:2023.

У цій схемі “Лідер” був не один. За матеріалами справи, організатором схеми з боку замовника виступав згаданий вище топменеджер “Центренерго” Володимир Щабельський. Силовики вважають посадовця не просто підписантом, а організатором процесу.

Правоохоронці встановили: Щабельський обіцяв фірмам “зелене світло” на тендерах в обмін на “відкат” у розмірі 10—20% від суми контрактів. Пов’язані компанії надавали замовнику спеціально підготовлені комерційні пропозиції, на основі яких формувався кошторис із завищеними цінами. До того ж керівники відділів Трипільської ТЕС розробляли технічні вимоги до тендерів так, щоб максимально обмежити реальну конкуренцію та “просунути” лише своїх підрядників.

У випадку з переможним для “Лідера” тендером комплексна експертиза показала: поставлені труби не відповідають заявленим характеристикам, а збитки, завдані ПАТ “Центренерго”, становлять 10,4 млн грн, тобто половину від суми контракту.

Наразі Богдані Марченко та її чоловіку інкримінують привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану та підроблення офіційних документів та їх використання (ч. 5 ст. 191, а також ч. 3 та 4 ст. 358 КК України). За цими статтями підприємцям загрожує від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Лише верхівка айсберга: що можуть втратити “трубні” мільйонери

Якщо у справі щодо фальсифікації труб провину Богдани та Олексія Марченків буде доведено, втрата синього Bentley Continental GT буде не єдиною. Адже у власності подружжя є як виробничі площі та техніка, так і приватний автопарк і нерухомість.

Наприклад, Олексію Марченку з березня 2017 року належить половина виробничого будинку та складу площею понад 370 кв. м у Дніпрі. З жовтня 2020 року він володіє житловим будинком площею 243 кв. м в елітному селищі Південне під Дніпром та земельною ділянкою площею 0,105 га (у листопада 2019 року в цьому ж районі він придбав ще одну ділянку площею 0,103 га).

У січні 2023-го, якраз перед тим, як виручка підприємства почала рахуватися в мільйонах, Богдана Марченко стає власницею складського комплексу у Дніпрі площею 349,6 кв. м. Тут же, на просп. Богдана Хмельницького, 151, підприємиця орендує з 2018 року у міськради ще 0,6 га землі.

Окрім Bentley, придбаного також у 2023 році, власниця “Лідера” володіє Volkswagen Jetta (2019 року випуску) та Mitsubishi Lancer (2008 року випуску). Натомість в Олексія Марченка в гаражі припаркований чорний Mercedes-Benz G63 (2021 року випуску). Не менша цінність для слідства – логістичне крило бізнесу. На Олексія оформлено з десяток вантажівок, основна частина яких, за версією правоохоронців, й возила той самий “іржавий метал” для ТЕС: 5 тягачів MAN та DAF, 4 тентовані напівпричепи Krone та Schmitz. І арешту цього автопарку також вимагає СБУ, розцінюючи його як знаряддя злочину.

Варто відзначити, що до історії з ТОВ ВКП “Лідер” Марченки вже відпрацювали схему “використати та скинути” на кількох інших фірмах.

Зокрема “ТД “Гефест”, в якій Богдана Марченко була керівницею, теж потрапив в зону уваги поліції через підробку маркування труб відомого бренду Interpipe. В розпал розслідування – в січні 2021 року – фірму переписали на Віталія Лісового з Жовтих Вод.

ТОВ “Завод сталевих труб “Титан” виграло тендерів на півмільйона гривень, отримав кримінальний “шлейф” і так само було передано черговому номіналу – Кирилу Михайлову.

Ще один проєкт Богдани Марченко – ТОВ “Ест Стілпайп” – фігурував у схемі “відбілювання” ризикового податкового кредиту та реалізації вживаних труб під виглядом нових за підробленими документами. З початку 2021 року діяльність фірми була поставлена на стоп, а перед цим передана у власність Іллі Кармазіна.

ТОВ “Контур” й досі лишається в орбіті подружжя і теж фігурує у справі про розкрадання 10,5 млн грн ПАТ “Центренерго”. Слідство відносить цю фірму до переліку підконтрольних підприємств, реквізити яких використовувалися для легалізації вживаної продукції та проведення сумнівних операцій.

Погоня за розкішшю ціною енергетичної безпеки

Жага до швидкого збагачення та можливість отримати легкі гроші, схоже, підштовхнули Марченків поставити під загрозу енергетичну безпеку країни. Адже використання іржавих труб замість нових китайських виробів на стратегічних об’єктах, таких як Трипільська та Зміївська ТЕС, “могло поставити під загрозу стабільну роботу”. На цей аспект справи звертали увагу в СБУ.

І якщо бізнесмени могли вдавати з себе наївних, то наслідки точно розумів топпосадовець “Центренерго” Володимир Щабельський, який, за версією слідства, забезпечував перемогу потрібних фірм. Дії посадовця наразі кваліфіковано як зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України). Його взяли під варту з правом внесення застави в 1,8 млн грн. У разі доведення вини працівник “Центренерго” може провести за ґратами від 5 до 8 років.

Проте важливо розуміти: в ієрархії такого гіганта начальник департаменту – це середня ланка. Логічно виникає запитання, чи міг він самостійно гарантувати “зелене світло” фірмам, не маючи покровительства з боку вищого керівництва компанії? Навряд. До речі, слідство зафіксувало, що отримані 10—20-відсоткові відкати розподілялися між групою службових осіб “Центренерго”.

Показово, що якраз у період підготовки та реалізації цієї трубної схеми — у травні 2025 року — змінилось керівництво ПАТ “Центренерго”: Сергій Ісаченко замінив на посаді Євгенія Гаркавого, який керував компанією з 2024 року.

Не менш цікава роль персоналу на самих станціях. Коли 17-річні труби, “омолоджені” піскоструєм та аерозольною фарбою, прибули на об’єкти, їх хтось мав прийняти. Чи могли досвідчені інженери не помітити підміни марки сталі та підроблене маркування? І чи діяли вони самостійно, або головні люди на ТЕС (Зміївською із вересня 2023 року очолює Сергій Тарутін, а Трипільську – Петро Кравець) були обізнані з махінаціями? Ці питання є логічними, але поки не мають відповідей.

Можливо, з часом це зробить розслідування, яке ще триває і проводить збір доказів щодо інших учасників злочинного пулу. А до нього, як випливає із судових ухвал, крім ТОВ “ВКП “Лідер”, входили:

• ТОВ “СП “Універсал” – столична фірма, що існує з 2018 року і спеціалізується на вантажному автомобільному транспорті, належить Аліні Ульяненко;
• ТОВ “Спецтермомонтаж-Енерго” – компанія, зареєстрована у 2013 році у Києві, займається електромонтажними роботами, власник – Андрій Онупрієнко;
• ТОВ “НВП “Енерго-Плюс” – функціонує з 2013 році у Кременчуці, спеціалізація – виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури, власник – Євген Корфу.

На думку слідства, представники цих компаній брали участь в організації схеми “відкатів” та фальсифікацій тендерних пропозицій. Також вони могли бути дотичні до виведення — через інші фірмі з ознаками фіктивності — отриманих з бюджету коштів. Проте поки офіційного статусу підозрюваних директори чи власники цих ТОВок не отримали. Тож “Телеграф” й надалі слідкуватиме за справою, адже найдорожчою втратою у справі може стати зовсім не Bentley.

Бо якщо слідство має рацію, то головною ціною схеми стали не десять мільйонів гривень збитків і навіть не елітні автомобілі її учасників. Головною ставкою була (не)безпечна робота українських теплоелектростанцій під час війни. І якщо один тендер дозволив заробити майже половину його вартості лише завдяки старим трубам і новому маркуванню, логічно виникає питання: скільки ще подібних постачань залишилися непоміченими? Не перемикайтеся.