Ринок суші в Україні лише здається історією про малі заклади. Насправді за частиною впізнаваних брендів можуть стояти сотні ФОПів, мільярдні обороти, занижені офіційні зарплати та мінімальні податкові платежі.
Про це пише ВИЙ.
Суші-мережі, які для клієнта працюють як єдиний бізнес: мають сайт, доставку, маркетинг і бренд. Але для податкової системи така мережа може виглядати як набір підприємців на спрощеній системі. Водночас біла модель можлива: на ринку є компанії, що працюють через одну юрособу й сплачують ПДВ.
Відбувається подрібнення великої мережі на десятки або сотні ФОПів. Формально кожен підприємець виглядає як окрема невелика точка. Фактично йдеться про бізнес із єдиним брендом, маркетингом, онлайн-замовленнями, доставкою та значними оборотами.
Така конструкція дозволяє залишатися на спрощеній системі й не платити ПДВ у масштабі реальної економіки мережі.
Одним із найпоказовіших прикладів є Osama Sushi. Мережа має 170 закладів у 91 місті України, але її діяльність подрібнена на 850 ФОПів на спрощеній системі. При мільярдних оборотах Osama Sushi минулого року сплатила до держбюджету 1,4 млн грн, а роком раніше — 139 000 грн. Для порівняння: добросовісний платник із оборотом, у чотири рази меншим, сплатив 210 млн грн податків за рік.
Під час перевірки 37 точок продажу торгової марки чеки були отримані від 36 різних ФОПів. Усі вони перебували на спрощеній системі, а офіційно мали від одного до п’яти працівників.
Офіційна зарплата таких працівників становила 8 000 грн на місяць. Водночас середня зарплата сушиста в Україні, за даними Work.ua, дорівнює 44 500 грн. Або щоденна готівка від 700 до 2 000 грн за зміну.
Через зарплати в конвертах держава й місцеві громади також втрачають 368 млн грн на рік податків на оплату праці. Це оцінка щодо формально оформлених людей; якщо частина персоналу працює без оформлення, втрати можуть бути більшими.
Середня денна каса однієї точки, за даними з відгуків працівників, становить від 90 000 до 120 000 грн. Якщо масштабувати такі показники на десятки або сотні закладів, мова вже не про локальне підприємництво, а про мережу з великими грошовими потоками.
Можливі втрати держави лише від однієї цієї мережі оцінюються у 1,5–2 млрд грн на рік.
Sushi Story. Мережа працює в Україні з 2013 року й раніше мала російське коріння. Влітку 2023 року бренд Sushi WOK було змінено на Sushi Story. Однак податкова модель залишилася подрібненою. Мережа декларує 90 точок в Україні та Польщі, але значна частина з них уже закрита; робочих точок продажу суші в Україні нараховано 54.
Даний бренд використовує 162 ФОПи на другій групі спрощеної системи та ще три ФОПи на третій групі. У цих підприємців офіційно працює від одного до чотирьох людей, а частина ФОПів не має жодного оформленого працівника.
Офіційна зарплата знову становить 8 000 грн при середньому рівні оплати сушиста 44 500 грн. Власницею торгової марки є ФОП Яковлеєва Ольга Володимирівна, а на офіційному сайті вказана ФОП Бараниченка Олена Володимирівна. Обидві зареєстровані на єдиному податку й мають касові апарати в Києві. Загалом мережа подрібнена майже на 170 ФОПів, а оцінка втрат бюджету становить 272,5 млн грн на рік.
Лише дві згадані мережі можуть коштувати державі від 1,8 млрд до 2,2 млрд грн недоотриманих податків на рік.
