Миколаївський апеляційний суд залишив чинним безпрецедентне фінансове стягнення у справі про порушення митних правил під час експорту агропродукції. Спроба оскаржити вирок суду першої інстанції виявилася невдалою через ігнорування законних строків подачі документів.
Постановою від 18 травня 2026 року суддя Н.В. Чебанова-Губарєва відмовила правопорушнику в поновленні строків на апеляційне оскарження. Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» із посиланням на матеріали справи № 33/812/224/26.
Суть махінації: 185 тонн прихованої сої
Раніше, 12 березня 2026 року, Центральний районний суд міста Миколаєва визнав громадянина України Олександра Осіпова винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (переміщення товарів із приховуванням від митного контролю).
Слідство встановило, що чоловік намагався вивезти за межі України велику партію соєвих бобів урожаю 2020 року:
-
Загальна вага вантажу: 184,8 тонни;
-
Офіційна ринкова вартість: 2 455 217 гривень.
Зважаючи на масштаб махінації, суд першої інстанції призначив Осіпову максимально суворе покарання. Згідно із законом, воно складалося з двох рівнозначних частин:
-
Штраф у розмірі 100% від вартості товару — 2 455 217 гривень.
-
Конфіскація всієї партії сої. Оскільки фактично вилучити сою на момент розгляду справи вже не було можливості, суд ухвалив стягнути з порушника її повний грошовий еквівалент — ще 2 455 217 гривень.
Таким чином, загальний рахунок від держави для експортера-правопорушника склав 4 910 434 гривні.
Спроба обійти строки та аргументи захисту
Олександр Осіпов не погодився з мільйонними санкціями і спробував оскаржити рішення. Проте апеляційну скаргу він подав лише 8 травня 2026 року, суттєво пропустивши встановлений законом обов’язковий 10-денний термін.
Разом із запізнілою скаргою його захист подав клопотання з проханням «простити» пропуск строків. Адвокати аргументували це тим, що Осіпов особисто не був присутній у залі суду під час проголошення вироку 12 березня, а паперову копію рішення забрав у канцелярії Центрального суду лише 29 квітня.
Вердикт апеляції: Viber-повідомлення та принцип юридичної визначеності
Суддя Миколаївського апеляційного суду ретельно вивчила матеріали провадження та визнала аргументи скаржника абсолютно безпідставними. Колегія суддів зафіксувала, що Осіпов чудово знав про судовий процес, але свідомо ухилявся від засідань:
-
Належне інформування: Справа тягнулася з вересня 2025 року. Фігурант з’явився до суду лише один раз — у жовтні, щоб попросити час на ознайомлення з паперами, і залишив контактний номер телефону. На всі наступні слухання його офіційно викликали через СМС-повідомлення у месенджері Viber. У справі наявні офіційні звіти про успішну доставку цих сповіщень.
-
Робота захисту: Інтереси водія представляв кваліфікований адвокат, який брав участь у процесі та подавав заперечення на протокол ДМСУ. Копію фінальної постанови суд першої інстанції надіслав на електронну пошту захисника та на домашню адресу самого Осіпова безпосередньо в день її ухвалення — 12 березня.
Суд наголосив, що відповідно до ст. 294 КУпАП, відлік процесуальних строків на оскарження розпочинається виключно з дня винесення постанови, а не з моменту, коли засуджений вирішив особисто з’явитися за паперовим примірником до суду. Поновлення строків без залізобетонних, незалежних від людини обставин (наприклад, стихійне лихо чи важка хвороба), прямо порушує базовий принцип юридичної визначеності ЄСПЛ.
Рішення суду: У поновленні строків на апеляційне оскарження відмовити. Рішення про стягнення з Олександра Осіпова понад 4,9 мільйона гривень офіційно набрало законної сили, є остаточним і подальшому перегляду не підлягає.
